Друкопис програми "Суть Речей" від 29.09.16
Гість програми: художній керівник Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської Людмила Скрипка
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: В жовтні театр традиційно тішить своїми виставами. Що в суботу покажете?
Людмила Скрипка: Відкриття сезону для театру – це велика подія. Це подія велика. Хочеться, щоб новий сезон відрізнявся, від минулого сезон, хочеться потішити чимось цікавим, щоб відбувалися цікаві події в театрі. Щоб всім було цікаво і з кожним наступним сезоном, щоб глядача було в театрі більше і більше. Хоча нам жалітися нема чого. Це відповідально дуже для нас. 1 числа ми відкриваємо сезон, в суботу. Першою виставою «Запечатаний двірник» за Федьковичем. Режисер – Мирослав Гринишин. Ця вистава набула своє друге життя. Майже 30 років тому відбулася прем’єра першого «Запечатаного двірника» - це були інші актори, це була інша країна, інше бачення. Тепер бачення режисера зовсім інше. Звичайно, виросле нове покоління, яке грає «Запечатаного двірника» і, бачачи реакцію глядача, це неймовірно весело і я запрошую всіх чернівчан в суботу до театру, відпочити, весело провести час.
Людмила Григорчук: Ви стартуєте саме з цієї вистави, чому саме з неї?
Людмила Скрипка: Тому що це весела, емоційна вистава. Хочеться почати сезон новий з хорошого настрою. Та й ще день міста саме в цей день. Хочеться, щоб люди походили гарними заходами в цей день, а потім провели свій вечір в театрі. В Чернівецькому, справжньому, яскравому театрі, з позитивним настроєм. Хочеться, щоб чернівчани зробили наше місто театральним, щоб їм хотілося йти до театру, як це було навіть 85 років тому, коли в театр було ходити модно.
Людмила Григорчук: Я думаю, що і зараз в театр ходити модно, можливо, не так легко це зробити зараз, в такий сумбурний час, але модно.
Людмила Скрипка: Так, модно, і хочеться, щоб все більше чернівчан любили театр, любили мистецтво. Бо наші Чернівці славляться гарними мистецькими традиціями і цим наше місто відрізняється від багатьох міст, справжній чернівчанин має бути справжнім поціновувачем мистецтва.
Людмила Григорчук: В неділю у вас не вихідний, ви потішите і малих, і дорослих.
Людмила Скрипка: В неділю у нас буде чудова казочка. Ми запрошуємо всім маленьких глядачів з батьками, з бабусями і дідусями, а ввечері у нас буде цікава вистава, задум цієї вистави виник цікаво, нам запропонували поціновувачі театру зробити виставу про Ференца Ліста і коли взялися за цю ідею, то дуже цікаво було, як подати її, що цікавого можна найти в долі Ференца Ліста. Ми знайшли таку родзинку, що він майже половину свого життя присвятив жінці, з якою він познайомився на Україні, Кароліні. І останні роки свого життя, він був поряд з нею, не фізично, але вони спілкувалися. А багато років він жив з нею, писав їй музику, присвячував їй її. У них були дуже теплі стосунки, які, на жаль, потім перетворилися на драматичну історію. Але за цим стоїть геніальна музика і кохання. Той, хто хоче подивитися про геніальне кохання геніальних стосунків, хто хоче подивитися на ідеальні стосунки жінки і чоловіка, запрошую прийти і подивитися, які позитив і негатив може бути від чудового кохання.
Людмила Григорчук:Чи цього сезону хочете здивувати?
Людмила Скрипка: Ми розраховуємо на кожен сезон, на кожну виставу, хочемо, щоб ця вистава обов’язково не залишила глядача холодним, обов’язково, щоб вона провокувала глядача, інакше театр не потрібен. Він потрібен провокувати, він повинен не залишати глядача абсолютно спокійним. Оце задача театру, не залежно він жанру, чи то він буде дивитися трагедію, комедію чи драму. Хоча сьогодні глядачі хочуть дивитися комедії.
Слухач. В мене побажання. Комедія – це добре, але щоб не перебільшити з цим. Тому що час такий в країні. Той же «Запечатаний двірник», то в Юрія Федьковича є набагато більш цікавих творів, на основі яких можна створювати вистави, а другий момент, окрім Федьковича, можна взяти інших буковинських діячів, і Воробкевича, Гакмана, щось більш серйозного.
Людмила Скрипка: ви, мабуть, унікальна людина в Чернівцях, бо ви хочете менше комедій, а хочете більш такі серйозні, драматичні твори. Я вам за це дякую, бо я прихильниця такого теж, але не має значення, чи комедія, чи драма, чи трагедія, жанр не має значення, має значення те, що він за собою несе. Що він хоче сказати, з якою ціллю. Часом після трагедії можна сміятися, а після комедії заплакати. Цим саме цікавий театр. Щодо Федьковича і Воробкевича. У нас є твори цих відомих буковинців, є у нас і сучасних чернівчан: Віри Китайгородської, Василя Кожелянка, Марії Матіос, є у нас серйозні драматичні твори. Приходьте до нас, поспілкуватися і подивитися наші вистави. Мене завжди цікавила література на основі буковинських письменників. От власне, тому я і взялася за твір Василя Кожелянка «Срібний павук», який надзвичайно складний для втілення на сцені, але я вважаю, що такий твір і саме такого автора повинен бути у нас в театрі і я тішуся, що він користується попитом і він іде з великим успіхом і ми будемо їхати з ним на гастролі і нас запрошують з «Срібним павуком». І, звичайно, Марія Матіос і її твір «Солодка Даруся», цей твір вже більше 9 років іде на сцені і ми не можемо його зняти, бо глядач просить і хоче дивитися цю виставу. Чудова вистава за віршами Віри Китайгородської «Туга за майбутнім».
Людмила Григорчук: Є мрія поставити якусь виставу буковинського автора?
Людмила Скрипка: Є мрія поставити виставу про сучасну Буковину і є наробки, але хочеться, щоб пройшов час і я думаю, що незабаром така вистава буде. І вона не буде комедією, але я хотіла би, щоб це була і не трагедія, а, от, може драма, це вже хай трохи пройде часу. Я думаю, що глядач із задоволенням подивиться історію про буковинців і він не лишиться холодним і байдужим до цього.
Людмила Григорчук: Розкажіть про великий ювілею театру наступних вихідних.
Людмила Скрипка: Ювілей театру - це ювілей творчого колективу. 85 років – це дуже велика дата, це серйозна дата. За ці роки, на жаль, у чернівецького театру були і трагічні, і драматичні історії. І коли підходить ця дата, завжди думаєш, яким чином святкувати. І , звичайно, звертаєшся до історичних фактів, до документів і навіть плакали ми, тому що яка доля була у геніальних артистів, які працювали у чернівецькому театрі, вони були у тюрмах, вони були в Сибіру. Ті, що реабілітовані, поверталися, був наказ взагалі не пускати на поріг театру. Уявіть собі, що актор приходить до рідного дому, а його навіть на поріг не пускають, це страшенна трагедія. Але ці люди були мужні, віддані професії, що вони себе реалізовувати у мистецтві поза театрі.
Слухач. Мене цікавить кадри театру. Чи є молоді артистки і є зараз бажання запрошувати молодих артистів? І ще скажіть, була інформація, що частина даху театру була вкрадена. Чи зараз дах не протікає?
Людмила Скрипка: у нас чарівні, молоді дівчата, талановиті актриси. Частіше приходьте і ви побачите, що у нас чудові актриси, молоді і талановиті. Молодих у нас дужу і дуже багато. І зараз якщо талановита актриса приходить до нас, то театр її запрошує. А щодо даху, ви можете спокійно приходити в театр. Він у чудовому стані, завдяки тим людям, які працюють в ньому, які долучаються, щоб у театрі було все добре.
Людмила Григорчук: Крадій даху театру вже отримав по заслугах?
Людмила Скрипка: Так, приходьте і не думайте про дах, а думайте про те, що відбувається на сцені. Не тільки мистецтво, звичайно, складає наше життя, і такі сумні речі, які трапляються, трохи паралізують нас, але нічого, я думаю, що у нас настільки здоровий творчий колектив, що ми успішно боремося з проблемами.
Людмила Григорчук: Що цього року зробили в театрі з буденних питань?
Людмила Скрипка: Залагодили дах театру, але масштабні ремонтні роботи ми не можемо виконувати, тому що немає коштів, кошти, які нам презентували, вони пішли від нас і ті роботи, які ми можемо виконувати, підтримуємо театр в належному стані і я вважаю, що це завдяки колективу і нашому керівництву, ОДА, обласної ради, бо один в полі не воїн.
Людмила Григорчук: Третій поверх не починали?
Людмила Скрипка: Ми не можемо починати, то му що щоб починати, треба мати гроші, а так просто показати, що ми працюємо, цього робити не можна, бо це надто коштовна споруда, щоб над нею знущатися, якщо братися до роботи, то братися чесно, серйозно і навіки, а так, щоб показати, що ми щось тут закрили, замилили, то цього робити не можна. Ми підтримуємо в належному стані і все.
Людмила Григорчук: І щодо кадрових питань, може шукаєте зараз когось, чи навпаки, забагато у вас акторів?
Людмила Скрипка: Ніби нам зараз не потрібно когось, у творчому склад, у нас вакансії заповнені, але якщо до нас приходить талановита людина, саме талановита, то ми намагаємося робимо все, щоб вона у нас працювала.
Людмила Григорчук: Всіма задоволені ви?
Людмила Скрипка: Так не буває. Якби я була всіма задоволена, то я не знаю, чи прийшов би глядач в театр. В драматургії важливий конфлікт, який рухає. І якісь конфлікти, неполадки, вона загартовують.
Слухач. Мене цікавить ваш службовий гуртожиток. Чи є там все необхідне?
Людмила Скрипка: Я пишаюся тим, що у нас є гуртожиток, ми одні з небагатьох театрів в Україні, які мають гуртожитки в хорошому стані. В Україні дуже мало театрів, які можуть це сказати.
Людмила Григорчук: Заповнений гуртожиток?
Людмила Скрипка: Ні, у нас ще є один гуртожиток, за який ми судилися 8 років з сім’єю. І ми таки виграли всі суди і ми зараз повинні трошки назбирати коштів, щоб привести цей гуртожиток у хороший стан, бо він дуже в поганому стані, його нам так лишили. Ми все зробимо з часом і до нас ще прийдуть чудові приміщення і за потреби будемо селити наших робітників. Поки у нас такої потреби нема, всі забезпечені житлом. Гуртожиток у нас на вулиці Російській, це жиле приміщення квартири. Ми так називаємо цю квартири – гуртожиток. У нас не такі гуртожитки, як у радянському розумінні, довгий коридор, кімнати, ні. Там просто квартири трикімнатні, чотирьохкімнатні і там проживають наші актори.
Людмила Григорчук: Повернемося до святкування ювілею театру.
Людмила Скрипка: Ми вирішили, 8 жовтня зробити невеликий екскурс в історію. Коли ми займалися цією історією, то для нас це була дуже емоційна штука. Багато чого відкрилося. 85 років – це багато, були такі документи, що ми і не знали, і не бачили. Ми зробили таку невелику екскурсію. Я думаю, що це глядачу буде цікаво, бо ми згадуємо людей, без яких чернівецький театр не відбувся, на жаль, у них була трагічна доля. Але завдяки саме таланту чернівецьких акторів, які були завжди у чернівецькому театрі, театр живий і він ще буде довго тішити глядачів.
Людмила Григорчук: Тобто ви вирішили показати правду, не феєрверки, не сміх, а жорстокі реалії.
Людмила Скрипка: Реалії такі, які були. Ви розумієте, актор – це така цікава дитина, що в ньому багато трагічного, і драматичного, і комічного. Тобто намішано всього, головне, щоб ми пам’ятали це все. Я думаю, що наступні покоління, які через 85 років будуть святкувати іншу дату нашого творчого колективу, будуть так само говорити і про нас, головне не забувати цю історію.
Людмила Григорчук: 8 жовтня, субота – творчий вечір. Кого запрошуєте?
Людмила Скрипка: Так. До нас приїдуть колеги наші з багатьох театрів України. Ми чекаємо їх, ми спілкуємося, їздимо в гості. Цікавимося життям одним одного. Зараз такий час, що не спілкуючись з театрами, ми не виживимо поодинці. Нам треба триматися вкупі. Приїдуть ті актори, які колись тут працювали, які досягли великих успіхів і в інших професіях. Дуже багато буде гостей.
Людмила Григорчук: Високого рангу також будуть гості? Пафосних?
Людмила Скрипка: Для нас це просто гості, ми не думаємо про пафос. Чекаємо всіх, хто приїде.
Людмила Григорчук: Один вечір тільки святкування?
Людмила Скрипка: 7 жовтня у обласному художньому музеї буде дуже цікавий захід. Відкриття виставки, присвяченій 85-річчю театру, в якій будуть представлені художники, які працювали в театрі. Там і ескізи, і костюми, виготовлені за ескізами видатних художників, які працювали в театрі. Надзвичайно цікава виставка. Такої виставки більше ніде не побачите. Роботою цієї виставки займався талановитий художник Андрій Романченко, він учень Лідера Данила, видатний театральний художник України. Я думаю, що всі відкриють для себе дуже цікавий світ мистецтва.
Людмила Григорчук: Ця виставка вперше буде презентована?
Людмила Скрипка: Ніхто ніколи цього не показував. Це буде вперше. Ці роботи ми знайшли у архівах. Деякі роботи будуть привезені з театрального музею Києва. Але в основному роботи наших художників. У нас працювали надзвичайно талановиті люди.
Людмила Григорчук: Для вас було щось відкриттям?
Людмила Скрипка: Для мене було все відкриттям і здивуванням, тому що я на коліна можу стати перед тими людьми, які тоді працювали в театрі, за їх талант і за ті долі, які вони прожили в цьому театрі. Вони геніальні художники і ми тішимося, що в цьому колективі працювали такі люди. Надзвичайні.
Людмила Григорчук: Пані Людмило, розкажіть про фестиваль «Золоті оплески буковини-2016». Цього року ви обіцяєте ще щось новеньке.
Людмила Скрипка: Так, цього року буде дуже багато змін, бо кожен рік до нас на фестиваль приїжджало десь 10 театрів, а цього року – 20 колективів театральних. І ми цим дуже тішимося. Будуть працювати декілька площадок театральних і що цікаво, ми починаємо на нашому фестивалі трошки інші вистави показувати, наприклад, театр ляльок. Це не дитячі театри ляльок. Це дуже серйозні потужні лялькові театри України і вони показують свої вистави лялькові для дорослих. Я дуже рекомендую це подивитися, бо це надзвичайно цікаво, це світ ляльки, яка працює як доросла і для дорослих, з дорослими ідеями. Це дуже цікаво. Глядачі відкриють для себе новий світ театру. Це декілька театрів: Ужгородський, Вінницький, Львівський, це дуже потужні колективи, які їздять не лише по Україні, але й по Європі. Їх запрошують. У нас буде дуже цікаве відкриття. Ми запросили в цьому році театр зі Львова, вуличний театр. Відкриття фестивалю буде на площі перед театром і вуличний театр «Глорія» буде відкривати наш фестиваль. І в цей же день відкриття у нас буде працювати три площадки: ляльковий театр буде працювати на базі чернівецького театру, не в ляльковому театрі, це буде Палац культури, який знаходиться на Театральній площі, там також будуть вистави і в цьому сезоні глядачі можуть побачити такий цікавий жанр , як моновистава. Це вистава, яка розрахована лише для одного актора, але вона має все, і декорацію, і музику, і все-все. Це дуже цікаво, незвично, я думаю, що це дуже сподобається. Наприклад, з Києва приїжджає з такою виставою з театру Франка, народна артистка України, Лариса Кадирова, за Матіос вона покаже виставу, це надзвичайно цікаво, зі Львова приїжджає театр «У кошику», який об’їздив всю Європу, всі найпотужніші театральні фестивалі цей театр відвідав. І в цьому році він приїжджає до нас в Чернівці.
Людмила Григорчук: Назва інтригує…
Людмила Скрипка: Так, там своя історія. Це актриса, Ліда Данильчук, це основна актриса цього театру, вона запрошує, коли треба ще двох-трьох акторів. Вона працювала над виставою і народила дитинку. І репетирувала разом з своїм синочком, положила його в кошик і ходила з ним до театру. Коли прийшов час придумати назву театру, актриса назвала його театром «У кошику». Це надзвичайно цікава актриса, це моя однокурсниця. З нею працює режисер Ірина Волинська, це професіонал вищого ґатунку, львів’янка. Вони вдвох об’їздили всю Європу. Це надзвичайне мистецтво. І, звичайно, всі колективи наші, Івано-Франківськ, Коломия, Луцьк, Вінниця, Львів, Румунія, багато-багато дуже цікавих вистав.
Людмила Григорчук: Чернівці що пропонуватимуть?
Людмила Скрипка: Чернівці – «Запечатаного двірника», тому що це нова вистава і Федькович не йде в жодному театрі Україні. Ми єдиний театр на Україні, який ставить Федьковича.
Людмила Григорчук: Конкурсом цей фестиваль залишається?
Людмила Скрипка: Звичайно, він залишається конкурсом. У нас на фестивалі буде основне журі, де працюватимуть професіонали, театрознавці, режисери, актори, мистецтвознавці, голова журі буде цього року – Валентина Зимня, народна артистка України. Вона багато років віддала чернівецькому театру, вони викладач театрального університету. Вона голова журі цьогоріч, не дивлячись на свій поважний вік, вона приїжджає до Чернівців. Це професійне журі. Поряд ним існує альтернативне журі. До нього входять журналісти, викладачі, громадські діячі, вони будуть озвучувати свою думку і вони самі будуть визначати своїх переможців. І це дуже цікаво.
Людмила Григорчук: Є вже квитки.
Людмила Скрипка: Так, працюють каси, є квитки. Навіть деякі театри розбирають. Ще не сказала, що кожен рік присутній як учасник фестивалю Київський театр оперети, він приїжджає цього року поза конкурсом. Він покаже свій концерт.
Людмила Григорчук: Для вас як фахівця, це більше пізнання нове, чи все таки конкуренція?
Людмила Скрипка: Це питання для мене стоїть іншого плану. Я дивлюся на фестивалі, на такі конкурси по-особливому, мені все цікаво. Як живуть колективи інші. Я маю помічати інші речі, мені це цікаво. Чим живе кожен колектив, бо хочеться, щоб наш колектив жив найкраще, найяскравіше.
Людмила Григорчук: Ми вже з вами говорили на початку передачі, що Чернівці - унікальні, і місто, і люди, і театр. Чим впізнавані театрали Чернівців? Чим ми впізнавані в інших містах?
Людмила Скрипка: Дуже цікаве питання. Кожне місто дуже відрізняється саме глядачем, ми, коли їдемо в інше місто, наприклад після фестивалю поїдемо до Франківська, Луцька і Львова, то ми вже наперед знаємо, яким буде глядач. Бо кожне місто має свого глядача і він унікальний. По-різному реагує, сприймає і навіть наперед ми можемо сказати, що в цьому місці буде цікаво, а що в іншому буде цікаво. Це дуже добре. Ми відрізняємося один від одного, а найголовніше, коли ми приїжджаємо на гастролі чи на фестивалі, наприклад, ми нещодавно приїхали з Тернополя, з фестивалю, коли ми приїхали, то організатори фестивалю сказали, що на ваш театр квитки всі розкуплені, переаншлаг, то доведеться ставити стільці в партері. Це дуже приємно, особливо потім, після вистави, як приймали наших акторів. Так само в Франківську на фестивалі, ми представляли «Маестро і Кароліна», коли після вистави 10 хвилин глядачі стоячи аплодували акторам. Уявляєте, що це таке для актора? Це момент істини, коли йому будуть кричати: «Браво!» Так само ми були в Коломиї, там так само нас приймали надзвичайно тепло. Ми відчуваємо ті міста, куди ми приїжджаємо, як нас люблять і це нам дуже приємно, у нас є бажання поїхати.
Людмила Григорчук: А де важко було? Десь ви відчули, що не зрозуміли?
Людмила Скрипка: Кожна вистава має свої плюси і мінуси. Можуть якісь речі не вдатися, щось треба змінити, я це бачу. А от буває, що так сприймають виставу, що навіть не ворушаться. Просто є різне сприйняття.
Людмила Григорчук: Що говорять про нашого глядача інші театрали?
Людмила Скрипка: Коли до нас приїжджали з Білорусі, то вони були вражені, що їх так гарно сприйняли. Вони мали сумніви, вони переживали, що їх не сприймуть. Ми також намагалися якнайкраще їх прийняти, вони з великим задоволенням у нас були, і з гарним настроєм їхали від нас.
Людмила Григорчук: А готові наші глядачі до експериментів? Ви ж їх любите?
Людмила Скрипка: Я люблю дуже експерименти і люблю глядача, який готовий до цих експериментів. Звичайно, не так багато глядачів, які готові до експериментів. І я їх розумію. Бо більшість людей хоче прийти в театр і поринути в інший світ, комфортний, позитивний і це, звичайно, диктує інший репертуар трошки. І ми про це повинні думати. І це обов’язково робити. Але хочеться і поекспериментувати, кинути глядача в такі історії, абсолютно несподівані і у нас є такий глядач. І це дуже добре.
Людмила Григорчук: В нас готові глядачі думати, аналізувати, робити висновки?
Людмила Скрипка: Абсолютно правда. Я знаю таких глядачів, які не люблять комедії. Театрали, які не люблять комедії, вони хочуть драми, трагедії. Я хочу сказати, що не треба боятися драм і трагедій. Саме йдучи на такі серйозні речі, ваша душа починає працювати, ви не даєте їй змогу розслабитися на якійсь легкій комедії, тут чисто фізіологічно включаються гормонально різні історії. І це дуже корисно і для розуму, і для душі. Тому запрошую подумати, що в жанрі театру є не тільки комедія.
Людмила Григорчук: Ще розкажіть про діток, які працюють у вас в театральній студії
Людмила Скрипка: Це дуже цікава історія нашого театру, коли у нас почала працювати студія, вона працює вже четвертий рік. Ми можемо гордитися нашими випускниками, вони є вже на сьогодні студентами театральних вузів і України, і Польщі, і Росії. Ми цим дуже тішимося. Вони беруть участь у різних конкурсах, є переможцями цих конкурсів. Ми не готуємо просто дітей, аби дитина провела свій час з користю, але й вони стають професіоналами. У нас вже є дві вистави за участю дітей: мюзикл «Енні», в якій беруть участь діти і «В пошуках скарбів» - це лише діти грають в цій виставі. І до нового року ми готуємо виставу, в якій братимуть участь і діти, і дорослі актори. Але головні ролі будуть виконувати наші діти з театральної студії. Наші діти вже готуються для поступлення в театральні вузи на наступний рік. У нас серйозна підготовка, серйозні викладачі, актори ведучі, які викладають 4 предмети, ми викладаємо сценічну мову, вокал, танець і акторську майстерність. Дуже серйозна увага. Ми вже їздили на гастролі з дітьми по багатьох містах з виставою «Енні». І на фестивалі були. Вони отримали дуже високу оцінку. На одному з фестивалів була Ада Роговцева, народна артистка колишнього Радянського Союзу і України і вона з таким захопленням говорила про цю виставу, про дітей, казала, що вона ніколи не зустрічала, щоб діти так грали на сцені. Така висока оцінка такого високого професіонала – це дорого коштує. Восени ми знову їдемо на гастролі.
Людмила Григорчук: Яку виставу готуєте до Нового року?
Людмила Скрипка: До нового року готуємо виставу за творами англійської письменниці Портер. Це мюзикл, в якому гратимуть діти. Це історія про мишей. Де мишки – прототипи людей. Де живуть миші в підвалі, а на другому поверсі живуть люди. Як вибудовуються стосунки мишей і людей. Тут і музика, і пісні, дуже весело і цікаво.
Людмила Григорчук: На прес-конференції ви говорили, що є проблеми в приміщеннях для театральної студії дитячої. Вирішили цю ситуацію?
Людмила Скрипка: На жаль, ні. Знайти приміщення, яке би нас влаштовувало складно. Найскладніше – кошторис, який нам виставляють за оренду приміщень. Ми – театр, і ми не можемо оплатити такі великі кошти, які нам пропонують. Тому ми вирішили в цьому році лишити діток в приміщенні театру. Просто ми більше дітей не можемо взяти. Навіть ті діти, які хочуть до нас потрапити – не беремо, обмежили кількість, але нічого, зате ми беремо якістю.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter