Друкопис програми "Суть речей" на радіо Станція 103.2 ФМ від 15 вересня 2016 року.
Запрошені гості: заступник директора Департаменту охорони здоров'я Чернівецької ОДА Марія Поліщук та головний позаштатний дитячий імунолог області Аліна Дашкевич
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: Цього року про вакцини говорили, як ніколи – позитивно. Адже вакцини нарешті приходять в Україну і область. Остання інформація про те, що Буковина отримала 59 500 тисяч доз БЦЖ, що складає 80% від річної потреби.
Аліна Дашкевич: Так, з 2008 року у нас були проблеми з вакцинами і постійно все гірше і гірше, до 2013 року календар щеплення ми зводили нанівець. Це була катастрофа. Ми, як медичні працівники були дуже занепокоєні, ми розуміли, що можуть виникати ті чи інші інфекції, а от починаючи з лютого 2016 року медичні заклади Чернівців почали отримувати вакцини, які ми дуже чекали. Першими отримали вакцини для малюків, пентаксим, від дифтерії, правцю, кашлюка, дифтерії і гемофільної інфекції. Ми запрошуємо всіх до нас, ми складаємо індивідуальні графіки. Також поступила вакцина від паротиту, корі і краснухи. Її трохи менше, але вона є. Наразі ми отримали вакцину дуже довгоочікувану для школярів і дорослих. Вакцина дифтерія і правець. Для дорослих зі зменшеною кількістю антигенів. Дуже нагально. Тому що випадки правцю почастішали. Є шестеро дітей, які в реанімації лежать. У Чернівецькій області поки немає. Це Львівська, Рівненська області. Це не так далеко і не факт, що в літній період діти не можуть травмуватися. Це єдина хвороба, від якої нема колективного імунітету. Він не рятує.
Якщо всі діти щеплені, а одна ні, і вона травмувалася - неї є ризик захворіти.
Людмила Григорчук: Які риси правця. На що треба звернути увагу?
Аліна Дашкевич: Правець - надзвичайно серйозна хвороба. Виявляється дуже швидко. Призводить до затруднення дихання. Потім втрата свідомості, неврологічні симптоми.
Якщо будь-яка травма сталася, навіть незначна подряпина. Дитина прийшла з гірки, на річці наступила на цвях чи скло, будь ласка, обов’язково подивитися у свій календар щеплення. Звернутися до лікаря. Є травмпункти, чергові педіатри. Обов’язково проконсультуватися. Якщо потрібно, педіатр підкаже,. Потім можна щепитися.
Людмила Григорчук: Коли щеплюють за календарем?
Аліна Дашкевич: Якщо за календарем, в малюків останній раз ми вакцинуємо проти правця в півтора роки. А далі ревакцинація йде у шість років. Довгий час практично три роки вакцини для шестирічних взагалі не було. І, наразі, ми маємо в достатній кількості. Тому, навіть якщо дитина старше: шість, сім, вісім років – у нас є вакцини і для того, і для того віку.
Людмила Григорчук: Для дорослих вакцинація також не є протипоказом?
Аліна Дашкевич: Дорослі всі працюють в землі, десь на підприємствах і травми теж є. Думаю, дорослі все ж менш слідкують за своїм вакцинальним календарем. Дітей більше приводять.
Людмила Григорчук: А якщо ні – нагадають в поліклініці.
Аліна Дашкевич: А дорослі: нічого не болить, не турбує – в поліклініку не приходять. Але нагадаю що після шістнадцяти років треба кожні 10 років вакцинуватися. І особливо люди, якщо вважають, що у них є якісь захворювання, хронічні. Навпаки, ці люди є з групи ризику.
Людмила Григорчук: Щодо БЦЖ. Чи вистачає її?
Аліна Дашкевич: Ми дуже цієї вакцини отримували, діти її отримують на третій день життя, ще в пологових будинках. Ми її тому дуже чекали. Отримали на 80%. Практично всі діти, які були невакциновані раніше, ми їх підхоплюємо в дільничній мережі. Ми розподілили, є по всій області. Поліклініки, якщо діти старше 8 місяців, ми робимо після реакції Манту. Є зараз в пологових будинках. Тому діти при народженні будуть всі отримувати вакцину БЦЖ.
Людмила Григорчук: Нагадайте, що це за вакцина?
Аліна Дашкевич: Ця вакцина захищає від туберкульозу. Якщо ми говоримо про реакцію Манту, то це проба, наскільки людина зреагувала на алергічна проба. Одна з таких, які існують в медичній громаді. А от БЦЖ – це вже безпосередньо вакцина, яка убезпечує дітей від страшної хвороби. Ми робимо її при народженні, тому що в дітей до року дуже великий ризик смертності.
Людмила Григорчук: Дифтерія. У кінці серпня Буковина вже отримала 32400 доз вакцини від дифтерії та правцю АДП-М для дітей старшого віку та 10600 доз імунобіологічного препарату від гепатиту В.
Теж є. Пентаксим я вже сказала, це для малюків, для дітей до 5 років, а АДП – дифтерія, правець, це для дітей 6 і старше років і для дорослих. Тут теж ситуація надзвичайно серйозна. Якщо повернемося в 95 рік, то у нас велика смертність була від дифтерії, спалахи були. По дослідженнях, кожні 10 років дифтерія повторюється. Тому ми дуже втішені, медична громада, що ми маємо цю вакцину, бо ми були на порозі цього спалаху. Це дійсно страшно. Люба ангіна, ми брали висіви на носійство дифтерії. Тепер ми маємо вакцину, то ми більш-менш заспокоєні.
Людмила Григорчук: Але ми спокійні за тих людей, які зараз щепляться, а ті, хто пропустили, вони зможуть надолужити?
Аліна Дашкевич: Так, вакцини достатньо для всіх. Лише взиваю до свідомості батьків, бо вони вирішують долю своїх дітей. Чи потрібно вакцинувати. Діти не вміють ще сказати, чи він хоче вакцинуватися, чи ні. Ми боремося за колективний імунітет. 90-95 % населення має бути охоплено вакциною.
Марія Поліщук: Якщо говорити про вакцини в цілому, то ми маємо їх, для роботи на півроку абсолютно їх достатньо. Нас радує кількість вакцин, але нас дуже непокоїть необхідність знову, в авральному порядку щепити велику кількість дітей. Ми вважаємо, що для вакцинації краще, щоб це був планомірний процес, люди мають приходити спокійно, це має бути час, щоб поспілкуватися з батьками, з дітьми, тоді ми можемо отримати хороший результат. І ще одне питання, що ми втратили велику кількість колективного імунітету, що набувати його треба довго. Аліна говорила, що ми з 2008 року маємо проблеми з вчасністю вакцинації, кількістю, якістю, ми рухалися до цієї проблеми 8 років, тепер ще треба буде 8 поколінь і років, щоб ми знову створили той колективний імунітет, який був до того.
Людмила Григорчук: Кір, паротит, краснуха. Їх також дуже чекали. Наскільки забезпечені цими вакцинами?
Марія Поліщук: Ми забезпечені десь на 60-70% , ми не маємо ще річної кількості, але ми отримали в травні, зробили учням шкіл перед тим, як вони пішли на канікули. Зараз починається сезон простудних захворювань. Зараз можуть хворіти на кір, паротит і краснуху, але тими залишками понад 2 тисячі, про які Аліна говорила, ми маємо шанс все ж таки стабілізувати ситуацію для дітей 6-річок і 15-річок. І ми маємо надію, що це нас убезпечить від зростання захворюваності.
Людмила Григорчук: Одне щеплення – воно обіцяє захист на все життя, чи треба повторів? Як у правця?
Марія Поліщук: Щеплення проводиться три рази за життя: в 6 і в 15 або 16 років і ще в 18 місяців. Якщо цікава історія, то кір – це захворювання великих колективів, спалахи, які виникають, то вони можуть виникати достатньо часто, у студентських гуртожитках, колись у військових частинах, де збирається велика кількість нещеплених людей. Нам треба працювати, щоб діти отримали вакцину вчасно. Дорослих не щеплять. Коли людина переходить 18-річний вік, то імунітет більш міцний, вона краще переносить інфекційні захворювання. Хоча були випадки, це характерно для студентів-медиків, коли діти медиків хворіють на кір, то студенти захворюють з ними.
Людмила Григорчук: Якщо говорити загалом про щеплення і вакцинацію. Який вік найважливіший для вакцинації:
Аліна Дашкевич: За календарем щеплення є певні роки. Ми починаємо вакцинувати з пологового будинку. Починаємо з гепатиту, потім туберкульозу, потім комплексні вакцини, від дифтерії, правцю, кору, поліомієліту і гемофільної інфекції, а потім вже в півтора року знову комплексна вакцина, в рік ми робимо кір, паротит, краснуха а далі ревакцинація в 6 років, далі в 16 років, і кожні 10 років повторювати. В нашому календарі щеплень є 10 інфекцій, від яких ми захищаємо. І що у нас важливо, що всі щеплюються за індивідуальним календарем. Якщо пропустили той рік, який вказаний в календарі, ми буде підхоплювати далі.
Марія Поліщук: Щепитися ніколи не пізно в дитячому віці. Це перша теза, а друга: зараз у Чернівецькій області перманентний спалах кашлюку в Кельменецькому районі. Як тільки виявляємо нові випадки, завжди виявляється, що дітки нещеплені. Батьки не прищепили, діти захворіли на кашлюк. Хтось в легшій формі, хтось у важчій. Головною причиною проблем, які тягнулися майже півроку, коли була суцільна епідемія кашлюку у селі Бузовиця, пов’язана з тим, що переносниками завжди були нещеплені діти. Ліквідувати спалах можна лише тоді, коли ми всіх вакцинуємо. Якщо раптом діти не щеплені вчасно, для них складається графік і в календарі щеплень передбачено, як щепити дитину з трьохрічного, шестирічного віку. Ліквідувати спалах можна лише шляхом перещеплення всіх в осередку вогнища інфекції. Тоді спалаху не буде.
Аліна Дашкевич: Одна вакцина вже є захисною. Ми робимо з інтервалами, але навіть одна зроблена ін’єкція – вже захист від інфекції.
Марія Поліщук: В Кельменецькому районі було два місяці спокою, а тепер маємо двох хворих на кашлюк дітей. Ті діти з іншого села, але влітку були в Бузовиці.
Людмила Григорчук: Ви пов’язуєте, що це пішло від одного спалаху? Марія Поліщук: Так, без сумніву. Весь час одні й ті ж риси. Діти не щеплені. Що нас турбує – менша вікова група. Діти все меншого й меншого віку хворіють. А важкість захворювання старше року і дітей до року різні. І, на жаль, кашлюк як напади кашлю у дітей старшого віку – це одна проблема. Зовсім інша проблема – кашлюк у дітей до року. Тому що він перебігає не у вигляді кашлюкової форми, а у вигляді апное. Дитина не кашляє, а напад кашлюку – напад зупинки дихання. Вдома справитися з проблемою неможливо.
Людмила Григорчук: Як діти зараз почувають себе?
Марія Поліщук: Вони були госпіталізовані, їх стан покращився. На наше щастя, Чернівецька область обійшлася без великих проблем, які стосуються кашлюку. Не маємо і правця. Але три-чотири роки тому в Сторожинецькому районі був випадок, коли трирічна дитина захворіла на правець. Вона місяць провела в реанімації в судомах. Дитина вижила, але це послужило приводом для того, щоб її мама щепила всіх своїх дітей. Дитина була з багатодітної сім’ї. Тоді ще були вакцини.
Аліна Дашкевич: В мене був випадок у практиці, що батюшка прийшов з 7 дітьми, яких раніше не вакцинував, він побачив репортаж по телевізору і привів усіх на щеплення від правцю. Це теж дуже важливо, щоб знати про випадки такі.
Людмила Григорчук: Які найголовніші причини відмов від вакцинації?
Аліна Дашкевич: На першому місці - недовіра до вакцини. Це на першому місці. Не було вакцин з 2008 року. Їх не вистачало, то одна вакцина, то інший виробник. Батьки зневірилися. Друга причина – це теж медична громада багато винна, тому що слухаючи консультації, з якими приходять до мене… то нефрологи, гематологи пишуть псевдопокази. Перестраховуються. Я б радила батькам, з приводу питань вакцинації, звертатися до фахівців, щоб інформація була правильна. Третя причина – це за релігійними переконаннями, але є приклади, як і цього батюшки, який побачив, що є правець і це дуже страшно, то він щепив своїх дітей.
Марія Поліщук: ми дуже часто з нашими фахівцями обговорюємо питання вакцинації і ми повинні розуміти одну таку річ, як тільки суспільство гарно щепиться, то наступає період ідилії, коли є гарний імунітет, коли ми нічим не хворіємо, це характерно не лише до українського суспільства, у всіх сучасних спільнотах є
хвилі вакцинації і анти вакцинації. Ми заспокоюємся, забуваємо, як виглядають ці захворювання. То виникають такі думки, щоб не щепитися, а потім ми досягаємо того періоду, що нещеплених стає все більше і ця маса починає давити на ту критичну масу щеплених і починають страждати абсолютно всі. Ми повинні дивитися на це з цієї точки зору, потім починаються різні хвилі. От Аліна Василівна прищепила величезну кількість дітей від кір, паротит і краснуха. Щеплення проводилося і все прекрасно. Але ми пам’ятаємо 2008 рік, ту трагедію в Краматорську, коли стався такий шалений спалах антивакцинальної пропаганди думаю, що такі невірно трактовані, відповідними колами, насправді, ми з Аліною Василівною це знаємо, що є різні фармацевтичні групи зацікавлені у різних вакцинах, ми у зв’язку з цим не мали півроку вакцини БЦЖ. Бо фармацевтичні групи не бажали завезення саме тієї вакцини, вакцини з–за кордону, з європейських країн. При тому, що законодавство України не дозволяє закуповувати вакцину, яка не проходить певні випробування. Це захищає нас з вами. Але це не співпадає з інтересами певних кіл, зацікавлених в цьому. Чернівцям дуже везло, наші ЗМІ практично ніколи не витупали проти вакцинації, але в Україні, в цілому, ми маємо багато «агентів впливу», які не є фахівцями, але дають експертні думки. Експертною думка може бути педіатра, може бути думка імунолога. Коли ми говорили про вакцини і аутизм, певні розчинники-стабілізатори, які у цих вакцинах є, то завдяки спалаху антивакцинальної компанії, пов’язаної з аутистами, яка виявилася насправді, що вакцини ніяк не пов’язані з аутизмом. Але це призвело до того, що фірми, які виробляють вакцини, зробили мінімальну дозу того стабілізатора, на який сучасні антивакцинальні сучасники робили найбільший натиск. Це було в 70-х роках минулого сторіччя. Давно довели, що цього не існує, але це порухало вперед вакцинологію, як науку. Ми на сьогоднішній день, якщо мова йде не про багатодозні, а про однодозні вакцини, то ми практично позбулися цієї речовини у вакцині.
Людмила Григорчук: Антиреклама набагато краще працює, ніж реклама.
Аліна Дашкевич: Так, батьки кажуть, що читали таку то і таку то негативну інформацію, я їх питаю, чому не читаєте позитивну інформацію, а вони не читають таке, бо нецікаво. Більш шокуюче, коли дитина померла. Це ж сенсація, і всі від цього насолоджуються. Але з нами стаються щодня такі випадки: збила людину машина, втопилася в річці, але люди далі продовжують ходити вулицями і плавати, і цього не бояться. А вакцина, якщо почули, що в часі воно пов’язане, то все, це не можна.
Марія Поліщук: Завжди треба до цього питання підходити відповідально. Якщо батьки хочуть дитину вакцинувати, то дитина має бути здорова. Якщо правильно вибрати час, то це не дає ніяких ризиків. Треба про дитину багато знати. Чи має алергічні прояви, дитина і родина. Все це треба розказати доктору. І доктор приймає виважене рішення. Чи вже робити, чи відтермінувати. Правильна вакцинація і правильний вибір часу, і усвідомлення, що насправді нещепленим по вулиці набагато страшніше ходити, ніж щепленим. Бо будь-яка дифтерійна паличка, чи вірус кору чи краснухи вчепиться і все. А якщо ти щеплений, то ти не захворієш, або хвороба пройде у легкій формі.
Людмила Григорчук: Протитпокази. Коли не дозволяєте робити щеплення або переносите?
Аліна Дашкевич: Істинних протипоказів дуже мало, це гострі захворювання, якщо дитина на даний момент хвора і має температуру, це є протипоказом. Це судоми, ряд онкологічних захворювань і якщо дитина приймає імоносупресивну терапію. Таких протипоказів на пальцях руки можна перечислити. Зате дуже велика кількість псевдопротипоказів: що не можна після інфекційного захворювання, після ангіни треба місяць чекати.. це неправда. Сьогодні я щепила двох дітей з хронічними захворюваннями. Дівчинка в мене була з цукровим діабетом. Дівчинці 14 років, мама звернулася за направленням лікаря школи. Я щепила дівчинку. Поспостерігала за нею і відпустила додому. І ще один хлопчик був з епілепсією. 16 років йому. Все нормально.
Марія Поліщук: Існує правило вакцинології, яке звучить так, що дитина, яка з поліклініки може йти додому, а не в лікарню, з поліклініки має йти щеплена. Питання знаєте в чому, якщо для здорової дитини щеплення це важливо, тоді хіба для хворого на цукровий діабет легше буде перенести кір, чи хворому на епілепсію? Чи не дай Бог правець? Чи для дитини з ДЦП буде легше перенести те чи інше інфекційні захворювання? Вона навпаки має мати додатковий захист. Тому стратегія імунолога, Аліна Василівна – це у нас взірець імунології. Не треба створювати псевдопротипокази. От щеплення проти грипу у нас є, сезонне, воно дуже важливе. У людей часто виникають питання, от у нас алергія, бронхіт, астма і ми не можемо щепити свою дитину від грипу. Хоча навпаки, хворий на бронхіальну астму має бути щеплений, бо це зменшує ризики загострень. З якої б ми точки зору не підійшли, якщо ми живемо у соціумі, у суспільстві, то відповідно маємо і наявність суспільних захворювань, що ми дітей вимушені щепити, щоб вони комфортно себе почували.
Аліна Дашкевич: Ще є категорія як часто хворіючі діти. Мами кажуть, що не щеплять дітей, бо вони часто хворіють. Це не є протипоказом, навпаки, цю дитину треба сезонно щепити проти грипу і пневмококової інфекції.
Слухач: ми щепили від поліомієліту і моя донечка протягом одного дня не ходила. І от тепер ми думаємо, чи робити щеплення чи ні. Робили інактивовану вакцину.
Аліна Дашкевич: Інактивована вакцина не дає таких симптомів, це лише місцево могло дати, вкололи близько від нервових закінчень , тому дитина не ходила, без лікування все проходить. Це всі явища тимчасові.
Марія Поліщук: Якщо мова йде про паралітичні укладення, вони не бувають на перший день. Якщо ми читаємо інструкцію до вакцини поліомієліту. Там написано, коли можуть ускладнення виникнути. Те, що сталося у Ані, це не мало ніякого стосунку до паралічів, які можуть бути поствакцинальні. Від неживої вакцини могла бути алергія: зуд, набряк, почервоніння, кропив’янка. Але можете підійти до Аліни Василівни, вона з вами поговорить, ймовірно вона продовжить щеплення інактивованою вакциною, якщо батьки будуть остерігатися щеплення живою вакциною. До речі, цього тижня вакцина бівалентна, жива, є в Україні, вона завезена і ми маємо надію, що вона буде вже на території області.
Аліна Дашкевич: Я чекаю пацієнтів в дитячій поліклініці на проспекті Незалежності, 109, 213 кабінет.
Марія Поліщук: Якщо про райони області говоримо, то у нас на всіх амбулаторіях проводиться щеплення, можна звертатися до заступників головних лікарів центральних районних лікарень з питань материнства і дитинства і консультуватися. Головне, щоб не виникало хибної уяви, що це побічна реакція на вакцину. Тому що ймовірніше всього, це було із-за самої ін’єкції. Можна зробити ін’єкцію анальгіна і так само буде болісно, не зможе ходити.
Аліна Дашкевич: Головне психологічно батькам настроїтися і знайти лікаря, якому ви можете довіритися. Щоб лікар далі вас вів, спостерігав. У мене це дуже гарно спрацьовує. Якщо батьки довірилися, я зробила раз вакцину, вони на наступний раз приходять без всяких вагань. Психологічний бар’єр переступається. Якщо все правильно зібрано, анамнез, подивилися дитину, то даю голову на відсіч, вакцинація не дає ніяких ускладнень.
Марія Поліщук: Просто треба дотриматися правил. Треба почекати після щеплення трохи у поліклініці, якщо ж проблеми, треба звертатися до лікаря відразу, бо коли ми швидко реагуємо, критично і правильно оцінюємо симптоми дитини, у нас є можливість надати допомогу швидко і це нас убезпечує від проблем, які не пов’язані з щепленням. Може розпочатися вірусна інфекція, вірусне захворювання, може співпасти в часі і це не можна припинити, бо ми зустрічаємося з вірусами і бактеріями, і можемо мати прояви і захворювання. Про віруси і вакцини можна сказати одне. Коли людина хворіє на ангіну, то вона отримує більше бацил, ніж є у вакцині, яка прищеплює її проти дифтерії, правцю і поліомієліту. Ці навантаження неспівмірні. З зовнішнього середовища ми отримуємо набагато більше. Але людям треба об’єкт, щоб звинуватити когось у своїх проблемах.
Людмила Григорчук: Ми на порозі епідсезону захворювання на грип. Щороку ви вакцинуєте людей, спостерігаєте за результатом, воно варте того, щоб щепитися від грипу?
Марія Поліщук: До 2009 року ми до щеплень проти грипу відносилися спокійно, ми не бачили таких важких форм, але після того як ми почали говорити про АH1N1, ми зрозуміли, що він дає дуже важкі ускладнення. Ми почали уважніші і думали, що краще, прищепитися і не лікувати важкі прояви грипу.
Людмила Григорчук: Зараз ця вакцина не є безкоштовною?
Аліна Дашкевич: Ні, вакцина не входить у календар щеплень, вони лише за епідпоказами, вона не є безкоштовною, її придбати треба за власні кошти. Але вартість вакцини не вартує того, щоб захворіти грипом. Ми підраховували, що вартість однієї дози вакцини від 100 до 130 гривень, а якщо прорахувати всі медикаменти, які ми витрачаємо на лікування грипу, то без ускладнень – це десь 700-800 гривень, противірусна терапія, каплі від нежиті, а якщо це потрібні антибіотики, то 1000 -1500. Якщо поставити на вагу одне і друге, то треба подумати, що краще. Ми щеплюємося з Марією Іванівною вже декілька років.
Людмила Григорчук: Коли це краще робити?
Марія Поліщук: Передсезон. Чітко визначити межі неможливо. До тих пір, поки сухо і тепло, грипу не буде, але почне понижуватися температура, то варто стартувати. Це жовтень місяць і до кінця листопада. Це для профілактики дуже здорово. Але якщо мова йде про спалах грипу, то це можна робити в будь-який час. Можна і на висоті епідемії, лиш бажано деякий час побути вдома. Але є ще одна проблема. В минулому році вакцини в Україну завезли дуже мало. Були бажаючі щепитися і не вистачало. Був ажіотаж. Попит переважив пропозицію. Аптечна мережа завозить вакцини під свою відповідальність. За досвідом попередніх років, велика кількість вакцини не викуповувалася, а минулий рік був активний грип, були важкі форми і вакцини не вистачило.
Людмила Григорчук: На скільки вистачає імунітету від вакцини?
Аліна Дашкевич: Від 6 місяців до року вистачає. Тому кажемо, що раз в рік добре щепитися від грипу.
Людмила Григорчук: Почався навчальний рік, дітки проходять медогляд, як здоров’я наших діток?
Марія Поліщук: Ми аналіз проводимо щорічно. Це проба Руф’є і огляд медичний . Це наша проблема. Школа живе від вересня до вересня і вони хочуть мати цю пробу на вересень, а для лікарів краще, щоб це не був аврал. Ми просимо, щоб вони приходили спокійно, поступово. Лікар не може всіх тоді добре обстежити. Треба спокійної атмосфери, емоційний стан дуже здорово впливає на пульс. Робили колись по 5 дітей одночасно цю пробу Руф’є. І ця проба виходила жахлива. Я хочу побажати батькам, не треба завтра ринутися всім, треба робити це в межах місяця, поступово. Довідка попередня чинна на рік. А складати все на вересень, це неправильно. Ви не отримаєте істинного результату.
Аліна Дашкевич: Діткам треба вести більш рухливий спосіб життя, зараз вік комп’ютерів, вони більше сидять. Ми більше проводили часу на свіжому повітрі. У нас не було вибору, у нас не було комп’ютерів, ми всі гралися в ігри, зараз все за комп’ютерами.
Марія Поліщук: Для учнів молодших класів відмінена оцінка з фізкультури, з чим я нас всіх і вітаю. Ходіть на фізкультуру в своє задоволення, не бійтеся, просто займайтеся фізичною культурою і не переживайте, що це вам зіпсує оцінку в атестаті.
Людмила Григорчук: Щороку в поліклініці нам кажуть про страшні статистики, що лише 30% здорових дітей. З року в рік щось змінюється?
Марія Поліщук: Але 30% - це основна група, а 40% - це підготовча. Це також здорові діти, просто з незначними відхиленнями. А 20% - це хронічно хворі і дуже малесенький відсоток, це соті одного процента, це діти, які звільнені у зв’язку з важкими хворобами. Але ця ситуація – це стандарт для України. Таку пробу не роблять в інших країнах, не можу сказати, який розподіл в інших країнах, у них без сумніву трохи кращий, бо там поняття фізичної культури і відношення до власного здоров’я – кращий. Але в принципі такий розподіл завжди існував.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter