Друкопис програми "Суть Речей" від 25.01.2018
Запрошений гість: заступник Чернівецького міського голови Володимир Середюк
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: Сьогодні чергова сесія міської ради і вже традиційно, дуже багато петицій розглядали міські обранці, які стосувалися і ремонту доріг і тротуарів, і зміни руху громадського транспорту. У місті так багато ще потрібно змінити у цьому плані, чи люди вимагають нереальних речей?
Володимир Середюк: Люди приходять, керуючись власними потребами. Наше завдання – завжди балансувати між бажаннями і можливостями. Якщо розібратися по конкретних напрямках, найбільш болючу візьмемо, це транспорт. Продовження маршрутів, створення нових маршрутів, зміна графіку руху, це ті питання, з якими найчастіше звертаються чернівчани до міської влади. Ми розбиваємо їх на основні блоки. Створення нових маршрутів і зміна існуючих. Якщо ми говоримо про створення нових, то відразу стикаємося з проблемою обслуговування цих маршрутів. Я неодноразово говорив, що на сьогодні досить хаотично, на мою думку, розвивалися і створювалися нові маршрути. На той час мабуть, були можливості інші, перевізники лобіювали власні інтереси, формуючи маршрути. В першу чергу, які дублюють громадський транспорт, тролейбуси, прекрасно розуміючи прибутковість даних маршрутів і далі. На сьогодні фактично забезпечити всі маршрути в тій кількості транспортних засобів, можливості немає. У перевізників у першу чергу. Про це треба відверто говорити, це треба визнати і думати, як з цим жити і що треба робити. Я неодноразово виносив пропозиції, що враховуючи дану ситуацію, треба приймати радикальні міри щодо оптимізації маршрутної сітки. Ми розпочали рух в даному напрямку. Ми направили відповідні листи в інституції українські, які розробляють транспортні моделі великих міст, міст-мільйонників, з проханням розробити таку модель для нас. Також у мене була зустріч з модераторами програми «GIZ». Це німецька компанія, яка зараз створює проект по побудові міст, в тому числі і Чернівців, де ми обговорювали транспортну ситуацію, і наші думки і бачення співпали. Головні маршрути по головним магістралям міста має обслуговувати комунальний транспорт, а це має бути електротранспорт і великі автобуси. З периферійних спальних районів до центральних магістралей мають перевозити людей малі або середні автобуси. Це дозволить розвантажувати центр і надати якісну послугу. Ці ідеї ляжуть в технічне завдання до розробки транспортної моделі. Сподіваюся, ми отримаємо якісний продукт, але який вимагатиме кардинальних змін.
Людмила Григорчук: Ми вже таке бачення ваше обговорювали минулого року. Чому нічого не змінилося за цей час?
Володимир Середюк: Що стосується законодавства, то фінансування видатків з міського бюджету здійснюється на програмно-цільовому методі, базується на ньому. Потрібно включити у програму відповідного пункту. Було запропонована програма щодо впровадження єдиного квитка і автоматизованої системи обліку пасажирів, де був пункт – розробка транспортної моделі, це дало поштовх для впровадження даної системи. Враховуючи весь процес оприлюднення, що не вважаю правильним. Бо він затримує на місяць винесення на сесію міської ради, але все ж таки дотримуючись усіх правил і вимог, ми винесли програму на сесію. Програма ця – це велика частина роботи проведеної. Вдалося переконати депутатів, що це справді потрібно. Це було непросто, але нам треба працювати у цьому напрямку.
Людмила Григорчук: Про електронний квиток дуже багато говорять. Що люди відчують після його впровадження, бояться все ж, що проїзд подорожчає.
Володимир Середюк: Насправді, весь страх людей, який може бути від реалізації цього проекту, може бути пов’язаний виключно з новизною. Все, що нове - це страшно. Хочу наголосити на тому, що єдиний квиток, система, яка покладена в основу цієї програми – це комплекс заходів який забезпечує не лише можливість оплати карткою Чернівчанина, що передбачено згідно програми, але й комплекс заходів, пов’язаних з компенсацією проїзду пільгової категорії громадян, облік, про який говорять вже два роки, але це важко реалізувати, бо потрібен механізм. Перший етап – це впровадження даної системи на комунальному транспорті. Це виключно за кошти бюджету міста. За кошти платників податків. Це не відображається на проїзді. Це відобразиться на проїзді пізніше, коли мова йтиме про форму оплати. Основа ідея – це оплата картою чернівчанина. Пільгова категорія матиме безкоштовний проїзд. Громадяни, які здійснюють проїзд на платній основі, закидають на цю картку гроші або купують поїздки. Буде два варіанта. І здійснюють оплату на проїзд – 2 гривні, як тепер затверджено. Але не забуваємо, що насправді проїзд – 3 гривні, гривню компенсують з бюджету міста. На сьогодні всі компенсації ЧТУ за 17 рік становлять близько 35 млн гривень. Це гривня плюс безкоштовний проїзд по коефіцієнту 1.8 пільгової категорії, плюс учнівський і студентський пільгові проїзди. Це дуже великі гроші. Якщо учнівський проїзд – це квитки, якими ми обліковуємо, то пільгова категорія обліковується по коефіцієнту, що є відносним показником. Дана система дозволяє впровадити і чітко прорахувати пільговика, хто скористався цією послугою. Щоб заплатити за реально надану послугу. Це є великий плюс у розвитку вперед, щодо стимулювання надання якісної послуги.
Слухач: Щодо пільгових категорій. Ініціатива щодо студентського квитка, чи вона соціально справедлива? Чи всі сироти, напівсироти, відмінники можуть безкоштовно скористатися громадським транспортом? І чи входять до пільгової категорії переселенці? Яка співпраця зараз з ними чи вони отримують всю допомогу, яка їм передбачена?
Я не прихильник всього безкоштовного. Я за знижки. Діти мають отримувати знижку на проїзд, але не безкоштовний проїзд, така моя суб’єктивна думка. Це формує певну психологію у людей. Бо у нас був досить довгий час все безкоштовне, це призвело до того, що розуміння людей дуже глибоко у підсвідомості, що моє – це квартира, а за дверима – вже державне, міське, будь-чиє, але не моє. А свідомість того, що Україна, місто – це я, це ми маємо виховувати. Сьогодні у нас безкоштовний проїзд діє для дітей дошкільного віку, студенти і учні платять 50% від вартості. Для мене діти переселенців – вони також чернівчани. Вони живуть у місті, сплачують податки тут. У мене є знайомі з вимушених переселенців, вони досить активні, пропонують проекти у бюджет участі. Вимушені переселенці надзвичайно приємно вражені нашим містом, вони закохані в нього, багато з них уже не хочуть повертатися, вони вже є чернівчанами.
Володимир Середюк: Чи дотримуємося ми всього, що їм передбачено? Ні, звичайно. Не можемо, особливо те, що стосується житла. Це перше, чого вони потребують і це те, що ми забезпечити не можемо. Я навіть не буду вдаватися у цифри. У нас 3,5 тисяч у черзі стоять, у нас атовців біля 300, які мають позачергово отримати житло. Ми виділили понад 17 млн гривень на отримання житла атовцям. Це дуже важке і складне питання.
Людмила Григорчук: Місто не отримує квартиру після будівництва будинку нового?
Володимир Середюк: Міська рада не долучається до будівництва. Було декілька років тому, в рахунок пайової участі давалися квадратні метри, зараз сплачується 4% у бюджет. Все. Немає такого поняття, як передача квадратних метрів. Було востаннє у нас по проспекту, 116 ще передача метрів, по інвестиційному договору 10-річної давності, 2% площі передалася місту. Це одне приміщення і там ще 20 квадратних метрів вони компенсували грошима у бюджет.
Людмила Григорчук: Програма щодо компенсації грошей на купівлю житла для учасників АТО працюватиме цього року?
Володимир Середюк: Програма дуже важка для реалізації, оскільки вона задіває найбільш вразливу категорію людей. Так склалося, що за останні роки забезпечення житлом, чи соціальної допомоги, здійснювалося в межах можливого і це були дуже незначні можливості. Коли минулого року – це знаковий рік, виділили більше 30 млн для купівлі житла. У мене відразу на особистому прийому з’явилося багато людей, які в черзі зараз на житло. Були закиди, що було все атовцям, а їм нічого. Чорнобильці і учасники бойових дій також мають свою програму отримання житла. Програма по учасникам АТО – це 100 млн на 4 роки. Зараз афганці пропонують таку саму програму десь на таку саму суму коштів. Я не буду розповідати, що таке бюджет, я думаю, всі розуміють, що треба балансувати знову. Бо грошей на все не вистачить. У нас всі першочергові цілі. Я прихильник того, щоб був якийсь стимул, краще ефективніше пропрацювати програму доплати 10тисяч гривень до зарплати учасникам АТО, дати можливість людям соціалізуватись, відчути себе потрібними, не лише на Сході, але й тут. Але поки рухаємося в такому напрямку. Поки що ми змогли забезпечити житлом 30 сімей. Було, на жаль, виявлено зловживань на 4 млн гривень, коли при розрахунку розміру допомоги, заявник щось приховав, дехто намагався не вказав майно. Для мене це категорія людей, які морально мають бути на найвищому рівні і мають бути отою ціллю, до якої всі мають іти. І тут неприпустимо будь-які речі такі, які пов’язані з не зовсім гарними речами. Виявили все це до виділення коштів, тому не прийшлося нічого повертати, це добре. Але, на превеликий жаль, такі факти є, зловживають, коли прописують у Чернівцях, бо у нас - це єдина програма, яка працює з виплати компенсації на купівлю житла, у всій Україні. Тому ми плануємо зміни до програми ввести, щоб забезпечити в першу чергу чернівчан житлом, щоб на день призову людина має бути зареєстрована у місті Чернівці.
Людмила Григорчук: Щодо громадського транспорту міста. Ви писали у себе на сторінці у Фейсбуці, що місто отримали тролейбуси, не нові, правда, але певно кращі, ніж є зараз у нас. Що то за тролейбуси і скільки ми їх побачимо на дорогах Чернівців найближчим часом?
Володимир Середюк: Питання у маніпуляційній площині знаходиться про тролейбуси. І мало хто вникає у економіку. Петиції про це були зареєстровані, про малу кількість громадського транспорту. У нас є проблема, нам треба її визнати і думати про те, що робити. Не гратися в популізм. Не говорити, що завтра у нас все буде добре, міфи не треба видумувати. Одним з варіантів вирішення проблеми, на мій погляд найкращий на даний момент, це збільшення тролейбусного парку. Через купівлю нових тролейбусів – це нереально. Вони коштують 6,5 – 7 млн гривень. А про технічний стан їхній можна сказати, коли подивитися на тролейбуси нашого першого маршруту, це найніжніший маршрут. Якби нові тролейбуси їхали по 3-му маршруту, вони б уже не їхали. Я часто буваю в ЧТУ. Часто бачу тролейбуси з першого маршруту на ремонті, які розібрані. Якщо порівняти тролейбуси Шкода, який у нас по маршрутах 3 і 5 їздять, і ці нові тролейбуси з маршруту №1, то видно, що у Шкод і товщина основи тролейбуса інакша, Лази з першого маршруту мають тонший метал. Тому зараз нам краще купувати тролейбуси з Європи, ці тролейбуси їхали на інших дорогах, ходова у них вольвівська, і товщина металу, і якість є на порядок вища. Якщо порівняти Вольво, які їздять по другому маршруту, то механіки з ними мають найменше проблем. Ціна такого тролейбусу – 1 млн гривень. Я – економіст, тому не можу інакше мислити, як не мислити цифрами. Середній термін експлуатації Лазів, які з 1995 років випуску, то термін їх експлуатації – 15 років. А Шкоди – 30 років. Стан доріг у нас не найкращий. Тому сьогодні, зважаючи на пониження якості вітчизняного електротранспорту, треба визнати, сказати чесно, що їхній середній термін експлуатації - 11-12 років, вартість 7 млн. І Шкода, яка може проїхати до 10 років, але вартість у 7 разів дешевша. Європа також не надто розкидається гарним транспортом. Різні країни європейські також купують вживані тролейбуси. Адже всі розуміють, що треба жити за можливостями.
Людмила Григорчук: Скільки таких тролейбусів ми можемо отримати цього року?
Володимир Середюк: Ми ставимо амбітні плати. Ми знаємо, що деякі міста будуть продавати тролейбуси. Ми декларуємо купівлю 50 тролейбусів. Минулого року ми планували 20 тролейбусів по програмі, але двічі зривалися тендери. Зараз ми проводимо короткотермінові тендери, розраховуємо, що постачальник вже матиме ці тролейбуси.
Людмила Григорчук: Нових 4 отримаємо?
Володимир Середюк: Так. Незабаром аукціон.
Людмила Григорчук: Оновлювати будете всі маршрути?
Володимир Середюк: Нові тролейбуси точно не на 3-й і 5-й маршрут. Це будуть 1-й або 6-й маршрут. Щоб довше їх експлуатувати. Це непопулярне рішення, але як економіст, я вважаю, це правильне рішення.
Питання від слухача: Коли будуть будувати мости над залізничними переїздами, бо пробки зранку страшні бувають?
Володимир Середюк: Відверто скажу, точно не найближчі десятиліття, це надзвичайно потужні проекти інфраструктурні, на них треба залучати кошти з державного бюджету. На це треба розробити проект. У нас уже є один проект, тунель під аеропортом. А якщо його не пустити в роботу, то він застаріє і потім треба буде його переробляти. Якщо у міністерствах не бачать можливості вкладати у будівництво мостів кошти, то розробляти такі проекти навіть розробляти не варто. Це дуже дорогі проекти, не під силу місцевим бюджетам.
Людмила Григорчук: А чому про тунель мовчать? Коштів немає?
Володимир Середюк: Тунель – це не є погана ідея. В комплексі з усіма заходами, зважаючи на розміщення тролейбусного управління, зважаючи на те, що на аукціон може бути виставлена ще ділянка на проспекті разом з майном, то ця ідея має право на життя. Але питання у виставленні пріоритетів. Як на мене, то у нас є дві надважливі проблеми: дороги та транспорт громадський. Тільки після вирішення цих проблем, ми можемо думати про інші речі. Пріоритети мають біти чітко розставлені. І це питання не має бути в політичній площині, а в економічній. Вдається домовитися з депутатським корпусом щодо розуміння цієї ситуації, є підтримка, що нам треба визначити пріоритет саме дороги і транспорт. Я думаю, що ми побачимо це в змінах до програм, в їх реалізації. Нам потрібні і майданчики дитячі, і міжбудинкові проїзди, але пріоритети мають бути чіткими.
Людмила Григорчук: Найстрашніше, що депутати вже півтерміну свого попрацювали депутатами, а досі лише домовляємося, коли ж задумки свої втілювати у життя.
Володимир Середюк: Це як сімейне життя, коли перший рік життя – це притірка. А у нас ця притірка затягнулася. Багато часу ми витрачаємо на якісь такі рухи, які не йдуть на користь чернівчан. Нема поганої влади, влада – це відображення суспільства. Ми маємо на себе брати відповідальність.
Людмила Григорчук: Багато гостей у цій судії говорили про те, що саме політика заважає добре працювати у Чернівцях. Ви також такої думки?
Володимир Середюк: Так, у деякій мірі це так. Є залежність від політичних партій. Думка фракції може у нас змінитися за день. Бо якісь домовленості змінюють цю думку. Це нормальний процес в умовах виборчого законодавства сьогоднішнього.
Людмила Григорчук: Ми вже рік говоримо про те, що Чернівцям треба виборів.
Володимир Середюк: Я не впевнений, що воно щось змінить. Воно може щось переформатувати, кількісно. Але принципово я не думаю, що будуть суттєві зміни. Фракції, які зараз представлені у міській раді, вони і далі будуть представлені. Ті ж самі люди будуть. І це є погані люди. Там немає дурних людей, чи таких, які не розбираються в чомусь. Самодостатні люди. Повірте, що у спілкуванні на робочих групах, на зустрічах, є повне розуміння. Але є певні такі, може навіть не домовленості, а необхідність боротьби за електорат, він змушує говорити і робити те, що не завжди відповідає дійсності. Я як заступник голови, можу дозволити собі більше практичності. Можу говорити про те, що безкоштовного проїзду чи допомоги соціальної не треба так багато. А депутати цього сказати не можуть, бо втратять підтримку людей. Хоча моя посада також пов’язано з політикою і депутатами.
Людмила Григорчук: Ви у нас заступник міського голови, який практично відповідає за роботу двох заступників. Нікого поки не знайшли в допомогу вам, ще одного заступника ж досі немає. Чи ви так добре справляєтеся зі своєю роботою, що вам нікого і не треба?
Володимир Середюк: Оскільки Олександр Паскар зараз у відпустці, то я останні два дні ще й освітою займаюся. Це дуже важко. Робота цікава, вона динамічна, мозок працює , це дуже великий досвід для мене. Мені вже пропонують роботу у великих підприємствах і за межами Чернівців.
Людмила Григорчук: У резюме ви собі додали пунктик.
Володимир Середюк: Так. У мене є ще дуже багато ідей для реалізації: це єдиний квиток, це перехід з ЖРЕПів до управлінських компаній, питання щодо мобільності і створення транспортної інфраструктури міста. Ці питання хотілося б реалізувати. Але посада моя містить і політичні ризики, і я заручник і політичної ситуації в місті. Наступні вибори планові чи позапланові. Вони можуть в один момент зупинити всі плани. Тому мої задачі - поточні і стратегічні. Поточні – це НЕФКО, ми прийняли рішення по першому контракту щодо обрання переможця. Це консорціум Житомирської компанії, там три компанії входять у консорціум. Експерти їх дослідили дуже ретельно. Вони погодили їх як переможця. Почнемо процедуру контрактування і в будівельний сезон 22 школа буде капітально ремонтуватися. 2 і 3 лот зараз на етапі погодження. Це 7 об’єктів. Я думаю, що ми теж зможемо реалізувати. Це у планах №1. Ви знаєте, як скептично ставилися до таких проектів, але я думаю, нам вдасться це зробити. Ще один проект – це по водоканалу. Дуже серйозний проект. Він зараз входить у активну стадію, після певних погоджень і розмов на повишених тонах до консультантів. Переходимо до наступного етапу і хочу відзначити, що він уже ефективніше проходить, ніж попередні етапи. Одночасно керувати такими проектами, - це дуже важко. Я не говорю про поточні проблеми: маршрутка не виїхала, снігом засипало, лампочка перегоріла. Багато робить і департамент, але багато потребує втручання і заступника міського голови. Це дуже важко, звичайно. Я неодноразово просив міського голову про помічника, щоб він хоча б календар зустрічей вів. Слава Богу, що освіта і інформаційні технології дозволяють користуватися ними, сповіщати звуковими сигналами про контроль і нагадування. Але фізично на все не маю часу. Я думаю, що ефективність моєї роботи була б вищою, якби була людина, яка робила технічну роботу і інформувала мене про хід виконання моїх доручень.
Людмила Григорчук: Але вакансія відкрита?
Володимир Середюк: Так, відкрита, але процедура там є певна. Міський голова пропонує, а депутати затверджують. Але немає першого, відповідно немає другого.
Людмила Григорчук: А поки немає ще одного заступника. Ви мусите тепер відповідати і за комунальну роботу міста. Перший серйозний сніг цього року – і перші скандали. Минулоріч ми з вами говорили про те, що місту бракує двірників і техніки сучасної, щоб тримати все до ладу. Як зараз ситуація? Змінилася?
Володимир Середюк: Ситуація з двірниками не покращилася, як мінімум. Нема для цього умов. Зарплата не піднялася. Тому кількість людей не збільшилася. По техніці ми оновилися, техніка в цілому у нас в задовільному стані. Я не буду виправдовуватися, але прибрати одночасно місто дуже важко. В першу чергу прочищаються магістральні вулиці, де проходить громадський транспорт. Цілу ніч машини їздили. Деякі були поломки, але протягом години вони виїжджали на маршрут. Перезмінка – о 8-й ранку, але потім вирішили перезмінку робити о 10-й ранку. Щоб до того часу, поки люди приїдуть на роботу, вулиці були прочищені.
Людмила Григорчук: Щодо техніки, не всі вдалося придбати з запланованих.
Володимир Середюк: У нас закон чітко визначає процедуру закупівель, єдиним критерієм є ціна. Є випадки, коли ніхто не заявляється, або заявляються, але потім відмовляються. А це все час. Оголошення тендеру, 15 днів або 30. Оскарження, процедура відкриття. Це багато часу. А якщо тендер не пройшов, два місяця втрачено. Відповідальності за відмову від участі у тендері немає.
Людмила Григорчук: Які наймасштабніші проекти на 2018 рік ви запланували у Чернівцях.
Володимир Середюк: Перше – це НЕФКО. Перші три лоти - це 50 млн гривень, термін виконання до кінця 2018 року. Ми оголошуємо незабаром 4 лот, потім 5 і 6. Ці три лоти – це в середньому ще 60 млн гривень. Другий проект – це єдиний квиток. Вже надані відповідні доручення,щоб ми цього року могли впровадити його на громадському транспорті, а в 2019 – на приватному. Це не так все просто. Це все потребує великих затрат часу, але я цими проектами живу. Вони для мене є принциповими. Адже ці проекти на правлені не на проїдання, а на розвиток. Третій проект – це водоканал. По складності він як два попередні проекти. Адже потребує не лише економічних знань, а ще й технічних, будівельних, по реконструкції, модернізації. Я ще трохи і зможу здобути будівельну освіту заочно. Це три найбільш глобальних. І ще такі проекти, які пов’язані з документообігом міської ради, він виходить на фінішну пряму і це ряж питань по модернізації мереж Теплокомуненрго.
Людмила Григорчук: Ким ви себе зараз більше відчуваєте: політиком чи чиновником?
Володимир Середюк: Я націлений на результат, навіть всупереч і пожертвою соціальних проектам, тому я більше себе долучив до виконавчих органів, там, де робити. Щодо політичних, то дана посада вона не може бути відділена від політичної складової, тому тут є певна оглядка на політичне майбутнє. Адже всі ці проекти розраховані на 5-10 років. Хотілося б їх реалізувати і довести самому собі, що я щось зробив для міста.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter