Друкопис програми "Суть Речей" від 10.11.16
Запрошені гості: Викладач кафедри журналістики ЧНУ ім. Ю.Федьковича Лілія Шутяк та журналіст і продюсер Ігор Кравців
Людмила Григорчук: Українська мова в тренді зараз, вона нарешті модна. Ми хочемо її вчити і говорити правильно. Але є напевне ще проблеми, раз навіть раділо має популяризувати українську мову.
Лілія Шутяк: Не думаю, що проблеми настільки великі, вони є, але особливо, мені здається, важливо, що українська мова в тренді. Всім відомий факт, що цьому посприяли події на Майдані. Після цього інтерес до української мови справді в світі, інтерес українців зріс сильно. Ті хто говорили російською мовою, то почали намагатися використовувати українську. Варто сказати, що українська мова – мова книжок. Інтерес до української книжки також дуже зріс останнім часом, зріс інтерес до української преси. Це позитивні зрушення, хоча є і деякі проблеми.
Людмила Григорчук: Зі скількох відсотків ми починаємо слухати українську музику цього року, з 50%?
Ігор Кравців: Ні. Цього року буде поступове підняття, щоб це не було шоком для людей. Пам’ятаю, коли вперше вийшли фільми українською, всі казали, що не будуть ходити в кіно. Тепер всі тішаться, бо це дуже якісний продукт. Те саме стосується і української музики. Вона не те що не гірша за російську, вона значно якісніша і багато музикантів є попереду навіть європейських гуртів, чи американських, скажімо. Особливо це пов’язано з тим, що багато етносу в цій музиці закладено і тому це дуже великий крок (не минуло й 25-ти років як цей закон прийняли) це треба було робити давно. Тоді, можливо, не мали б тої війни на Донбасі. Бо ті люди навіть не знають, що існує українська культура. Вони абсолютно зросійщені. Я проти росіян власне нічого проти не маю. Не будемо говорити про політику. Але стосовно того, скільки музики було загалом на українських радіостанціях раніше. Проводилося дослідження фахові. 3-5% - це надзвичайно маленька доля і планується протягом року підняти з цих 5% до 35%, а згодом й ці 50%. І це справді нормальна. Багато комерційних директорів кажуть, що ця музика невигідна. Пропали програми. Якщо хочете програми, в яких культивується чужа культура, а не наша, українська, виходьте в Інтернет і робіть це. А так, мені здається, що це злочин взагалі говорити, що українська – непопулярна і так далі. Популярна, ще й як. З великих потрясінь для української музики – приємно, що це було у Чернівцях – «Червона Рута» в 1989 році, вона дала великий старт для розвитку української музики. Друга – майдан 2004-го року, коли протягом кількох місяців фактично цілодобово лунала українська музика. І це дуже серйозно вклалося у свідомості в українців.
Слухач: Дуже важливо, щоб ми не забували свої корені. То мова Юрія Федьковича, чи не можна якось, хоча б, програми присвятити хоча б 30 хвилин на день/тиждень, щоб на цій мові щось розповідали. По-друге, як ви ставитеся до лідера гурту «ТІК». Як відомо, він суржиком говорить і вважає, що це нормально, бо так говорять на його рідній Вінничині. І коли йому говорять «Давай на літературній», він каже «Ні, бо це наша мова, наша фішка і ми будемо продовжувати.»
Ігор Кравців: Він абсолютно правий в своїх судженнях. Мені приємно, що я маю честь з ним товаришувати. З ним багато про це спілкувався. Це справді його мова, він є автентичний носій цієї мови. Так само є й чернівецькі гурти, які нашим діалектом співають. І це уже давно відійшло від тих совкових стандартів: «це шароварщина, це село». Село має для України дуже велике значення, для її розвитку. Тому, Вітя правий на всі 100% і це дуже гарно, модно, справжній смак Поділля.
Людмила Григорчук: Якщо пісня на діалекті. Їх зарахують у ті 35%?
Ігор Кравців: Так. Це ж не діалект, наприклад, французької.
Людмила Григорчук: Тобто, тут, навпаки, ми дозволяємо людям показати, повчити, поділитися своєю мовою, яка популярна у них в районі.
Ігор Кравців: Це історія, наші предки. Про них треба пам’ятати.
Людмила Григорчук: Лілю, як думаєте, були б популярні такі програми, от як говорили, українською?
Лілія Шутяк: Думаю, що були б. Повертаючись до питання гостя стосовно буковинської говірки. Звичайно, митці: Федькович, Кобилянська, які жили тоді на Буковині, творили свої тексти, писали тою мовою, яка була актуальна тоді. Звичайно, нам важливо знати ту мову аби розуміти історію нашого краю. Дуже цікаво читати ті тексти в оригіналі.
На жаль, нам іноді важко буває зрозуміти ту мову, не знаючи говірки. Звичайно, її потрібно знати. Але ця говірка вже не є актуальною. Тоді її розуміли люди. Сьогодні, якщо ви почнете говорити такою говіркою, вас мало хто зможе зрозуміти. І це проблема.
Знати і читати – так, я підтримую. Але, мабуть, такі програми. Ну, не знаю, чи буде це доречно, спілкуватися такою мовою сьогодні.
Людмила Григорчук: Взагалі, якщо говорити, що можна зробити, аби нести українську мову в маси. Програми, можливо, недоречні. Що ще можна робити, щоб люди хотіли вчити і слухати про мову.
Лілія Шутяк: Повертаючись знову до читання, завжди відстоюю думку, що сьогодні є прекрасна, сучасна українська література. І можливо її багато хто засуджує за сленг, діалекти. Але це сучасні діалекти, форми мови, це літературна українська мова і мені здається, що займаючись промоцією читання, популяризуючи сучасну українську літературу, серед молодих людей особливо, це може вплинути на те, що молоді люди, які зацікавлюються цією літературою, починають так само грамотно говорити українською. Це такий, мабуть, найбільш дієвий спосіб для популяризації.
Людмила Григорчук: Популяризувавши читання – популяризуємо мову.
Слухач. У нас мало радіостанцій, які готові давати музику, яку називають неформатом. Це музика в народному стилі. Це , наприклад, «Несе галя воду», «Ой, летіли дикі гуси». Треба зобов’язувати радіо брати таку музику?
Ігор Кравців: Я думаю, в народному виконанні це можуть бути спеціалізовані передачі, присвячені народній українській музиці, а для того, щоб достукатися до молодого слухача, який, наприклад, не готовий це сприйняти в повній мірі, для цього є чудові переспіви, наприклад «Ой летіли дикі гуси» і Руслана співає, і Ніна Матвієнко. Це вже сучасна українська естрада. А є ще дуже багато кавер версій так званих. Це буде дуже хороший прорив і не треба нікого зобов’язувати, я думаю, що ці пісні самі собою з’являться в ефірі. Є багато гуртів, це може бути і рок музика, і поп, і альтернатива. Я думаю, що все буде в порядку. І це ще раз засвідчить, що українська культура дуже багата
Людмила Григорчук: Ви послідкували за ефіром ці два дні, після введення в дію квоти української музики?
Ігор Кравців: Я в Інтернеті відстежував. Більшість радіостанцій, які я чув, взяли до уваги це, але скажу, що це все одно дуже мала частка для того, щоб пропагувати українську мову. Ще поки що мало.
Людмила Григорчук: Ви маєте на увазі і чернівецькі, і всеукраїнські?
Ігор Кравців: Так. В таких містах, як Чернівці, Тернопіль, Львів, Івано-Франківськ, з українською мовою все в порядку на радіостанціях. Там більша частина українського контенту. Наші ФМ станції всі місцеві хочеш не хочеш, але розуміють, що вони доводять, що українська музика - це популярна музика.
Лілія Шутяк: Коли було запровадження закону цього, то мої друзі на Фейсбуці, то вони почали реагувати на ці зміни позитивно. Це гарно, що ми нарешті дізнаємося, що у нас є сучасна українська музика. Я не кажу, що всі, але таким чином ширша аудиторія починає знайомитися з молодими гуртами.
Слухач. Мене цікавлять винятки. У багатьох радіостанціях є вітальні програми. Там є конкретні замовлення пісень. Якщо будуть замовляти не українські, а закордонні пісні, то як з цим бути? Доведеться порушувати закон?
Ігор Кравців: Загалом, я б сказав, що не так все страшно. Дуже багато пісень українською мовою, народних пісень. Можна було б скоригувати, але це вже справа програмних директорів, вони мають дослухатися до цього закону і навіть якщо пісню замовили ідоведеться ставити, то буде просто програма більша за тривалістю, щоб дотриманий був закон. Але я думаю, що з цим буде все нормально. Я б лиш зменшив нарешті частку так званого шансону. Не того шансону французького, а російського. Тому що все ж таки ми бачимо до чого призвела так би мовити ця тюремна романтика.
Людмила Григорчук: Тюремної романтики в українській музиці немає?
Ігор Кравців: Немає. Навіть Гарік Кричевський, у нього все ж таки більше ліричних пісень про кохання. А не було про те, що він відкинувся і так далі. Він популярний, у нього є свій сегмент, але краще позбуватися цього.
Людмила Григорчук: Чи змусить цей закон наших виконавців співати українською?
Ігор Кравців: Звичайно, наприклад телеканал М2, який змінив повністю формат. Там лунає тільки українська музика. Є винятки, що український виконавець, але російською мовою, але 90% україномовного продуту. І він дуже якісний. Це був такий стартап для українських молодих і немолодих колективів, виконавців, які раніше були локально популярні, а тепер про них дізналася вся Україна. Тому в будь-якому разі розширення української музики в українському радіо – це дуже серйозний стрибок.
Людмила Григорчук: Телевізійників чекають також такі закони щодо квот української мови?
Ігор Кравців: Мої друзі музиканти, експерти музичні і продюсери, не раз уже збиралися в Києві, обговорювали цю тему, були запрошені на ці зустрічі і директори телеканалів і якраз зміна формату М2, це такий компроміс, результат подібних розмов. Зараз уже не маємо такого спротиву, як було це 5 років тому. Воно буде вже як сніговичок, все більше і більше.
Слухач. Ви радієте, що М2 став популярним, але ж є самий модний лишається М1, а там 90% російськомовної музики. Це дилема.
Ігор Кравців: Це був компромісний варіант. І слава Богу, що він є. Я не погоджуюся, що М2 має значно менші рейтинги. Можете в цьому пересвідчитися, якщо зайти в кав’ярні, і багато де транслюють саме М2. І кількість реклами на М2 збільшується кожен раз, а значить цей продукт є цікавий глядацтву. Це якраз стало першим таким вибухом і в піку тим директорам, які кажуть, що українська музика непопулярна, що вона призведе до банкрутства… Та нічого подібного.
Людмила Григорчук: Як вважаєте, коли на радіостанціях вже не буде лише один Океан Ельзи, як це було в перші дні після введення квоти.
Лілія Шутяк: Це буде. Не хочу применшити роль цього гурту в історії української музики і в історії України, але окрім ОЕ ми маємо інші гурти, і Скрябін, і ВВ, і молоді гурти. Звичайно, ОЕ – це добре, але це вже більш класика. Українські радіостанції тепер зіткнулися з проблемою, ой, якщо українська музика, то думали всі, що це точно ОЕ, а тут виявляється, що є не лише Океан Ельзи. Треба шукати. Для радіостанції це буде певне відкриття, знайти гурти, які раніше не звучали на радіо, популяризувати ці гурти і таким чином популяризувати українську мову.
Людмила Григорчук: Ми дозволяємо українським гуртам не конкурувати з іноземними виконавцями.
Лілія Шутяк: Так. Це позитивне зрушення для української музики, для українського суспільства
Людмила Григорчук: А є якісь підводні течії в цій квоті?
Ігор Кравців: Досвід інших країн, наприклад, Олег Скрипка розповідав, як з цим справи у Франції. Там починаючи з того, що держава дає кошти молодим музикантам на придбання інструментів, оренду студії, навіть вони не дуже талановиті, але якщо вони починають грати на якісних інструментах, а не так, як наші чернівецькі, починали з дебелих Уралів, гітар, коли людина візьме в руки Fender, музика зазвучить по-іншому. На радіостанціях їхніх франкомовних пісень набагато більше ніж англомовних. Звісно, є і іспанські пісні, але більша частина – французькою. І їм не треба ніяких законів. Підводні течії можуть бути лише в тому, що деякі знайдуть якісь тріщинки в цьому законі і будуть трактувати по-своєму поняття українська музика, українська пісня. Вони можуть сказати, що Ольга Полякова – це українська виконавиця, хоч співає російською, це може бути, але цей закон удосконалиться і дуже скоро всі зрозуміють, що українська музика достойна, виконавці розкрутяться і у нас в підсвідомості у нас вони будуть як у попереднього покоління Філіп Кіркоров чи Алла Пугачова. Якщо це якісна музика, то вона буде в головах українців і у нас все буде добре.
Людмила Григорчук: Отже боремося за хорошу якість. У нас немає проблем з якісною музикою?
Лілія Шутяк: Завжди є якісна і неякісна музика. Дійсно, як каже Ігор, молодим гуртам, їм важко через відсутність обладнання, через технічні моменти, через відсутність студії, де вони можуть записувати якісно хорошу музику, от студенти пишуть тексти, створюють гурти, але велика проблема окрім технічної бази є й проблема виступити десь, показати свою творчість. Тепер можна залучати зовсім молодих виконавців, авторів. Це теж для них буде ще одна можливість. Не таких, які вже відомі, а для тих, які лише починають свій шлях. Це ж можуть робити молоді поети, письменники, то чого не можуть це робити молоді виконавці. Радіостанції будуть самі шукати кого запросити на ефір, будуть шукати кому допомогти, яку пісню записати, чому б ні. Я думаю, що це цілком реально. Саме це допоможе молодим, зовсім молодим музикантам, які може ще нічого не зробили і просто не уявляють, чим вони мають займатися, але хочуть робити хорошу українську музику. Чому б і ні, чому б не використати цей шанс.
Людмила Григорчук: Ігоре, якщо радіостанції будуть шукати талановитих виконавців, але вони будуть давати не дуже якісно записаний матеріал, що робити?
Ігор Кравців: Це справа виконавців і їх продюсерів, якщо вони є. Якщо є менеджер, то він сам буде ратувати, щоб запис був якісний, бо йому потім треба буде продати цей продукт. Щоб вони мали можливість гастролювати, для цього треба радіо і телебачення, підтримки такої. Це найперше, що треба зробити, як би це дорого не було. Взяти талановитого режисера і дуже хорошу студію і записати, звести. Ясно, що ми не можемо, як в Америці, де над однією піснею працюють 15 звукорежисерів, але у нас є дуже багато талановитих, навіть у Чернівцях, звукорежисерів, які дають дуже якісний продукт, який конкурентоздатний і звучить на багатьох радіостанціях. Наприклад, наш чернівецький звукорежисер написав фонограму для гурту ТАТУ, для олімпіади в Сочі, ми не любимо згадувати Росію, але це чув весь світ, це якісно. Є у нас такий Олександр Істратій. Він працює з Гайтаною, як музикант, але й нього в Чернівцях є студія дуже якісна. І він дуже талановитий. Тут головне, щоб у звукорежисера було бачення особисте і щоб він не боявся сказати виконавцю, що тут краще зробити так, а там додати таких інструментів, а там бек вокал. Бо таких, які клепають на колінах фонограму, то у нс багато дуже є, а таких якісних, у нас одиниці на всю Україну.
Людмила Григорчук: Україна готова до таких змін, влада готова, люди готові, а виконавці будуть готові викладати гроші за отой якісний матеріал, про який ви щойно говорили?
Ігор Кравців: Є величезна кількість записів якісних. Дай Боже, щоб вистачило на це все радіостанцій. Є багато гуртів, які відомі більше в Європі, ніж в Україні. Ми пам’ятаємо прорив Онуки. Нема проблем з цим. Це буде стимулом, бо може в декого опускалися руки, а тепер це буде стимулом розвиватися далі і вони побачать перспективу, що вони зможуть вийти на майданчик не лише в себе в районі, а вийти на великі сцени України. І якщо українська публіка їх визнає, що це якісний продукт, що вони зможуть його показувати світові. Тому це буде навпаки, як ковток свіжого повітря. А витрати, коли це є сенсом твого життя, бо публіка одразу бачить, коли це нещиро, а коли це сенс життя, то такі кошти знайдуться. Це ж не мільйони. Так, тисячі, але коли ти створиш щось особливе і це дітище стане популярне, то будуть і мільйони. Приклад – це ОЕ, який у Львові грав в невеличких кав’ярнях, а тепер ми бачимо, що вони збирають стадіони, навіть в Чернівцях кожен 30-й був на концерті ОЕ, який був нещодавно на стадіоні «Буковина». Тепер вони мають можливість брати в прокат дуже дорогі апарати, мають можливість організовувати весь продакшн самі, це як перший приклад того, що українські музиканти теж можуть збирати стадіони і дарувати якісне шоу своїм глядачам.
Лілія Шутяк: Якщо буде пропозиція, то буде попит. Люди будуть бачити, що буде можливість «прокрутити цю пісню на радіо», то музиканти будуть старатися, щоб не було халтури, щоб гарно звучало, щоб був якісний продукт, тоді буде попит. Це все взаємопов1язані речі.
Слухач. Чи повинен бути відбір пісень? Хто буде фільтрувати ті пісні, які мають текст не зовсім морально-етичний, наприклад «Наркомани на городі», або «Я не хочу бути героєм, бо не шанують в Україні героїв своїх».
Ігор Кравців: В музиці як і в природі, природній відбір. Те, що недостойне уваги, воно одразу зникає і не буде цього в ефірі. Щодо Тартака і Братів Гадюкіних, то мушу з вами не згодитися певною мірою, скажімо, «Наркомани на городі» як і більшість пісень Братів Гадюкіних, то це така іронія, висміювання, навпаки, висміюють цей факт наркоманії. Щодо Тартака і пісні «Не хочу бути героєм», вона має не такий буквальний зміст. Пісня писалася під час подій на Майдані, тоді Положинський був як натягнута струна. Він мав на увазі, що в Україні ти, як українець ніхто, тому геройствувати сильно немає сенсу, тому що цього ніхто не оцінить. Це ні до чого не призведе. Хоча тепер ми пересвідчилися, що якраз героїв у нас багато і вони змінили хід історії. Зараз в Україні важко, але саме вони показали нам, що українська нація незламна, сильна духом. А те, що стосується етики, то є служби, які це моніторять, навіть СБУ і вони зроблять свої висновки і якщо раптом хтось наважиться якусь пісню неліквідну поставити в ефір, то ми на це швидко зреагуємо.
Лілія Шутяк: Тут важливий момент якості. Зрозуміло, що кожна радіостанція, кожен телеканал має свій певний формат. І чим буде краща пісня, чим вона буде краще записана, більше зусиль буде докладати менеджер, тим краще буде продукт, тим швидше він потрапить в ефір. Буде формуватися попит і потреба в музиці. Хтось відбір буде робити. Інша справа, що є поняття смаку, поняття якості. Цей важливий момент, але про це можна дуже довго говорити. Є суб’єктивний фактор. Не має, звичайно бути таких тестів, які закликають до повалення влади, до насильства. А нецензурна лексика, то це вже норма для багатьох, це також частина культури, якщо це гарна українська лайка. Але, звичайно, якщо це доречно вжите слово.
Людмила Григорчук: Але не на радіо. На загал виносити нецензурну лексику заборонено законом. І не дуже це етично.
Питання з Вайбера: Чи планує Ігор відроджувати фестиваль ДрайвомірЬ і як такі фести можуть популяризувати українську музику?
Ігор Кравців: Так, нам вдалося свого часу провести 11 фестивалів різного формату. Переважно це рок музика, альтернатива, на сцені виступали не лише чернівецькі гурти, але й гурти з України, з Чехії, Німеччини і навіть з Молдови. Тому історія фестивалю досить багата, він з’явився як альтернатива, бо в якийсь час в Чернівцях на світанку чернівецької рок музики існував фестиваль Первоцвіт, ДрайвомірЬ з’явився як альтернатива своєрідна, бо тоді не було пабів, чернівецьким гуртам не було де виступати, крім квартирників. А для виконавців важливо контактувати з публікою. Ця енергія допомагає і надихає написати нові пісні. Я не покидаю ідеї його відновити. Хочеться зробити його в більшому масштабі і це обов’язково буде. А з приводу, чи це допомагає українським гуртам, то я вже пояснив, що допомагає, особливо, коли це гурт початківець. Для нього це стимул працювати далі, він бачить реакцію публіки, багато чернівецьких гуртів, які зараз відомі в Україні, стартували або мали одні з перших виступів на Драйвомірі. Це і Гуцул Каліпсо, і Стелсі, які вже ніби були популярні і навіть фігурували в європейських чатах.
Людмила Григорчук: Що треба, щоб відновити фестиваль. Проблема у фінансах?
Ігор Кравців: Звісно. Тому він і не був певний час на плаву. Більшою мірою, це збиткова затія і небагато спонсорів, будемо прямо казати, цим цікавляться. Але й нас були у партнерах і банки серйозні. Я не буду тут рекламувати, і різні транспортні компанії, автосалони. Підтримка знаходилася, бо вони також слухають цю музику.
Людмила Григорчук: Лілю, чи поділяєте ви думку, що українським виконавцям складніше щодо текстів, в порівнянні з іноземними, бо всі розуміють про що вони співають.
Лілія Шутяк: Це питання більше до тих, хто пише тексти. Звичайно, хочеться, щоб тексти були більш якісними. Але подивимося на Dakh Daughters, які дуже чудово співають тексти і в принципі не лише цей гурт, які використовують класичні тексти, Симоненка, Семенка і інших і переспівують. Дають друге життя цим текстам і привертають увагу ще й до літератури української. Це гарний спосіб промоції. Є проблеми і мені здається, це не лише проблеми для українських виконавців. Це можна подолати, якщо не можеш знайти людей, які пишуть гарно текст, то переспівай те, що написано давно. Це дуже корисна штука, яка має майбутнє і це можна використовувати.
Людмила Григорчук: Наскільки популярність пісні залежить від тексту?
Лілія Шутяк: Звичайно, це основний зміст, це моя точка зору, як філолога. Текст має для мене першочергове значення. Саме те, що співається, зрештою, ми запам’ятовуємо саме уривки з текстів і потім наспівуємо їх. Хтось наспівує музику, це індивідуально.
Ігор Кравців: Я дуже тішуся, що гурт «Брутто» переспівав Жадана. Це дуже серйозно. Є в Москві ще гурт «Червона рутта». Вони співають нашу «Червону руту». Це панк музика.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter