Підготовка тривала 4 місяці. Транспорт - гірський велосипед. Час в подорожі 52 дні. Пройдена відстань 10500 км.
Літо, 2017 рік. в планах було доїхати до Монголії, через Середню Азію. Але проїхавши всю Середню Азію, направляючись до Монголії, не доїхавши 2000 км, на початку Алтайських гір - велосипед зламався і я поїздом повернувся додому. Але про поїздку не жалкую. Побачив дуже багато. Побував і в пустелях, в безкраїх степах Казахстану, в горах Тянь-Шань, що в Киргизії, на морях: Каспійське, Аральське, на досить відомому озері Іссик-Куль, що майже біля границі з Китаєм.
Мені вдалося вперше піднятися на сніжні гори (літом) висотою 5000 м над рівнем моря; вперше побачити верблюдів, великих черепах. Не раз натрапляв на змій. Всю дорогу місцеві мешканці мене попереджували, що можна натрапити на вовків чи шакалів, але добре, що мою палатку вночі ніхто не чіпав. Отож подорож розпочалася з м. Чернівці, по діагоналі я проїхав Україну до Сумської області через Київ, потім перетнув кордон з Росією з напрямком - Астрахань, далі Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, знову Казахстан, и на підніжжі Алтаю я залишив велосипед у одному из аулів, з надією, що одного разу приїду туди, відремонтую його і продовжу подорож.
Але не все відбувається як хотілося б. Скоріш за все, я на новому велосипеді поїду з дому і це буде як нова повноцінна подорож.
Про поїздку в 2017 році можу сказати, що це була третя подорож і найдовша. Перша була в 2015 році - 1450 км по Україні на велосипеді. А друга - в 2016 році на мотоциклі. Подолав тоді 7000 км за 14 днів. З'їздив тоді на Кавказ та на Каспійське море. До кожної поїздки ретельно готувався. Звичайно, були проблеми. Всього не передбачиш, але, в основному, підготовка - це гарантія досягти задуманого. Подорожував наодинці.
Зустрічав на шляху таких самих, як я, туристів з Європи, в основному, теж на велосипедах. Зазвичай всі туристи, яких можна там зустріти, їхали до Киргизії. Тому що там озеро Іссик-Куль, там високі гори, та й взагалі, це країна дуже мальовнича та сприятлива для туристів, чого не можу сказати про Узбекистан в плані перебування без віз.
В Киргизії, як і в Казахстані, мені можна було перебувати 3 місяці. Я спокійно їхав не думаючи про терміни. Але, на жаль, Узбекистан - інша справа. Надається всього 5 днів. Тоді за моїм маршрутом випадало 600 км через Узбекистан. І маю велике щастя, що зміг за 4 дні проїхати цю відстань. Хочу підкреслити, що все інше там мене приємно вразило і я був у захваті від усіх країн Середньої Азії.
Місцеві жителі протягом всього шляху пригощали всім, чим були багаті. Часто приймали як гостя в дім, де я міг переночувати і з новими силами рухатись далі. Особливий момент в поїздці на велосипеді, зазначу, - припадає на силу вітру. В середньому кожного дня велосипедом долав 150-180 км. Якщо вітер дмув у спину, то проїхав і 250 км за день, але при зустрічних вітрах, як це було поблизу Аральського моря, відверто кажучи, можна було йти пішки, різниці ніякої.
Ціль моєї подорожі була Монголія, через Киргизстан. В Узбекистан міг не їхати, але до Ташкенту було всього 120 км. До того ж, проїхавши таким шляхом, я заїхав в Киргизстан з тієї сторони, з якої туристи майже на заїжджають, тому на шляху до озера Іссик-Куль я подолав ще 1000 км таких незабутніх краєвидів! Першим на цьому шляху було місто Ош. Дуже гарно там. Неподалік гори 7-тисячники, Китай, Таджикистан та хребет гір Памір. Від дому до Киргизії їхав рівно місяць. Там вже нікуди не поспішав, відпочивав та насолоджувався, фотографував та знайомився з місцевими жителями.
Іншими словами - одна із цілей була досягнута. Я був як дома.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter