Продовжуючи тему подорожей, напишу я про нашу нещодавню поїздку в Гданськ - місто на півночі Польщі, що лежить на березі Гданської затоки Балтійського моря. Разом із сусідніми Гдинею та Сопотом утворює так зване Тримісто (пол. Trójmiasto, Труймясто) з населенням понад 1 мільйон мешканців.
Саме у Гданську знаходиться найбільша у Польщі корабельня. І саме у Сопоті є найбільший у Європі дерев’яний пірс, довжиною понад півкілометра. Зазвичай туристи знайомляться з цими містами влітку, ми ж - трішки “спізнилися” і дісталися туди наприкінці осені) Про не шкодуємо ані грама.
Хвилин 40 у літаку - і ми на місці. В готелі нас зустріла привітна жінка на рецепції й за 30 секунд розмови з’ясувалося, що польська їй не рідна - землячка! О, подумали ми, будемо, як вдома.
Залишили рюкзаки в номері і пішли гуляти нічним містом. Дуже спішили побачити річки, мости, кораблі, Ратушу і велике колесо огляду, через яке Гданськ можна легко сплутати із Лондоном.
Якщо чесно, місцями англійську ми чули частіше, ніж польську. Центр був переповнений іноземними туристами. Себе ми до цієї категорії вже давно не відносимо, бо почуваємося тут практично своїми. Але нове місто, нові люди, нова обстановка змусили і мене якось, між іншим, заговорити англійською у кав’ярні, на що мій чоловік одразу сказав, аби перестала викаблучуватися, бо ми все ще у Польщі) На що я легко погодилася, бо в одну мить зрозуміла, що слова починають плутатися або взагалі забуватися…
Вкотре переконуюся, коли довго живеш за кордоном, мусиш чітко відокремлювати знання з кожної іноземної мови, які є у твоїй голові, інакше виходить така каша, що у співрозмовника може скластися враження, ніби ти жодної мови не знаєш добре, навіть своєї рідної. Не рідко, коли мене питають, чи знаю я англійську, відповідаю: “єс, оф корс” і продовжую говорити польською. Думаю, пояснення тут зайві.
Та й зараз не про це.
Те, що ми змерзли, як цуцики, мабуть, нікому не цікаво, тому розкажу кілька цікавих фактів про Труймясто.
Гданськ - історичний та повний захопливих пам’яток, Сопот, який ще називають літньою польською столицею, - модний, пульсуючий життям і веселощами і сучасна Гдиня - ці міста поєднує приємна атмосфера, чудові люди та морський клімат. Кожне місто окремо також має чим славитися.
У Гданську, наприклад, знаходиться найбільша готично-цегляна церква в Європі, будівництво якої тривало 159 років - Базиліка Святої Марії. Це місто також є світовою столицею бурштину. Тут відбувається щорічний найбільший міжнародний ярмарок цієї руди під назвою Amberif. У Дворі Артуса в центрі міста знаходиться найбільша у світі ренесансна піч. Її висота складає 11 метрів і налічує понад 500 плиток. Неочікувано, але саме у Гданську є найбільший у Польщі зоопарк. Після величезного (але, як виявилося не найбільшого) вроцлавського, ми туди іти не наважилися, особливо у листопаді. Мало хто знає, але у Сопоті, крім того, що він надзвичайно привабливий влітку, можна натрапити й на унікальні зимові розваги! Лижна траса на Лисій Горі - то єдине місце в країні, де з’їжджаючи по засніженому спуску можна ще й помилуватися морською панорамою. Однією ж із найбільших визначних пам'яток Гдині є її унікальний водний зоопарк. Він займається вивченням морського дна. Налічує чимало цікавих зразків, серед яких, наприклад, мечохвіст атлантичний, кров якого є унікальною, бо синя.
До кожного з цих міст можна дістатися міжміською електричкою, яка курсує кожні 15 хвилин. Власне нею ми й користувалися, коли їхали з аеропорту до Гданська і з Гданська до Сопоту - дуже зручно і швидко. До речі, заїхати з велосипедом чи візком - жодних проблем. Квитки можна купити прямо у потязі.
У Сопоті нам навіть більше сподобалося, ніж у Гданську. Тому наступного разу готель братимемо там, а сусідні міста будуть, як бонус. Чого тільки варте оце їхнє знамените Моло. Гуляєш “по морю”, годуєш чайок, які трохи, як коні (тобто великі!), майже ручні й від кожного фото ахкаєш.
Іноді кожному з нас потрібна маленька подорож, аби відпочити, зібратись з думками, почерпнути натхнення… Навіть, коли дощить чи замітає снігом, навіть, коли вдома “заправляє” енергійний маленький бос, навіть, якщо в сусіднє (чи не дуже) місто, особливо, якщо таких пригод не було сто років!
Досі не знаю, що краще: жити біля моря чи час від часу туди навідуватись.
А ви як думаєте?!)
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter