Друкопис програми "Суть Речей" від 15.02
Запрошений гість: депутатка Чернівецької обласної ради, Любов Годнюк
Ведуча: Людмила Григорчук
Тема розмови: про Національний молитовний сніданок з президентом США, який зазвичай збирає тисячі гостей з усього світу
Людмила Григорчук: Розкажіть, чи все, на що ви розраховували, ви від цього сніданку отримали?
Любов Годнюк: Персональне запрошення на цю подію я отримала в листопаді. 14 листопада я отримала таке запрошення, питали мене погодження, чи я маю можливість приїхати. Я цікавилася цією подією, переглядала інформацію про минулі молитовні сніданки. Не дуже багато інформації є про цю подію, навіть не оголошують всіх запрошених. Це був 66-й молитовний сніданок, за всіх президентів він був. Щороку приблизно в один і той самий час відбувається масштабна, всесвітньовідома подія. Я мала велику честь бути на цих заходах. Молитовний сніданок – це низка заходів. Відбуваються вони впродовж декількох днів, з 6 лютого до 8 лютого. Звичайно, всі ці заходи, ми відзначили, були присутніми на них усіх. 7 лютого відбувався інтернаціональний ланч, були представники більше 100 країн. Це були потужні, інформаційно збагачені доповіді. Основний меседж – ми маємо діяти, жити, перемагати разом. Перший наш друг і партнер – має бути Бог. Все ми маємо робити з Богом в душі, в серці, подумки звертатися за порадою, тоді схибити буде менше можливості. Мене вразила спікер заходу, це послідовниця Мати Терези, темношкіра, сестра Розмарі. Вона розповідала такі речі, що байдужим не можна було залишитися. Після її зустрічі з нею, я переглянула всі матеріали її, які є у Інтернет мережі. Наскільки влучними є її спічі! Наскільки змістовними і глибокими є її промови. Наскільки вона вболіває за свою країну! Особливо про життя темношкірих дітей, які не мають харчів, води, не мають права на нормальне життя. Гинуть діти щохвилини. Це такі глобальні проблеми, масштабні питання. Був також спікером син колишньої Прем’єр-міністра Пакистану, це легендарна жінка, яка боролася за незалежність у своїй країні, боролася за правду, була ув’язнена, і загинула від рук недоброзичливців. Син розповідав про маму, розповідав, як ця жінка боролася і яку вона любов до свободи залишила по собі. Таких людей потрібно було слухати з завмиранням духу. Овації переривали ці виступи.
Людмила Григорчук: Основна подія – це справді був сніданок?
Любов Годнюк: Так. Ми сиділи за столиками. Кожен отримав номер столика, з ким ти будеш за столиком наперед не знаєш, але з представниками делегації своєї ви не будете. Щоб мали можливість люди познайомитися з представниками інших країн. За столиком, за яким сиділа я, були двоє конгресменів США зі своїми дружинами. Був представник Вірменії з дружиною і представник Словаччини. Найактивнішими були американці, вони були ініціаторами всіх тем. За основним столом також сиділи представники різних країн. Таким чином президент показує, які країни найбільше хвилюють США.
Слухач: Який основний лейтмотив цього молитовного сніданку?
Любов Годнюк: Побудова країни на біблійних цінностях, єднання навколо духовних речей та взаєморозуміння служить своєрідним захистом. Цей шлях пройшли і США, і пройшли й інші країни. Цей лейтмотив єднання, Божої підтримки і допомоги, любові один до одного і, звичайно, культу християнських моральних чеснот, це й був основний лейтмотив. Промова Президента Дональда Трампа, називалася – «Американці – нація віруюча». Вся ця промова була побудована на культі християнських моральних цінностей. За столом головним були присутні два члени конгресу, які є конкурентами, вони з різних політичних сил. Вони розповідали свою історію. Про те, що не зважаючи, що у виборах йдуть у різних таборах, вони дружать поза політичним рингом. У рингу політичному у них відбуваються баталії, різні дискусії, а ввечері вони ходять один до одного додому в гості, ходять разом грати в гольф, їхні дружини дружать, ходять на прогулянки. Для мене, як для буковинки, ця історія також постала як приклад для нашого депутатського корпусу. Для людей, які переносять політичні гасла в негативне, політичне русло. Серед найяскравіших спікерів був лейтенант Скот Смайлі, який став військовослужбовцем попри свою незрячість. Незрячий військовослужбовець, у якого були такі поранення, що йому не давали шансу вижити, його підтримала його дружина і він тепер сидить біля президента Америки. Таким чином президент продемонстрував своє ставлення до військовослужбовців американської армії. Він підніс роль військовослужбовця, його значимість на таку вершину. Люди стоячи аплодували лейтенанту і його дружині. Ще була там присутня дівчинка, якій пророкували смерть. Дівчинка з складним паралічем, їй сказали, що ніколи вона не буде ходити. Ця дівчинка сказала, що вона буде ходити, і президент особисто представив гостям цю дівчинку і цим дав надію у серцях тисяч, сотень тисяч людей, які будуть боротися за своє життя і здоров’я. Дуже грамотно була побудована його промова.
Слухач: Чи відчували ви співучасть всіх присутніх до України? Чи навпаки, нас не сприймають?
Любов Годнюк: Україну сприймають, українців сприймають. Питають постійно звідки, хто, повірте, до українців дуже гарне ставлення. Відношення дуже гарне до України, як країни. Були там присутні народні депутати, їх не було ні 40, як писали, чи 50, їх було десь 14-15. Ці люди зробили дуже велику справу. Вони провели дуже багато робочих зустрічей, в різних галузях. Я впевнена, що саме за результатами цих робочих зустрічей буде зроблена велика робота у співпраці Америки і України.
Людмила Григорчук: Але гордо звучало те, що ви українці?
Любов Годнюк: Так, це звучало гордо. Я хочу десь захопитися позицією голови Чернівецької обласної ради Івана Мунтяна, і висловити захоплення тим, як до цієї людини ставляться до цієї людини у США. З якою повагою, з розумінням кожної проблеми, яку він озвучує. Як по-людськи його сприймають і сенатори, і конгресмени, і на різних внутрішніх зустрічах. Як посол США з повагою ставиться до Івана Миколайовича. 9 лютого вранці там відбувся український молитовний сніданок. Ведучими були народні депутати України, які запросили на цей сніданок представників української сторони, і також сенаторів, конгресменів, і представників інших, дружніх країн до України. Це була простора зала, наповнена людьми , небайдужими до України. Говорили про проблеми України, про шляхи до співпраці. Всі мали можливість висловитися. Не можна сказати, що до України було мало уваги, не можна. Цей захід – набагато вищий від слова снідати. Сьогодні я прочитала такий критичний коментар, що треба снідати і молитися в Україні. Це представницький захід, де представляють державу, де люди домовляються про допомогу Україні. І Президент Америки чітко заявив, що США буде підтримувати країни, які потерпають від зовнішніх агресорів. А сьогодні Україна якраз потерпає від зовнішнього агресора. Україна має обов’язково брати участь у таких заходах і має мати відповідне представництво у таких заходах.
Слухач: чи отримали ви благодать Божу після сніданку з Трампом та Іваном Миколайовичем?
Любов Годнюк: Так, я отримала заряд величезної потужної енергетики, я побачила, як живуть у країні з демократичними цінностями, я відчула і почула, які цінності сповідають сьогодні найпотужніші лідери різних держав світу, я спілкувалася з людьми, з якими хотіла. Сарказм з цього приводу я не сприймаю. Якщо б слухач бачив, з якою повагою і шаною американські конгресмени, сенатори ставляться до Івана Миколайовича, то я думаю, ви б змінили свою думку і не писали б такого.
Питання від слухачів: Чи запросили ви когось в Чернівці?
Любов Годнюк: Ми мали дуже багато різних проектів на перспективу. Я думаю, що ті, хто буде слідкувати уважно за моєю діяльністю, за діяльністю нашої делегації, вони будуть бачити результативність цієї поїздки. В Україні також проводять такі сніданки схожі. Минулого року був шостий сніданок.
Питання від слухачів: Чи насправді це дорого вартує?
Любов Годнюк: Не розумію, звідки такі питання. Мене просто запросили. Всі ці істерії щодо вартості – це просто неможливо.
Слухач: Дякую вам за розповідь. Мене цікавить сама процедура сніданку. Що там подається на столи, може етикет якийсь подачі був?
Любов Годнюк: Це були різні заходи, обов’язково в сніданку був апельсиновий фреш, чай, фрукти і був тарт такий, випічка. Але настільки там неважливе питання їжі, на їжу не хочеться витрачати час. Все було надто скромно, по-спартанське. Абсолютно не було вишуканий делікатесів. Але всі норми етикету були витримані, виделки, ножі, все було. Мені здається, що ця скромність була доречною. Були запрошені багато людей, не думаю, що треба було витрачати кошти на харчі, краще було запросити ще більше людей. Мені сподобалася організація. Там були рамки спеціальні, було багато поліції, спецслужб, агентів. Але все це було мирно, спокійно. Ми були єдині депутати з обласної ради з України. Були народні депутати, Микола Кулеба, уповноважений з прав дитини, міністерка освіти, Лілія Гриневич. Чудові люди всі. Я впевнена, що люди з цієї зустрічі понесуть цікаві проекти в Україну.
Питання від слухачів: Що треба зробити, щоб потрапити на такий сніданок?
Любов Годнюк: Не знаю, для мене самої це було сюрпризом, приємною несподіванкою. Але чесно, я б ще хотіла потрапити на такий сніданок. От Юрій Артеменко, президент нацради з питань радіо і телебачення, щороку відвідує молитовний сніданок в США. Він користується неймовірною повагою і популярністю в тих колах у США, і в посольстві України в США. Пан Чалий, посол України в США, нас також запропонував на спільну зустріч у посольстві. Це чудова людина.
Слухач: Хто ще і з яких регіонів представляли України на цьому заході?
Любов Годнюк: Я справді дуже горда і пишаюся тим, що депутати обласної ради від Чернівецької області були на цьому заході і брали участь у молитовному заході. Були ще народні депутати, Микола Кулеба, уповноважений Президента з прав дитини, міністерка освіти, Лілія Гриневич і Юрій Артеменко, президент нацради з питань радіо і телебачення. На українському молитовному сніданку – буковинська делегація була найчисельнішою.
Слухач: Розкажіть про вашу депутатську діяльність. Над чим зараз працюєте?
Любов Годнюк: Найважливіше питання зараз – це реформа інтернатних закладів, з якою пов’язана така певна ліквідація, не реорганізація, а певна ліквідація одного з інтернатів Хотина. Над цим працюємо. Мене цікавлять діти, долі дітей, куди потраплять діти після того, як цей інтернатний заклад буде мати інші функції. Куди потрапить колектив, чи матимуть вони роботу? На зустрічі, на молитовному сніданку я мала розмову з уповноваженим з прав дітей, Миколою Кулебою, він пообіцяв, що розбереться з ситуацією. Як голова постійної комісії з питань приватизації і управлінням об’єктів, я також опікуюся інтернатними закладами в інших районах і, звичайно, я хочу знати і передбачати майбутнє саме цих дітей, які є вихованцями інтернатних установ і буду дуже серйозно над цим працювати. І щодо роботи у комісії, тут надзвичайно багато роботи. Дуже багато сьогодні керівників установ комунальних мають завершені контракти і потрібно попрацювати з можливостями продовження з цими людьми контрактів або презентації інших керівників. Зараз непросто працювати, особливо з інтернатами вкрай важко працювати, де порушують права людини. Є спеціальні інтернати для дітей.
Слухач: були думки створити молитовні сніданки Буковини, чи готові допомогти організувати це все?
Любов Годнюк: Дякую вам за вашу небайдужість. Є такі проекти, є такі напрацювання і я переконана в тому, що і наш досвід буде корисним для цього. Це моя мрія, щоб на Буковині всі депутати взялися за руки, всі представники влади, різних гілок, представники різних конфесій, взялися за руки і не закликали ламати когось через коліно і рушити храми, а будувати один духовний цілісний храм. Я готова стати членом оргкомітету такого заходу.
Людмила Григорчук: Що треба для цього?
Любов Годнюк: Потрібна воля і організаційна стійкість. Не зважаючи ні на що, провести такий захід. До речі, сьогодні у Верховній раді є група депутатів, які щотижня організовують для себе молитовні сніданки, вони снідають, вивчають Біблію, говорять про моральні цінності, обговорюють різні біблійні історії, потім вони організовують Національний український сніданок. Вони співпрацюють, хоч ще вчора десь в ефірі телеканалу чубилися, дискутували. Життя має бути відділене від політики. Треба дорожити думкою один одного, втілювати в життя свої проекти у порядку робочому, а в душі мати любов, мати бажання.
Людмила Григорчук: Можливо і вам треба організувати у обласній раді такі сніданки?
Любов Годнюк: Ми про це подумаємо, я задумувалася над цим і це викликало в мене щиру посмішку.
Слухач: Як вам працюється з людьми Вадима Міського і чи правда, що ви очолите телеканал «Місто» навесні?
Любов Годнюк: На сьогодні, я працюю в телеканалі «Буковина» і я не розглядала ще ніяких пропозицій, які до мене надходили. Я обов’язково повідомлю всім, який я телеканал очолю і чи очолю взагалі. Але сьогодні я не бачу себе у державній службі, на державній службі. Я маю депутатську діяльність і мені потрібна така робота, коли я зможу вільно висловлювати свої думки, мати свою позицію і заробляти певні кошти. І щоб так сталося, я буду над цим працювати. Я завершила цикл свого життя під назвою ТРК «Буковина». Ми не маємо Радіо «Буковина», телеканалу «Буковина». Там тепер ідуть програмі, які виготовлені каналом UA Перший. Ми маємо тепер перерву в ефірі. Мені це болить, але я не зможу працювати у таких умовах, коли дуже мало буковинського на буковинському каналі.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter