Ще досить недавно інформаційні потоки, які кожен день сприймає людина, мали більш-менш конкретні канали їх подання зі своїм рівнем, її адаптації та фільтрації для сприйняття.
Зараз ситуація кардинально змінилася. Можливості сучасної техніки щодо фіксування та передачі інформації значно оновились. Так, сьогодні навіть сучасні ЗМІ посилаються на пости в соціальних мережах, як на джерела інформації, з яких формуються новини.
Тобто, події стали "ближчі" до пересічної людини. А також з'явилась не менш важлива можливість бути автором події, новини, явища. Це "авторство", яке тривалий час було недосяжним для більшості, стало таким доступним.
Висвітлення подій, незвичних ситуацій в соціальних мережах в режимі «онлайн», влучний коментар, швидка реакція лайком та репостом, в багатьох людей вже сформовані на автоматичному рівні.
Мало того, це являється досить цікавою можливістю отримати фідбек на себе від необмеженої кількості людей, отримати позитивні відгуки, схвалення, стати більш відомим. Що являється надцінністю в суспільстві, в якому переважають нарцистичні тенденції. Де дефіцит задоволення потреби в близькості та приналежності підмінюється на жагу до слави та визнання, що, врешті, не вирішує проблему самотності.
При цьому, вмикаючи камеру телефону і споглядаючи події через скло екрану, людина ніби вимикає частину власної свідомості, а саме критичного мислення, не може адекватно оцінити ситуацію, прийняти відповідні міри. Учасник ситуації стає пасивним спостерігачем, вмикається режим «перегляд фільму» з коментарями та зауваженнями, його свідомість звужується, активність реакцій уповільнюється. Або ж він уявляє себе відеооператором, для якого головним є «побачити – відзняти - поділитися».
Люди знімають фільми з подіями власного життя, забуваючи, що вони самі є частиною, цих подій та їх наслідків… Втрачається усвідомлення причинно-наслідкового зв’язку. Відеооператор, ж не несе відповідальність за травми акторів та зіпсований інвентар на знімальному майданчику. Відбувається своєрідне психологічне заміщення потреб та ролей, яке має як позитивні, так, на жаль, і негативні наслідки.
Крім того, якщо спостерігачів декілька, то особиста відповідальність кожного індивіда знижується. «Можливо хтось інший допоможе..», «Напевно хтось вже викликав поліцію, швидку...».
Активні дії щодо включеності в подію, в якій необхідна допомога іншому, потребує певного досвіду спілкування та взаємодії з іншими людьми не на об'єктному рівні, а на діалогічному. Коли у людини є досвід отримання підтримки та надання її іншому, коли взаємодія не викликає страх та напруження.
Наталія Кіщук, практикуючий психолог, для ІА "А.С.С."
Усі ілюстрації з відкритих джерел
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter