Друкопис програми "Суть Речей" від 5 квітня 2018 р.
Запрошений гість: директор департаменту ЖКГ Чернівецької міської ради Ярослав Кушнірик
Ведуча: Людмила Григочрук
Людмила Григорчук: Почнемо з доріг. Минулого тижня це була топ тема у Чернівцях. Сніг зійшов і зійшов асфальт. Чому так тяжко приступати до того ремонту?
Ярослав Кушнірик: Зрозуміло, не є ні для кого секретом, що треба робити капітальний ремонт, а не кожну весну робити поточний. Але для цього треба мати відповідні кошти. На початку двохтисячних років, порахували, щоб зробити капітально всі дороги міста, не замінюючи мереж, потрібно було два міських річних бюджети. Це не підйомна сума для міста. Тому кожен рік планується таким чином, що по можливості виділяються кошти на капітальний ремонт і кожен рік частина коштів виділяється на поточний ремонт. Коли кажуть, що сніг зійшов разом з асфальтом, то говорять на 90% про ті дороги, які не були відремонтовані капітально останні 10 років. Є недоліки і на тих дорогах, на яких робили ремонт і за останні 10 років. У нас є підготовані позови до суду на частину дороги, яку відремонтували 3 роки тому, бо дорога була зроблена неякісно. Вона не витримала гарантійний термін – 3 роки. Але в більшості це стосується тих доріг, які давно не бачили капітального ремонту. Якось була дискусія з громадськими активістами за вулицю Щербанюка, то я казав, що я не пам’ятаю у своїх роках, коли робили капітальний ремонт цієї вулиці.
Людмила Григорчук: Чому тоді Щербанюка не починають капітально ремонтувати? Лиш говорять про необхідність цього вже декілька років.
Ярослав Кушнірик: Зроблений проект на капітальний ремонт вулиці Щербанюка на 35 мільйонів. Щоб зрозуміли порядок цифр, то на капітальний ремонт всіх доріг міста було виділено 50 мільйонів минулого року. Цього року ситуація має бути кращою, бо є бачення міського голови і депутатів, що треба значно більше грошей на капітальний ремонт доріг, щоб зробити капітально декілька важливих артерій міста. Але навіть у порівнянні з тими цифрами, які плануються, то зрозуміло, що неможливо зробити все,що хочуть мешканці міста. У нас під тисячу вулиць у місті, це 527 кілометрів. Половина з них взагалі не асфальтовані. У нас менше вулиць, які вкриті асфальтом і бруківкою, ніж асфальтованих. Весь бруд перекочується на асфальтовані вулиці. Уявіть, як почувають себе люди, які проживають там, де такі гравійні дороги.
Щербанюка потребує 35 мільйонів, Рівненська – 30 млн. На Рівненькій без мереж. Це вже ви бачите, яка велика сума, це 65 мільйонів, це при тому, що у нас закладали минулого року 45 млн, цього року є вже 14 млн грн.. Є бюджетний запит, буде бюджетна сесія у квітні і я сказав,що враховуючи настрої депутатів і міського голови,буде додатково 68 млн, це буде 82 млн гривень. Якби ми почали робити Щербанюка, ми б не змогли робити інші вулиці, які більш потрібні місту. Наприклад, планують відремонтувати частину проспекту, від Майдану до Головної. Також ділянка вулиці Руської, від Сагайдачного до Січових стрільців. Там маємо проблеми з мережами, там стара забудова, мережі глибоко. Якщо робити відкритим способом, як першочерговий проект був на цю вулицю, то це буде довго дуже, на цілий рік треба закрити вулицю взагалі. А по-друге, враховуючи стан тих будинків, то це дуже ризиковано. Тому ми повністю міняємо проект. Щоб провести більшість робіт безтраншейним способом. Це буде швидше, це буде безпечніше для тих будинків, і не треба буде рух перекривати надовго.
Людмила Григорчук: Ще які вулиці нагальні?
Ярослав Кушнірик: На Гагаріна будемо робити частково, тому що тільки капітальний ремонт без заміни мереж від вулиці Севастопольської до річки Прут – 15 млн, це лише зробити ремонт, перекласти бруківку, докупити бруківку, де її не вистачає. Бо є багато місць, де бруківка розсипалася, але просто вже по-іншому робляться дороги з бруківки. Ці дороги розраховувалися під вантажні машини 3-5 тон, а тепер по 40 тон їздять машини. Тому так, як робилося на Богдана Хмельницького, чи на Соборній площі біля Стрімко, така дорога стоїть, але це зовсім інші суми на капітальний ремонт.
Людмила Григорчук: То що робити? Ви мені з ходу нарахували нестачу величезну
Ярослав Кушнірик: Я вам не назвав ті вулиці, які були в с писку з минулого року. Наприклад, вулиця Вашківська, де є частина автобусного маршруту, де прокладений водопровід, її треба зробити. Переяслівська, це не дорога, а напрямок, там треба теж міняти всі мережі, робити. Дійсно, треба робити ряд вулиць, які запланували з минулого року. Одна лише вулиця Білоруська чого вартує. Це важлива транспортна артерія, на Калинівський ринок їздить транспорт цією вулицею. Там підняли люки, готували до асфальтування. Потім за неї забули. Ми тепер плануємо зробити її капітально. Виходити будемо з тих можливостей, які є. Подобається комус , може хтось сміятися, але треба робити поточний ремонт. Це нереально. От вулиця Винниченка, як можна було там нічого не робити? Треба більше коштів на капітальний ремонт, звичайно,бо там є терміни, гарантія, там відповідна технологія, є з кого спитати,є результат. А поточний ремонт, як, зробили і все. Знову на наступний рік треба робити. До того ж руйнується той старий асфальт.
Людмила Григорчук: Але я розумію людей, які бояться, щоб комунальники починали капітальний ремонт. Як наприклад з вулицею Богдана Хмельницького, як довго і сутужно її робили.
Ярослав Кушнірик: На 90% всіх цих речей, чому довго, це людський фактор в усьому. Починаючи з проектування,від документації і завершуючи конкретними виконавцями робіт. Немає людей, які можуть зробити грамотні, правильні проекти. Ми в минулому році роздали в різні інститути проекти на вулиці. З усіма проектами мали проблеми. Довго, з помилками, повертали, або ми знаходили помилки, або експертиза повертала. В проектних інститутах залишилося обмаль фахівців, нема кому робити. Немає фахівців,проектувальників, які можуть грамотно спроектувати і зробити дорогу. Час витрачається на те, щоб виправити ті помилки,потім виявляється, що помилки є і піж час ремонту і далі реально немає кому працювати. Немає працівників. От ми розпочали поточний ремонт. Комунальне підприємство може виставити тільки три бригади на місто. Немає людей. Звернулися до інших підрядникіВ, мають техніку, мають фахівців. Але вони не сильно поспішають і у них так само обмаль працівників навіть при тому, що ми могли б одночасно залучити більше працівників, є кошти передбачені, але нема кому її виконувати.
Людмила Григорчук: Це єдина проблема: чи основна?
Ярослав Кушнірик: Перша проблема – це гроші, а друга – це кваліфіковані кадри. У нас зараз бруківників практично немає. Декілька людей у Міськшепі і двоє людей у водоканалі. Водоканал просить інші підрядні організації, вони платять,щоб залагодити розкопки водоканалу. І немає людей. У нас працюють люди з інших областей. В Чернівцях фахівців з бруківки немає.
Слухач: В мене більше не питання, а порівняння. Я родом з Тернополя, і Тернопіль розвивається набагато краще, чому так? Не думаю, що у Тернополя більший бюджет, у нас немає контролю влади, у нас на Гравітоні впало дерево і так ніхто його не прибрав, лишили на узбіччі. Ремонт пішохідної частини зробили, а все лишили на узбіччі.
Ярослав Кушнірик: Мені важко порівняти, бо я не знаю цифр для порівняння. Ми не порівнювали з іншими містами, як хто розвивається. Думаю, що треба зробити таке порівняння. Щодо зауважень, то у нас проплачують за роботу лише тоді, коли все дороблять.
Слухач: Скільки грошей з палива мають іти на дороги?
Ярослав Кушнірик: Гроші з акцизу передбачаються на цей рік порядка 53-55 млн гривень. Ми передбачаємо вже після розподілу у другій половині квітня на капітальний ремонт буде передбачатися 82 млн, на поточний ремонт у цьому році – 13 млн, якщо буде перевиконання бюджету і ми зможемо освоїти ці кошти, то зробимо капітальний ремонт на 10 млн. ті гроші, які йдуть у акцизі, всі йдуть на ремонт доріг.
Слухач: Депутат Максимюк підтримав, озвучував пропозицію ЖКГ в плані закупу тролейбусів за кредитні кошти, а всі вільні кошти витратити на ремонт доріг. Але рідне місто та запроданці не проголосували за дану пропозицію. Тобто грошей на ремонт катастрофічно не вистачає.
Ярослав Кушнірик: На дороги треба, щоб вони були нормальними, то треба робити капітально. Я підтримую думку, що треба на капітальний ремонт виділяти гроші.
Слухач: куди дівся ланцюг бургомістра, саме тоді коли Кушнірик був секретарем та керував містом?
Ярослав Кушнірик: Коли я був секретарем і виконував обов’язки голови, коли його не було, то я навіть у кабінеті голови не сидів. Кабінет був опечатаний і його відкрили лише тоді, коли обрали голову. Наскільки я пам’ятаю, то цей ланцюг був одягнений на новообраного голову міського.
Людмила Григорчук: Зараз комунальники роблять косметичний, тимчасовий ремонт. Зокрема, на вулиці Щербанюка.
Ярослав Кушнірик: Треба було ліквідувати ямковість на Щербанюка, бо там не могли проїхати машини, засипали асфальтом відфрезерованим, щоб просто ліквідувати аварійність. Роботи розпочали гарячим асфальтом з тих вулиць, де рухається громадський транспорт, це Героїв Майдану, Руська і Хотинська. От вулиця Винниченка, коли зійшов сніг, вже почали ремонтувати, але ще не було тепло, температурний режим був не для асфальтування, але ями були такі великі, що ми змушені були викладати ями плиткою. У нас варіантів було небагато, або засипати щебенем, або закласти бруківкою. Може це не виглядає естетично, але зате може їхати транспорт. Хіба краще було нічого не робити і просто чекати коли запуститься асфальтний завод? Думаю, що краще було робити хоча б тимчасовий.
Слухач: Коли будуть ремонтувати фасади Кобилянської і вулиці Вірменської? Бо кожна людина, яка приїжджає це місто,відвідує вулицю Кобилянську і не стидно пану Кушнірику бездіяльно і халатно відноситися до своїх обов’язків? Зима це показала. Коли ж все таки буде мале кільце через Богдана Хмельницького, щоб машини не стояли на Центральній площі?
Ярослав Кушнірик: Фасади будинків. Справа в тім, що всі будинки ремонтуються за участі мешканців. Там відсотки від мешканців від 60 до 10% в залежності від виду робіт і від того, де знаходиться цей будинок. Якщо в історичній частині – то від мешканців 30%, а 70% - від бюджету. Але потрібна дольова участь. Квартири там усі приватні, виконком прийняв таке рішення, тому мешканці, які звертаються з проханням, що вони готові долучитися до ремонту, тоді цей будинок потрапляє в перелік.
Людмила Григорчук: Скільки таких фасадів зробили?
Ярослав Кушнірик: Мало роблять. Порядка 3-5 зробили. Тому що це досить дороге задоволення і мешканці міста не мають таких коштів, які треба витратити на капітальний ремонт фасаду.
Людмила Григорчук: А заявки нові отримуєте?
Ярослав Кушнірик: Мешканці приходять, питають, роблять розрахунки і все.
Людмила Григорчук: Багато хто хоче, але не всі можуть на це погодитися?
Ярослав Кушнірик: Так, суми великі. Десь може бути сума 100 тисяч, десь 150 тисяч.
Людмила Григорчук: Суми не дрібні.
Ярослав Кушнірик: Так. Це не 5 тисяч гривень, це досить дорого.
Людмила Григорчук: Як взагалі дольова участь, працює?
Ярослав Кушнірик: Працює найбільше на встановлення лічильників тепла. Там мінімальна доля мешканців – 20%, 80% - бюджет. І це не такі кошти великі, як фасад. Це підйомні кошти. Люди здавали від 200 до 400 гривень, в залежності від кількості мешканців, величини будинку і т.д. На утеплення будинків – більше вже. Тисячами обраховуються. Якщо робити реставраційні робити у центральній частині міста – то це ще більше.
Людмила Григорчук: Мале кільце…
Ярослав Кушнірик: Богдана Хмельницького відкрита вулиця. Мале кільце, відповідно, працює. Всі, хто хоче об’їхати центр, то може це зробити по Гагаріна, потім по Хмельницького, Лесі Українки, потім по 29 березня і вже далі, кому куди треба. Зворотній рух – по Лук’яна Кобилиці, потім Руська, Сагайдачного, потім по Гагаріна вниз. Центр об’їхати можна. Кільце зроблене.
Людмила Григорчук: Справді вважаєте, що ви бездіяли, як каже слухач?
Ярослав Кушнірик: Це суб’єктивно. В кожній роботі є щось добре і є недоліки. Я хотів би зробити набагато більше, ніж зробив, і було б смішно думати, що зробив все, і задоволений. Я не задоволений, не все вдалося зробити в минулому році. Не знаємо ще, як повернеться все в цьому році. Не задоволений тим, що працівники в житлово-комунальній сфері отримують таку зарплату, що вони змушені їхати за кордон на заробітки. Не задоволений тим, щ в тролейбусному управлінні – 50 вакансій. У нас виїжджає 54 тролейбуси в день, але в наявності є 89 машин. Якась частина тролейбусів знаходиться на плановому, якась на капітальному ремонті. Але якби не було цих вакансій, то щодня у нас би виїжджало 70 тролейбусів. Людей немає. В тролейбусному управлінні почали просити колишній працівників, які вийшли на пенсію, щоб вони повернулися, бо нема кому працювати. Причина – зарплати, хоч вони в управлінні не малі, але в порівняні з заробітками за кордоном – то вони менші, звичайно.
Людмила Григорчук: Всі свої рішення ви впевнено можете захистити? Все добре робили, чи десь треба було інший напрямок обирати?
Ярослав Кушнірик: Десь помилявся, безумовно. Не всі рішення були ідеальними, але інколи треба обирати між поганими варіантами, як я вам говорив про вулицю Винниченка: засипати ями щебенем – погано, викладати плиткою – теж недобре, залишити, нічого не робити – погано. Що б не зробив, у частини мешканців це викличе осуд і несприйняття.
Людмила Григорчук: Краще з гіршого.
Ярослав Кушнірик: Так, часто доводиться обирати не ідеальний варіант, але той, який, на мій погляд, найкращий. Є рішення, які я приймав твердо і не зважаючи на супротив і критику я дотримався своєї думки. Коли минулого року були передбачені кошти на ремонт вулиці Руської, від Сагайдачного до Січових Стрільців, то я тоді казав, як можна викласти 7 млн, якщо я знаю, що наступного року треба буде зривати все і робити мережі. Я вважаю, що на таких ділянках треба робити все капітально. От на проспекті можна не робити мережі, бо немає аварій, мережі функціонують, тут можна ремонтувати лише проїжджу частину. А якщо за 5 місяців там розривали і ремонтували 18 разів,то що ми говоримо.
Слухач: Ями на мості річки Прут будуть ремонтуватись цього року?
Ярослав Кушнірик: На мостах – звичайно, заплановано.
Слухач: Коли пан Кушнірик приходив до Вас на ефір минулого разу, я звернувся до нього з проблемою помилкових нарахувань заборгованості водоконалом. Він пообіцяв розібратись і дійсно допоміг розібратись в питанні, тому по перше хочу передати Ярославу Денисовичу дякую. Це добре коли у нас є посадовці, які дотримаються свого слова. Отже дякую Вам. І є в мене питання. Здається, що вже всі в нашому місті розуміють, як добре відомі депутати з «рідного міста» та їх «компанія» регулярно вставляють палки в колеса рішенням мера і не тільки. Що із за цього стопоряться багато справ, які б реально покращили стан в Чернівцях. Як на Вашу думку треба вирішувати це питання? Я бачу два варіанти: 1 – Мер повинен з цим миритися і йти у них на «повідку» до наступних виборів. 2 – Мер повинен активно домагатись перевиборів депутатів міськради. Просто особисто я бачу небажання мера миритися з такою ситуацією, але я не бачу якихось активних звернень до всіх гілок влади. Один раз звернулись до верховної ради і все? Питання забуто? То як бути в даній ситуації? Чи може Ви бачите свій варіант вирішення цієї проблеми? Адже це реальна проблема і вона вставляє палки в колеса в роботі ЖКГ також, наприклад гальмується ремонт доріг. Дякую, з повагою Андрій Ковач.
Ярослав Кушнірик: Найкращий варіант – це перевибори всіх. Тоді мешканці їм дадуть оцінку і всі депутати зрозуміють, що в любий момент мешканці можуть оцінити справедливо. А поки цього не сталося, то треба чітко відділити господарські питання від політичних. Я був депутатом трьох скликань, в нас також була політична дисципліна, але всі розуміли, що політика – це одне, а господарські питання – інші. Нікому не спадало на думку не голосувати за якесь господарське питання, бо керівник фракції так сказав, чисто тому, що це політика. Треба це розділити. З розумінням ставлюся до депутатів, які є представниками політичних партій, коли вони роблять політичні звернення.
Людмила Григорчук:Вашій роботі це заважає?
Ярослав Кушнірик: Звичайно, от зміни до програми Комфортне місто. Такі зміни, які навіть не потребували обговорень. Це були доручення чи протокольні рішення депутатів. Структурувати об’єкти, петиції, додати тротуари по вулиці Галицький Шлях, замовити проектно-кошторисну документацію вулиці Хотинської, по ліфтах покрали запчастини, обладнання, треба було оперативно втрутитися, щоб ліфти працювали, я навіть собі не думав, що за це можуть не проголосувати.
Людмила Григорчук:Це була помста?
Ярослав Кушнірик: Я не можу зрозуміти, що це відбулося, я думаю, що депутати повернуться до цього. Я просив, якщо є зауваження до певного пункту, то я готовий обговорювати. Але просто не проголосували. Втрачається час. Я розумію так, що якщо ти чимось не задоволений, то ти кажеш, які є помилки чи в директора департаменту, чи в міського голови, але не блокувати прийняття рішень, які стосуються життєдіяльності міста. У всіх країнах є влада, є опозиція. Дискусії – це нормальне явище, але це не має гальмувати розвиток міста.
Слухач: Чому в нас так все погано в місті? Чому депутати не справляються із своїми обов’язками ? Чому найгірші дороги,чому все ламається та горить? Мер розчарував людей в Чернівцях, може вже досить?
Ярослав Кушнірик: Це суб’єктивна думка. Я не погоджуюся, що у нас все погано, але погоджуюся, що у нас в місті могло б бути краще.
Людмила Григорчук:Міський голова заявив на брифінгу, що у нас є великі проблеми з ліфтами. Керівник Міськліфт написав заяву на звільнення.
Ярослав Кушнірик: Ситуація з ліфтами дуже погані. Тарифи 2008 року. Зарплата, розрахунки, все помінялося. Виконком не затвердив нові тарифи, які з підприємства подали, обґрунтовані тарифи, які пройшли всю перевірку. Я думаю, що треба буде повертатися до цих питань. Або відшкодовувати різницю в тарифах з міського бюджету. Бо підприємство може зупинитися і зупиняться ліфти. Звільнився не лише керівник, але й працівники. А зараз знайти електромеханіка, механіка з такою кваліфікацією, щоб обслуговувати такий механізм, який є у ліфтах, з таким ступенем відповідальності важко, бо люди не будуть працювати за копійки. Чуда не буває. Люди не будуть просто так ходити на роботу. Тим паче фахівці.
Слухач: Нехай департамент ЖКГ опублікує карту ремонту доріг
Ярослав Кушнірик: Щоденно на сайті міської ради публікуємо інформацію про те, де працюють комунальники і про карту так само подбаємо.
Людмила Григорчук:Ще одні тарифи багато обговорюють цього тижня. Це тарифи на перевезення. Скільки чернівчани мають платити за проїзд?
Ярослав Кушнірик: Ця ситуація складніша, ніж з ліфтами. Там є чітко порахований тариф, все перевірили і вийшли на виконком. З перевізниками – складніше. Перевізники з жовтня місяця почали подавати розрахунки. Ці розрахунки перевіряються фахівцями. Там були помилки, повертали. Найбільше проблем з перевізниками, що у нас немає чіткого електронного обігу і виникає дуже багато питань до цифр, які стосуються кількості пасажирів, які скористалися маршруткою. Навколо цього багато суперечок. По розрахунках у нас лише по одному перевізнику є повний пакет документів. У більшості перевізників ціна від 6 гривень і вище. У цій ситуації, коли паливо так сильно піднялося, зарплата піднялася, що вони попросили затвердити проміжків тариф у розмірі 5 гривень, поки вони не пройдуть перевірку на інший тариф. Це рішення не було підтримано на виконавчому комітеті, дискусії тривають. Перевізники мають свої аргументи, вони ссилаються на подорожчання, у тарифі були такі то цифри при такій зарплаті і цінах на паливо, кажуть вони, противники підняття тарифу оперують іншими критеріями. Вони кажуть, що нічого не покращилося, маршрутки старі, сервіс поганий, чому ми маємо платити більше. Маємо дві правди, але ситуація так, що треба знаходити компроміс, ми не можемо доводити до ситуації, коли будуть масово зупинятися маршрутки, щоб звільнялися водії. У перевізників уже не вистачає водіїв. Раніше у перевізників стояла черга охочих на роботу, а тепер вони шукають працівників у центрі зайнятості. У наших сусідніх областях тариф уже вищий, ніж 4 гривні. У цьому тарифі проміжковому зазначено, що водії будуть возити учнів за півціни за свій рахунок. Вони зобов’язуються дати доступ до своїх GPS треків, щоб ми могли контролювати кількість пасажирів.
Слухач: Що особисто зробив пан Кушнірик перед святом Пасхи, для очищення душі та совісті, конкретну справу?
Ярослав Кушнірик: Якщо говорити про Чистий четвер, то Кушнірик мобілізував працівників комунальної сфери, ЖРЕПів і приватних, і комунальних, щоб вони вичищали місто. Зробили максимально можливого, щоб місто привести до ладу, але є ще роботи і роботи.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter