У зв'язку з можливим запровадженням воєнного стану в Україні журналісти Інформаційного агентства АСС звернулись до чернівецьких політологів з проханням прокоментувати передумови введення цього стану. Думки Михайла Шморгуна та Ігора Буркута виявились кардинально різними. Пропонуємо вам точки зору політологів без цензури.
Нагадаємо, що редакція Інформаційного агентства АСС може не поділяти думку авторів рубрики «Точка Зору».
Михайло Шморгун, політолог.
Існуючий в Україні правлячий клас у своєму нестримному бажанні залишитися при владі ще на один термін, готовий йти на найнеймовірніші союзи та компроміси.
І якщо до їхніх постійних компромісів за рахунок наших цінностей і суспільних здобутків ми вже звикли, то їх можливе загравання з елітами ворожої держави для власної перемоги на виборах – це щось новеньке (насправді – ні. Так відбувалось майже завжди…).
Після приходу до влади команди Порошенка-Яценюка тема «Руки Москви» ефективно експлуатувалася, як універсальна відмазка і відповідь на всі незручні питання, які ставили їм активні громадяни. Особливо кумедно посил на «скіли» віртуальних ворогів звучить з вуст чиновників та політиків прямо не зв’язаних ні з військовими, ні з територією де відбуваються військові дії.
Наприклад, ми питали нашого шановного і трохи маразматичного «дєдушку» колишнього чернівецького губернатора Фищука чого він не освоїв мільйони на ремонт доріг в Чернівецькій області, чого не збудували пункти пропуску на кордоні з Румунією за кошти Єврокомісії, чому не реалізовано жодного системного інфраструктурного проекту, де там наш перинатальний центр, де обіцяні швидкі реформи і життя по-новому?
На всі ці питання у кожного хитрого чиновника є універсальна відповідь – «в країні війна, ми стараємось з усіх сил, але є могутня «Рука Москви», яка нам підло перешкоджає у реалізації наших обіцянок. Ба більше. Якщо ми не виконуємо свої прямі чиновницькі обов’язки - це не значить,що ми тупі ідіоти, а це теж частина незрозумілого простому посполитому люду великого і складного плану протистояння російській агресії». Така от універсальна відмазка. Так і живемо уже 4 роки. Ця ситуація віртуальних відповідей на реальні питанні в цілому влаштовувала більшість людей аж до того часу, поки холодильник не почав перемагати телевізор.
Так потроху і стали найбіднішою країною Європи. І тепер на допомогу телевізору і стану постійної тривожності правлячий клас готовий ввести воєнний стан… І взагалі, всіх тих небагатьох недовірливих людей, хто мав необережність ставити владі питання «Чому?» можна було спокійно записати, або в «агенти Кремля», або в «людей Фірташа», або в ідіотів, які грають на боці цієї самої таємничої «Руки Кремля».
От особисто я, як людина недовірлива, хотів би поставити риторичне питання - чому народний депутат у час війни, коли країна не зводить кінці з кінцями будує собі в серці буковинських Карпат ціле Межигір’я з хонками і басейнами, або чому російський олігарх, партнер неформальної команди Президента Порошенка будує багатоповерхову дачку в Путильському районі на популярному туристичному маршруті, чому Президент зустрічається з кумом Путіна? Але відповіддю, яку я чую на ці питання є - і агент, і рука, і корисний ідіот, і не патріот …
Тільки кількість таких питань все збільшується, а відповіді на них - ті самі. Але ситуація складається так, що тих хто хоче задавати незручні питання все менше, все більше тих хто буде мовчати. Ця «спіраль мовчання» виводить в топ дискурсу абсолютних ідіотів і політиків , які хочуть спочатку однією рукою тримати прапор боротьби з ворогом, другою рукою продавати їм телеканали, робити з ними бізнес і бути з ними корупційними «молочними братами». І от так сталося,що Рука Москви стала «Рукавичкою Москви», по аналогії з українською дитячою казкою про рукавичку.
Нагадаю своїми словами синопсис. Лісом ішов дід, і загубив значить цей дід свою власність - рукавичку. Біжить значить там шустра мишка, влізла в ту саму рукавичку і сказала,що буде тут жити і ніяк по-іншому. Так само в цій дідовій рукавиці вирішили жити жабка, зайчик, лисичка, вовчик-братик, кабан-іклан. Під кінець заліз у рукавичку ведмідь і стало всім дуже тісно в одній рукавичці. В кінці історії дід пішов з своєю собакою шукати загублену рукавичку, порозганяв значить звірят назад в ліс і забрав собі рукавичку . Кінець історії. По аналогії з цією казочкою «Рукавичка Москви» уже позбирала майже всіх своїх політичних звірят, окрім ведмедя, який підтягнувся лише вчора, ближче до виборів Президента. А ми,значить, і є той колективний дід, який може всіх звірят порозганяти.
Військовий стан, якщо депутати проголосують за нього, суттєво обмежить наші права. Головне – це удар по найголовнішій силі нашого народу, можливості збиратися і колективно тиснути на владу, тепер, любий такий протест буде поза законом, свобода слова у праві критикувати чинну владу може бути поза законом, свобода пересування може бути поза законом. Україна – вільна країна, в ситуації наступу на нашу Свободу ми мобілізуємося. Росія – однозначно ворог і ми ніколи не почуватимемо себе в безпеці поряд з загарбниками. Наш шлях – перемога, але ми не переможемо, якщо самі перетворимося в те, проти чого воюємо.
Ігор Буркут, політолог.
Стався акт неприкритої агресії РФ проти України: обстріляні і захоплені в Азовському морі два українські військові катери і буксир. Наші моряки опинилися у полоні, серед них є поранені.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
, Олег.