15 липня 2017. День, коли я вирішив поїхати вздовж південного берега озера Ісиккуль, що в Киргизстані.
Це були вже 6 тисяч кілометрів від дому. Місяць в дорозі. Вздовж берега мені довелося їхати 260 км.
Справа - гори, зліва - також, але видніються вони далеко, тому що ширина озера коливається, в середньому, наскільки мені відомо, від 40 до 70 км, і протилежний берег завжди видно.
Гори високі. Це місце постійних маршрутів туристів з різних країн. Велосипедисти тут зустрічаються дуже часто. Багато з них просто приїжджають сюди на літаку, а тут орендують велотранспорт. Але й не мало таких, які самі з дому їдуть на двоколісних конях і, як я, зустрічаються зі всіма красотами на цьому довгому й надзвичайному шляху.
Коли я тільки наблизився до озера, місцевий киргиз розповів мені, що краще проїхати південним берегом, там більше цікавих місць і він на 60 км довший від північного.
Кінцева точка проїзду озера - місто Каракол. Це місто на сході країни, недалеко від кордону з Китаєм. І це було дуже помітно. Майже всі авто в тих місцях з правим кермом. У Китай, до речі, я теж міг заїхати без візи на 3 дні. До кордону було всього 40 км, але про ці 3 дні мені сказали запізно, вже коли я виїжджав з Казахстану. Я познайомився з дальнобійником, який і сам не раз їздив в Китай без віз.
На фото видно сніжні гори. Це при в'їзді на Ісиккуль. Всі місцеві хизуються своїми горами. Я зарядив в місті фотоаппарат, планшет та рушив. Мені в цьому допомогли і без проблем я забезпечив собі можливість зробити гарні фото тих місць.
На цьому шляху я взагалі не поспішав, тому що нарешті приїхав у ці місця. На даний момент в мене було в планах провести в Киргизії 3 тижні, була місцева мобільна карточка з інтернетом. Її придбав за 6 днів до того, у місті Ош.
Якщо хтось захоче проїхати тими місцями, то ось список цікавих місць: Барбулар, Мертве Озеро, Жеті-Огуз, Барсноон, Григоріївська ущелина, "Сёмёновское ущелье", Кирчин...
Не відірвати було очей від абрикосових дерев, які плодили тоді вздовж деяких берегів озера. Там росли не тільки доступні всім великі та солодкі абрикоси, але й дика вишня, барбарис, яблука. Звичайно, я часто зупинявся і їв досхочу всього. Але використав з нагоди дещо й інше - приготував в польових умовах варення з абрикосів. Цукор був, вода текла поруч чиста гірська. Я витратив десь 4 години і добре відпочив.
Після цього випив чаю з маслом, варенням - поїхав далі, наближаючись до гір Тянь-Шань. Хоча я їх уже не раз проїжджав ще в Узбекистані. Вони проходять через не одну країну. Але в цьому місці, біля озера, вони найвищчі. Тут Тянь-Шань переходять до найвищого з хребтів з горою-7-тисячницею Пік Перемоги.
Все одно було досить спекотно, незважаючи на те, що до сніжних гір "рукою подати". Але тут було все інакше, не як в пустелі. Озеро поблизу, річки та струмки кожні 20-30 км.
Точно не пам'ятаю, але, здається, озеро Ісиккуль наповнюють більше 40 річок. Воду з нього пити не дозволяється, але можна, вона ледь солона. Зате з річок спокійно можна втамувати спрагу, звичайно, не після дощу. По дорозі зустрічалися цілі групи піших туристів, які за день могли стільки цікавих місць обійти, що не потрібно нікуди підвозити.
Пізніше дорога переходить нижче і довгий час можна їхати вздовж пляжу. Не про всі визначні місця мені розказали, але я просто зустрічав їх на шляху.
Ось наприклад як пристань Пржевальського, відомого світового подорожувальника, якого, мабуть, всі знають. Тут проводиться ремонт і реконструкція пристані. Було закрито, проте з дороги було видно так:
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter