Друкопис програми "Суть Речей" від 1.02.2018
Запрошений гість: директор департаменту освіти та науки Чернівецької ОДА, Оксана Палійчук
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: нова українська школа. Від сьогодні починається масштабне навчання вчителів. Чи будуть встигати педагоги вчитися і виконувати свою щоденну роботу?
Оксана Палійчук: Стартували. Це основне. Реформи ми чекали довго. Спроб була не одна. Та й про цю реформу ми говоримо 2 роки – це точно. Почалася вона такими кроками, як розвантаження програм і люди не дуже відчули зміни. 10% розвантаження для початкової школи і для старшої школи – це не те, що вкладається у слово реформа. А тепер конкретно про реформу, про нову Українську школу. Ми маємо чітке завдання уряду. Від 13 грудня 2017 року затверджений урядовий документ, це є постанова кабінету міністрів, де затверджений план заходів на 2017-2029 рік щодо реформування загальної середньої освіти під назвою нова українська школа. Ця школа стартує з 1 вересня 2018 року. Коли наші першокласники, їх у нас на Буковині цього року буде десь 10 тисяч. Вони дадуть старт 12-річній школі. Відповідно до закону про освіту, ми вже це проговорювали, школа буде 12-річна. Цей 12-й рік добавився старшій школі. Тобто 2-й ступінь, це 11, 12 клас. Влада на місцях, центральний орган виконавчої влади, міністерство освіти, кожен має певні завдання виконати. Перш за все, ми чекаємо нового державного стандарту. Новий державний стандарт затвердить змістові лінії. Для реалізації кожної змістової лінії буде затверджена програма. Ми побачимо реально, який буде зміст освіти.
Людмила Григорчук: Він може змінитися?
Оксана Палійчук: Він 100% зміниться. Бо якщо ми говоримо про 12-річну школу, то за загальним розумінням, ще додався один рік, переструктурування матеріалу буде. По-друге, це не тільки переструктурування, зміст має бути адекватним до тих завдань, які визначені в концепції нової української школи. Ми дуже багато говоримо про компетентність, це комплексне поняття, яке включає сукупність умінь, знань і навичок, які дозволяють дитині чи комунікативну компетентність, чи соціокультурну, чи математичну, чи вузько предметну. Ми не говоримо про одиничні уміння, навички, знання, ми говоримо про сформовану компетентність, а це означає, що зміст має бути адекватним, щоб ми могли ці компетенції сформувати. Нова українська школа – це абсолютно новий вчитель, у сенсі нових підходів, технологій, якими він має володіти, щоб завдання нової української школи, виконати. Нова українська школа – це нове освітнє середовище. Це питання для нас болюче, але є приємні моменти. Втішні, бо воно стосується фінансування. Воно стосується спроможності громад, спроможності місцевих бюджетів, щоб освітнє середовище створити, в якому би дитина зберігала своє здоров’я, зміцнювала його. По-друге, розвиток всебічний, виховання. Ми говоримо про новий освітній простір. В цьому просторі новий вчитель, підготовлений відповідно до концепції нової української школи і зміст освіти, адекватний, який має бути відображений у державному стандарті, програмі і підручнику.
Слухач: Чернівецька область – є одним з лідерів на захворювання на кір. Які висновки зроблені, на якому рівні харчування у школах, можливо бракує годин з предмету валеологія. Можливо, скорочується кількість фізкультури і спорту. Щоб діти займалися спортом цілий рік, будувати спортзали, де їх нема, і скажіть, де басейни побудували за той час, поки ви керуєте освітою?
Оксана Палійчук: Що стосується заходів, то я наведу конкретний приклад. Якщо говорити про перші класи, зокрема, про ті, які пілотують новий державний стандарт, це у нас 4 школи, визначені у кожній області: це 27 і 28 школа Чернівців, Коровійська школа, Глибоцького району і Мигівське НВК Вижницького району. День звичайний для першокласників відрізняється абсолютно від того, як від організовується для інших першокласників. Ми починаємо свій день з ранкових зустрічей на свіжому повітрі. За несприятливої погоди у визначеному приміщенні, де вчитель має промоніторити обличчя дітей, їх настій, їх стан, їх самопочуття. Вжити заходів, це різні ігри, психологічне навантаження, руханки, фізичні вправи.
Людмила Григорчук: Не контрольна робота з ходу?
Оксана Палійчук: Так. Дитину підготувати треба, ранкові зустрічі тривають весь перший урок. Це величезний плюс.
Людмила Григорчук: Хто не доспав – доспить.
Оксана Палійчук: Не доспить, а навпаки, збадьориться. У структурі навчального дня з’явилися екскурсії, вправи на свіжому повітрі, рекомендовані після другого уроку. Тобто з 4-х уроків для першокласників, то посередині робочого дня ми знову маємо прогулянки на свіжому повітрі. Ми тільки випробували це у пілотних школах. Ми побачили, що це добре. Про те, що це добре, кажуть самі першокласники. Видно з того, як вони включаються у навчальний процес, діти хочуть іти до школи, батьки позитивно відгукуються. З наступного навчального року, всі першокласники будуть навчатися у такому режимі. Той інтегрований курс: «Мій світ», «Я у світі», він також сприяє тому, що знання з різних галузей, це природознавство, початки географії, математики, дитина досліджує природу, і разом з тим, це розвиває мовлення, лікує. Це не просто дає знання і розвиває уяву, це цілісний інтегрований підхід, допомагає дитині себе нормально почувати, почувати себе успішною. Це дуже важливий фактор для здоров’я дитини.
Оксана Палійчук: Щодо іншого питання, то так, на жаль, фізкультура і спорт, у нас тепер збільшується кількість дітей у спецгрупах, це тривожні симптоми, які мають змусити нас робити висновки. Ми маємо забезпечити умови, щоб був спортзал, був спортивний майданчик, щоб вся громада мала можливість займатися. Це для всього суспільства, не тільки для дітей. Якщо ми це все будемо робити, то ми змінимо ставлення, розуміння. За останні роки у цьому плані багато зроблено. Відремонтовані спортзали, обладнані відповідним чином, майданчики з штучним покриттям. Це робилося з різних фондів. Перш за все державний фонд регіонального розвитку, згідно нормативної бази, 10%, які ідуть в область, то вони ідуть на спортивну інфраструктуру. Ще з фонду соціально-економічного розвитку, з сприяння народних депутатів, під керівництвом Чернівецької ОДА визначено багато об’єктів, де багато зроблено.
Оксана Палійчук: Щодо басейнів. Нам вдалося певний прорив у цьому плані зробити. У нас, в Мигівському НВК, який став опорною школою, з тих цільових коштів, які прийшли з освітньої субвенції, було виділено 2 млн гривень. Вони за ці кошти зробили басейн. Сьогодні з фонду регіонального розвитку у нашому багатопрофільному ліцеї для обдарованих дітей, завершуються роботи з басейном. Цього року ми вже доробляємо його. Місто Чернівці також працює у цьому напрямку. Прийняли навчальну програму плавання. Це великий плюс, дякую міському голові і депутатам за її прийняття, а от за відновлення басейнів, варто роботу активізувати. Ми чекаємо, що в 27 школі, і в інших закладах, це буде зроблено. Я вважаю, що це вже прогрес.
Людмила Григорчук: Питав слухач щодо кору.
Оксана Палійчук: Лідери за захворюванням кором є Путильський район. Далі – місто Чернівці, Глибоцький район. Департамент освіти тісно працює в цьому напрямку з Департаментом охорони здоров’я. Тут найбільша проблема – вакцинація. Адже в окремі роки у нас лише 7-10% було щеплено від планової кількості. У нас за роки зібралося багато людей, які ці щеплення не отримали. Тут і харчування, і екологія, але найбільша проблема – щеплення.
Людмила Григорчук: Коротенько про валеологію.
Оксана Палійчук: Я погоджуюся, що спецкурси, уроки, які присвячені здоров’ю, то вони мають бути обов’язково. Але нова школа матиме інтегрований підхід до навчання. І цей компонент буде лягати у навчання. Мене вразив один заклад. Недавно відвідала - Годинівський НВК Герцаївського району. Заклад вже 5 років працює над технологією збереження і зміцнення здоров'я дітей. Що вони зробили: колектив вибрав собі цей пріоритет і вжив конкретних заходів. Він переконав батьків - батьки допомогли з фінансуванням окремих речей. Після першого уроку щодня у них ранкова гімнастика, вправи. Вони продовжили перерву між першим і другим уроками. Після цього вони навіть ввели спільну молитву для всього учнівського контингенту. На це погодилися батьки. Це є школа з румунською мовою навчання. Вони румунською мовою читають молитву. Потім духовні настанови на день коротенькі: якщо дитина прийшла з не зовсім хорошим настроєм, з сім'ї, де є проблеми - після таких хвилинок вона відчуває себе потрібною, корисною, що за неї всі переживають. Вона має якусь ідею, яка весь день буде підтримувати її на уроках. Крім того, у них фіточаї - як своєрідний ритуал. Медпрацівник знає, кому що показано, що кому протипоказано. Після п'ятого уроку ці фіточаї вони споживають для зміцнення свого імунітету. Медпрацівник кваліфікований моніторить протягом п'яти років самопочуття дітей, з якими скаргами звертаються, яка відвідуваність. Вона сьогодні констатує, що завдяки тому, що 5 років вони в цьому контексті працюють - є позитивні результати. Дітей щоразу менше тих, які не відвідують. Вона каже, що вже майже немає скарг, коли дитина себе погано почуває, чи болить голова. Такі речі показують, що це треба робити. Крім того, в окремих класах я побачила тренажер для зору Базарного. Це не так дорого коштує: це допомогло вчителю переконати батьків. І сьогодні вона на уроках періодично робить гімнастику для зору. Побачила конторки, про які ми роки говоримо, і в окремих школах вони є. Я побачила в класах масажери для ніг. Це не є новинка. Це всі знають. Це напрацювання думки педагогічної практики. Але в одних школах це зробили, а в інших і не спробували. Крім того - предмет "християнська етика в українській культурі" - вони наскрізно з 1-го по 11-тий клас запровадили. І сьогодні вони тішаться: у них з поведінкою дітей все нормально: кажуть, що це відзначили не тільки вчителі, а відчувають це батьки. Вони готові продовжувати. В одному із класів мене другокласники навчили дихальної гімнастики. У них є проект "Жива вода" - є джерело, де провели лабораторні дослідження води, насиченої мікроелементами відповідними корисними. Які вони завозять до школи, для того, щоб споживали. Я вам розказую тільки про один заклад: як вони комплексно, не чекаючи концепції нової української школи. І це у 18 кілометрах від Чернівців.
Слухач: Мене цікавить ситуація у школах-інтернатах, зокрема у Путильському районі. І щодо інклюзивної освіти, чи працює вона у нас? І яка зараз ситуація з фінансовою підтримкою батьків? Чи немає проблем з цим у сиріт, напівсиріт, переселенців?
Оксана Палійчук: Що стосується Селятинської школи-інтренату, це Селятинська ОТГ. Вони мають прийняти відповідні рішення, яка мережа закладів середньої освіти у них має бути. Адже фінансування тепер відбувається з освітньої субвенції, яка іде виключно на зарплату педагогічних працівників. А утримання закладів вже відбувається за рахунок громади. Селятинська ОТГ отримала два заклади : школа 1-3 ступенів, і ще школа-інтернат 1-3 ступенів. Однаково у двох закладах до 11 класу навчання. А бачимо, що 14 дітей в одному 10-му класі, і 12 – в іншій школі в цьому самому класі. Зразу постає питання, чи потрібно на території одного населеного пункту, ми розуміємо протяжність населеного пункту, але все одно, враховуючи це все, стоїть питання закупівлі шкільного автобусу, громада отримала кошти на розвиток інфраструктури, діє програма 70 на 30. Коли ми отримали з державного бюджету цільової субвенції 33 млн 750 тис на область, з них 8 млн на автобуси. Голова громади дає листа, що він готовий спів фінансувати ці 30% і через сесію обласної ради йому перекидають цих 70%, це не є проблема. Але ми маємо навчитися не просто господарювати. Ми маємо розуміти, що це потрібно для якості освіти. Тут не стоїть питання економії. Ця економія навпаки, не до погіршення має призвести, а до покращення. Чи можемо ми однаково обладнати прекрасно кабінети для 10-го класу в одній школі, повторюю, в одному населеному пункті, фізика, хімія, біологія, все. І так само в іншому. Звичайно, не зможемо. Навіть найпотужніші європейські країни собі цього не дозволяють. Вони переглядають свою мережу, скорочують її. Це нормально. Ми переговорили з головою громади, вони мають розглянути. Одна школа у них може бути 1-2 ступеня, а одна 1-3. Щодо інтернату, то тепер терміну такого як інтернат немає. Але це може бути гуртожиток чи пансіонат, де діти можуть проживати. Ми розуміємо, що це гори, діти проживають з різних верхів, 12 км, і 15 км, щоб охопити навчанням, то вони мусять проживати і вони будуть далі проживати. Але завдання місцевої влади, громади, цю мережу впорядкувати. А департамент надає їм усі рекомендації.
Оксана Палійчук: Щодо інклюзії, то це сьогодні дійсно пріоритет. Діти з особливими потребами – це такі ж діти, як усі. Ці сім’ї і там мають набагато важчу задачу, бо у них особлива дитина. Держава має підставити плече. Весь цивілізований світ це зробив. Ці діти включені у навчальний процес у звичайних школах. Це дозволяє діткам, які повністю здорові, розуміти, що є різні ситуації життєві, вони проявляють милосердя. Вони піклуються, виступають як опікуни, наставники. Соціалізація одних та інших проходить успішно. І виховання моральних чеснот. Таких важливих якостей характеру, які потрібні для формування громадянина, патріота, сім’янина. Це дуже важлива проблема. Що у нас зроблено: Чернівецька область на всеукраїнській серпневій конференції була названа у лідерах за темпами, це дійсно так. Ми маємо серйозне зростання за останні два роки. У нас 254 дитини, які навчаються на інклюзії. Якщо говорити про інклюзії в дошкіллі, то в тому році у нас було тільки три дитини, а сьогодні маємо близько 2 десятків дітей. Ми рухаємося. Звичайно, коли говорити про інклюзію в школі в закладах дошкільної освіти, ми маємо розуміти, що має бути асистент. Асистент вчителя. Тому часто виникала проблема з фінансуванням цих ставок. Але сьогодні проведено різні заходи, це і семінари, і наради, і конкретні приклади, коли звертається родина. Всі ці проблеми вирішуються. Сьогодні немає жодної заяви, принаймні не доходили до департаменту, яка б не була позитивно вирішена. Процес такий, що медики ставлять первинний медичний діагноз, потім консультація у фахівців, і обирають форму навчання, яка більше підходить дитині: інклюзивна чи індивідуальна.
Оксана Палійчук: Щодо сиріт і напівсиріт, то тут добре робота поставлена. Люди дуже гарно відгукуються на кожен біль, кожну проблему. Сьогодні у мене все добре, а завтра хто його знає. Тут рішенням сесій, рад місцевих приймається пільгове харчування, де потрібно, йдеться про переселенців також, дітей учасників АТО, сиріт і напівсиріт.
Слухач: Зараз багато говорять про зміни в шкільній освіті, от у мене внук - випускник і мене турбує, чи зможе він знайти роботу після завершення вишу. Адже читаю у ЗМІ багато нарікань про те, що вища освіта дає лише теоретичні знання, а на роботу запрошують тих, які мають практичні
Оксана Палійчук: Поки ми не матимемо професіоналів, поки не зможемо побудувати Україну. Це комплексне питання. Щодо профорієнтації, то вона стартувала активно по школах, проводять дні відкритих дверей. Вони видають свої буклети, виставляють на сайтах, інформують.
Людмила Григорчук: Але наші випускники вибирають не ту спеціальність, яка подобається, а та, яка його прогодує.
Оксана Палійчук: Поки економіка наша не запрацює, поки ми цю проблему не вирішимо. Поки дитина, випускник, не буде бачити, що спеціальність буде приносити гарну зарплату, допоки буде така проблема. Випускники вибирають ті предмети на ЗНО, які допоможуть вступити на омріяні спеціальності. А щодо програми підготовки фахівців, то вони передбачають практику. Це все грає велику роль. Буває вступає випускник, добре навчається, але оплата праці надалі, на жаль, не дозволяє залишитися в Україні. Ми маємо величезний відтік молоді за кордон. Це глобальна проблема. Ми маємо все зробити для того, в економічному плані, щоб цю ситуацію змінити. Навіть оце точкове підвищення зарплати для одних фахівців і десь трішечки забуваємо за інших, воно викликає дисгармонію, дисбаланс, певні настрої в суспільстві зневіри. Це питання дуже болюче. Відповісти зараз щось конкретне, механізм, щоб ти навчився і ти обов’язково влаштуєшся на роботу, не можу.
Людмила Григорчук: Чи все роблять наші виші для того, щоб їхні випускники отримали роботу?
Оксана Палійчук: Це певне фіаско вищої освіти. Прийнятий закон про вищу освіту, він не запрацював, багато чого ще не прийнято, нема механізму , як він має працювати. Багато чого там не передбачено. І наші програми підготовки, в одному випадку недостатня кількість практики і кадровий склад тих, хто викладає, їх професійний рівень, їхня професійна підготовка… тут така сама проблема, як з новою українською школою, так і з новими українськими вишами. МОН не може одночасно реформувати всі сфери. Критикувати просто. Я неодноразово стикаюся з тим, що коли ми з вчителями говоримо, то я прошу запропонувати щось, як вийти з проблемної ситуації, але інколи це така стіна, ніби це не їхня компетенція, самі вирішуйте. Але ж ніхто за нас це не вирішить. У вищій освіті є великі проблеми. Міністерство це бачить, чує, виші мають напрацьовувати, пропонувати зміни, розробляти нові програми освітні, іншого виходу з цього немає.
Людмила Григорчук: Повернемося до питання про нову українську школу. Чи будуть встигати педагоги вчитися і виконувати свою щоденну роботу? Адже у них тепер 4-токласники, їх треба готувати до ДПА.
Оксана Палійчук: Вчителі готові. Ми будемо мати 550 класів першого вересня орієнтовно нової української школи. Тобто 550 вчителів мають стартувати з першого вересня у новій українській школі. Що ми вже зробили. МОНУ затвердило програму підготовки вчителів. Згідного нового закону, 150 годин на те, щоб вчитель ознайомився з програмою нової школи, як формувати необхідні вміння і навички, які мають відповідати тим завданням, які поставлені. Ми стартували. Пройшла реєстрація вчителів на платформі EdEra. З цих 150-ти запланованих годин, за 60 годин міністерство буде вчити всіх вчителів на цій платформі. Навчання стартували з 1 лютого. Чекаємо прийняття нового навчального стандарту. Від нього ми будемо далі відштовхуватися. Ми будемо бачити зміст початкової освіти, що діти будуть вивчати і як вони мають вивчати, які галузі, які змістові лінії. Щодо повноваження департаменту освіти разом з інститутом післядипломної освіти, то ми маємо відпрацювати 90 годин. Вже наказом Департаменту визначений відповідний графік, за яким ми будемо працювати. Ми будемо готувати тренерів, які будуть тренувати цих 550 вчителів. У нас є 5 сертифікованих фахівців в області, які пройшли навчання всеукраїнського рівня. Їх замало. З 7 до 9 лютого ми навчили ще 16 осіб. Це викладачі коледжу, ЧНУ, передові вчителі-практики початкових класів, які стануть тренерами. Ми будемо виїжджати в райони, щоб вчителів не відривати від щоденної роботи. Ці навчання будуть тривати з лютого по червень. Наступний етап – це отримання легоконтрукторів, які будуть одним з основних засобів навчання для першокласників у новій українській школі. Коли ми отримаємо, то ми маємо сертифікованих леготренерів, які пройшли навчання. Щойно отримаємо комплекти конструкторів, то ми зберемо всіх вчителів по групках, по кущах, і навчимо їх працювати з Лего. Процес запущений.
Людмила Григорчук: Завершилася реєстрація на пробне ЗНО, незабаром стартує реєстрація на основну сесію зовнішнього незалежного оцінювання. Вірять абітурієнти у цей іспит?
Оксана Палійчук: В більшості своїй вірять, бо випускник може своїми силам вступити на державне місце у вищий державний заклад. Тоді ти бачиш сльози радості у батьків. Так, ЗНО – це сьогодні одна з найуспішніших реформ у системі освіти незалежної України. Але про досконалість ми не говоримо. Бо по-перше, досконалість меж не має, і по-друге, я маю на увазі змістову частину. Сам механізм, який дозволяє сильним дітям своїми силами втупити до вишу, тут однозначно. А щодо змісту, тут є багато питань. Перш за все, питань до складності завдань. Питання до глибини настільки детальної, що тому, хто вступає на інженерну спеціальність, наприклад, фонеми в українській мові чи синтаксис, чи потрібні вони йому, чи будуть вони визначати його професійність? Здавши це ЗНО він може до них взагалі не повернутися. Ми маємо розрізняти базову грамотність, володіння українською мовою, літературною мовою, вміння висловитися, це так, але деталі, глибину, то тут чи українська мова, чи математика, чи хімія, то тут багато питань. Ми не можемо рівняти представника спеціалізованого закладу, ліцею чи гімназії, бо навчальні плани мають різну кількість годин і як би ти не готувався, якщо у тебе 2 години цього предмету, а в когось шість чи навіть сім, то як ми можемо поставити їх на один щабель? Тут немає того дотримання принципу рівного доступу до освіти. Тут стоїть питання,чи може сім’я додатково забезпечити фінансово можливість займатися з репетитором. У цьому питання у нас є ще багато проблем. Ми про це висловлюємося, ми про це говоримо, міністерство це розуміє, пробує вирішити. Але воно буде вирішуватися паралельно. Будемо мати новий державний стандарт, матимемо інші програми, будемо звертати увагу, чи треба там багатьох тем, які далі у житті не пригодяться, такі теми і не будуть представлені у програмі ЗНО. Все зараз зробити неможливо, але так, ця проблема сьогодні існує.
Людмила Григорчук: На пробне ЗНО багато зареєструвалися?
Оксана Палійчук: Так. Це більше 8 тисяч. Випускників майже 5 тисяч. Крім того, у нс цього року вперше складають учні професійно-технічних училищ, коледжів і технікумів. Тому загальна кількість у нас велика. Минулі роки у нас працювало 8 пунктів тестування. Тепер їх треба буде збільшувати, не менше 13-ти всього потрібно. Ще одна новинка – іноземна мова, аудіювання. Для цього треба обладнати аудиторії засобами відтворення. Це також виклик. Ми його проходимо вперше, але ми пройдемо. Такі виклики. Але тішить, що у цьому році найвищий відсоток зареєстрованих на ЗНО, більше 70% від загальної кількості.
Людмила Григорчук: Минулі роки були не зовсім втішні за результативністю для Чернівецької області. Цього року чекаєте позитивних змін?
Оксана Палійчук: За рік, за два на кращі результати не можу сподіватися. Дурити себе не будемо. Тут є багато проблем. Перш за все, проблема якості. Якості шкільної програми, якості підготовки, якості кадрів вчителів. Багато проблем. Мотивація навчання, розуміння сім’ї відповідальності за дитину. Бо коли ми промоніторили, то у нас є села, де 70% батьків конкретної школи, - за кордоном. 70%. Ви собі можете уявити, адже дитина повністю на поруки школі віддана. Але вчителем школа стоїть і я говорю про те, що може зробити школа, а ми хочемо зробити якнайбільше і якнайкраще. Ми не можемо зрівняти школу з румунською, наприклад, школою навчання, кількість там годин і школу з українською мовою навчання. Це мови з різних мовних груп. Або кадри, до прикладу, в Глибоцькому районі, 49% вчителів, які викладають у школах з румунською мовою навчання, то вони навчалися за кордом, в Румунії, чи Молдові. Це кожен другий вчитель. Буковину штормило протягом останнього року. Ми робимо речі не завжди популярні. Я не кажу, що вони ідеальні, але ми робимо, щоб хоч трішки цю проблему вирішити. Я не можу це прийняти, що ми останні знизу. Треба говорити і про якість, а вона визначається середнім балом. Я не можу прийняти, що 23% випускників навіть на один бал з мови не набрали, питання, що ми робили з 1-го до 11-й клас. У нас 30% таких, які подолали лише початковий рівень, тобто лише декілька балів. Випускники шкіл з румунською мовою навчання, 58% не подолали поріг… Ми запропонували тестування вчителям. Абсолютно знаємо і розуміємо, що є вчителі, яких не треба мотивувати, вони і так все знають, вони викладаються по повній, працюють з дітьми. Але є контингент, яким поки грім не гримне… Стояло питання, щоб всі звернули на це увагу. Хто сам не здасть ЗНО, той не має морального права говорили, що готує дітей до ЗНО. Вчителі розуміють, що це нормально. Навпаки, це допоможе їм самим оптимізувати програму навчальну, де треба більше часу, що можна об’єднати. На жаль, мушу констатувати, не вийшло доброго співпраці на базі з Інститутом післядипломної освіти, навпаки, методист почав робити перешкоди, налаштування якість, створення груп, ми пішли іншим шляхом. Ми пішли до вчителів у райони. Новоселицький район перший зголосився, підтримав Кіцманський. Тепер ми почали працювати по інших районах. І вчителі тестуються і проходять і на 12, балів, і на 11, і на 10. Це не якась новелла, ми це робимо відколи є ЗНО, кожен вчитель для себе. Департамент тільки хоче привернути увагу всіх вчителів.
Питання слухачів на Фейсбуці: Наповненість початкових класів. Про яку початкову освіту, здоров'я дітей, психологічне особливо,може йти мова,якщо в класах більше 35 учнів? Як може вчитель взагалі щось пояснити розповісти таких кількості маленьких дітей? Взагалі, складається враження,що у нас освітяни не знають нічого про віковий розвиток 6-7річок. Класи є по 42,40,35 дітей. В той час, як максимум для хоч якогось сприйняття-25.
Оксана Палійчук: Тут є проблема, яку мають розуміти наші слухачі. Проблема переповнюваності класів стосується міста Чернівці. У нас вибирають заклади, які мають високий рівень довіри через високі результати. Кожна сім’я обирає такий заклад, бо обирає пріоритет освіту. Наприклад 23 школа, при 5 гімназії, там і 42 учні. Там аудиторний фонд, приміщення невеликий. Не вистачає класів на весь попит, який є. І ніхто не терпить відмови. А закон, Конституція дозволяє обирати кожному батьку школу. Тому проблема у нас була гостра. Ми зняти її не можемо. Ми намагаємося батькам пояснити, що є поруч школа, де 25 учнів, але батьки обирають бути 45-ими, але саме у цій школі. Цього року ми маємо певні зміни. Міністерство освіти чітко оголосили, що буде механізм набору, де не буде ніякого конкурсу набору у перші класи. Але є спеціалізовані школи, ми чекаємо відповідної нормативи.
Людмила Григорчук: Питання підвищення зарплат вчителям. Педагоги скаржаться, що у підсумку, у січні вони отримали навіть менше грошей, ніж минулого року. Чому так сталося?
Оксана Палійчук: У нас така ситуація. Я бачила, що це питання широко обговорюють у соцмережах. На жаль, постанови, які вийшли 11 січня, 22 і 23, то вони знову поділили наших педагогів. Не є всесильним міністерство освіти, тут є міністерство фінансів, а чи є фінансовий ресурс у державі, щоб підняти всім? Пріоритетом визначено тих педагогів, які беруть участь у становленні нової української школи, це ті, хто викладає в ЗОШ. Загальні дисципліни у професійно-технічних закладах. Їм піднята дійсно зарплата, як мінімум на 25%. Я поясню. Перш за все, збільшений тарифний розряд, на 10% кожен тарифний розряд у єдиній тарифній сітці. Це 10%. Крім того постановою 22-ю затверджено, що всі вчителі які викладають в ЗОШ і в професійно-технічних закладах – на 10% так само підвищується їхні посадові оклади. Ми вже маємо 20%. І поставною 23-ю передбачено, що надбавка, яка називалася на престижність, вона просто називається надбавка, вона раніше була від 0 до 20, а тепер від 5% до 30%. Тобто не менше 5%. Тому навіть мінімально вчитель в школі, і педагог, який читає загальноосвітні дисципліни в професійно-технічному закладі чи коледжі, то він має 10+10+5, то це 25%. Але якщо він мав 20% за престижність, а тепер фонд не дозволяє і має лише 5% , то він не дуже цього підвищення і відчув. Разом з тим цими постановами зазначено, що адміністратори шкіл і ті вчителі, які пілотують новий стандарт, то у них має бути підвищення не менше 20% до 30%, а також вчителі української мови та літератури у школах національних меншин. Цими категоріями не менше 20%. Тут боляче, що наші педагоги у закладах дошкільної освіти, педагоги позашкільної освіти, методичних служб, ті, хто викладає у коледжах чи професійно-технічних закладах професійні дисципліни, то вони мають чекати до 1 вересня 2018 року, тоді вони можуть отримати таке підвищення, якщо буде мати таку можливість фінансовий ресурс. Оце є болюче. А те, що наші педагоги в школах, як мінімум 25% отримували, то це дійсно так.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter