Запрошений гість: директор Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради Микола Собко.
Ведучий: Максим Козменко
Максим Козменко: ДМБК - Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради. Давайте розбиратися, що воно означає, які основні завдання виконує Ваш департамент?
Микола Собко: Три основні напрямки роботи департаменту – це управління капітального будівництва, бо в назві самого управління й закладена відповідь, це капітальне будівництво, яке проводиться в місті, із залученням коштів міського бюджету. Зазвичай це такі будівлі, як будівлі комунальної власності, це мережі та інші об’єкти, з якими працює департамент і являється замовником. І використовує кошти міської ради або субвенції.
Максим Козменко: Всіх цікавлять, проблеми. Розказуйте, з якими проблемами стикається департамент і як йому вдається їх вирішити? Які з них найсерйозніші, наймасштабніші та які найчастіше з’являються?
Микола Собко: Так, звісно питання є. Хоча я не прихильник називати це проблемами. Проблеми – це те, що не можна вирішити, з чим треба погодитися. Називаю це питаннями, які потребують часу для вирішення. Тому налаштований сам так і налаштовую своїх підлеглих. Візьмемо, скажімо, загальну роботу департаменту, ті чи інші напрямки, а вони є абсолютно різними. Однак є питання, які потрібно вирішувати і вони є загальними для всіх напрямків. Кожен із фахівців мріє працювати у своєму напрямку, творити, будувати чи участувати в інших питаннях, які б ішли у вирішенні проблемних, на які потрібен час, які ставлять нам мешканці. В такому випадку ця робота скерована на побудову. Та, на жаль, є такі питання, які дійсно відволікають фахівців і перетворюють роботу любого фахівця у рутинну справу. Це багато просто звернень. Хоча я розумію, чому ці звернення з’являються від мешканців, які розуміють, що життя в нас непросте, складне, у них є наболілі питання. І ось вони звертаються до нас, до департаменту, з питаннями, які можливо й не відносяться до нас. Але відмовити людині, сказати, що ми не будемо це робити, це не в моїх правилах і я це запровадив у роботі департаменту. На відклик за такими заявами у більшості випадків, або в частині випадків, збирається робоча група, назначається комісія, чи це на рівні розпорядження міського голови, чи це на рівні мого розпорядження по департаменту, запрошуються ці люди. Відповідно частина роботи просто йде на організацію цих комісій, на те, щоб людині пояснити ту чи іншу ситуацію, позицію департаменту. Однак ставимо задачу перед собою – не просто сказати, що не можна, а на таких от зібраннях, як вирішити і підказати, чому не можна саме так. Але, якщо ви підете за таким механізмом чи алгоритмом, то ваше питання може бути вирішене. Порадити людині, як вийти з такої складної ситуації.
Максим Козменко: Так, ви намагаєтесь порадити людям, щоб не залишився ніхто без відповіді. А скажіть на прикладах? З чим саме звертаються до вас мешканці?
Микола Собко: Ось, скажімо, звертаються умовно. Сусід захопив земельну ділянку, це ще класична ситуація, згадаймо «Землю» Кобилянської. От не сподобалося, що сусід поставив огорожу. Правильно чи ні, в будь-якому випадку звертаються або до департаменту, або до управління контролю благоустрою. І ми повинні, як мінімум, фахівця направити, щоб він на місці з’ясував, як встановлена ця огорожа, які документи є, відповідно на робочій групі доповісти. Це є реалії життя, від яких ми не можемо відсунутися. І ми повинні працювати. Не тільки над якимись величними справами, але й над кожним зверненням людей. Сподіваюся, що в більшості випадків, ми допомагаємо людям.
Максим Козменко: До речі, коли з’ясовується, що огорожа не за правилами поставлена, які наступні дії? Її зносять?
Микола Собко: За правилами, так. Але механізми знесення… Є визначена процедура. Умовно, якщо десь є порушення благоустрою, чи захват земельної ділянки. Є процедура. Це адміністративне порушення, складається протокол, притягується до адміністративної відповідальності, виписується припис на добровільне усунення. Так передбачено законодавством. Якщо ми не будемо дотримуватися його, хоча більшість людей кажуть, так, ми хочемо, щоб все було згідно правил, але коли доходить діло до їхнього звернення, вони кажуть, а можна якось пришвидшити цю процедуру. Але ні, є визначений порядок і процедура.
Максим Козменко: Ви керуєте департаментом з кінця листопада. От коли Ви прийшли на місце і те, що є зараз, можете розповісти про стан речей? Чи дійсно краще стало?
Микола Собко: Дійсно, стан речей помінявся. І він повинен був помінятися. Час летить дуже швидко. Особливо, коли займаєшся цікавою й захоплюючою роботою, то час перебігає дуже швидко. Так, досвід в організації прийняття рішень управлінських, організації роботи, виконання певних питань, в мене був. Але для того, щоб вивчити ситуацію більш глибоко, то дійсно потрібен був час. Тому, коли зайшов у департамент, дивився зовсім інакше, ніж зараз. Вже мій погляд змінився. Те, що вдалося зробити… Мені не зручно порівнювати мою роботу з роботою попереднього керівництва. Давайте, на декількох прикладах зупинимося. Сподіваюся, що в цьому році ми вже закінчимо ту тему, яку всі озвучують – коли ж мешканці міста нарешті подивляться перший фільм у мистецькому центрі Миколайчука.
Максим Козменко: Так, це найочікуваніша подія.
Микола Собко: Сподіваюся, що це буде в цьому році. Не приписую собі всієї заслуги відкриття, але знаю, що я особисто і мої підлеглі робимо для того, щоб дійсно цей момент вже настав. Чітко розумію, що місту потрібен вже позитив. Не може бути все погано й погано. Потрібно посприяти із спільними зусиллями до якогось позитиву. Маю надію, що кінотеатр Миколайчука в цьому році буде відкритим.
Максим Козменко: А чого його не відкривали так довго? Що саме заважало?
Микола Собко: Можу характеризувати тільки останній період часу. Коли все тільки починалося, то був обізнаний лише в загальних рисах. А зараз, на правах директора департаменту, мій обов’язок знати, тримати під контролем, регулювати ці всі питання. А питання достатньо таке обширне і не хотів би когось образити. Та все ж не все було передбачено в проектно-кошторисній документації. Трошки нам довелося по ходу виправляти деякі ситуації. А виправляти не просто так. Я в себе дома на обійсті, якщо мені щось не подобається, то сам приймаю рішення. А тут ми повинні діяти лише в рамках чинного законодавства. Якщо є якісь зміни, відповідно складається дефектний акт, локальний кошторис, при необхідності проводиться експертиза, внесення змін у проект і так далі. Оця робота, наче б то, рутинна, її не видно. От скажімо робили фасад, зробили зал, поклали сидіння, вмонтували екран, зробили хол. Це все те, що бачать очі і це чудово. Але та рутинна робота не кожному зрозуміла. Лише фахівець, який є будівельником, розумію ту всю процедуру, може розуміти, яка ще додаткова робота супроводжує будівництво. Ще є застереження, а саме бракує фінансування. Однак, скажу, що ми не виходили за межі кошторису. Бо скажуть, що от знову потрібно гроші. Ні, ми діємо в межах визначеного фінансування. Бракує десь і ми вже очікуємо півтора мільйона, це субвенція з державного бюджету. І в межах 2-2,5 млн… Чому так приблизно кажу, тому що дійсно, зараз допрацьовуються всі дефектні акти, допрацьовуються локальні кошториси. Буквально кожного понеділка ми з автором проекту Бойком Ярославом і з архітектором, який веде авторський нагляд, на об’єкті. І там швидко приймаємо рішення, які потрібні приймати для того, щоб робота не зупинялася. А дійсно інколи навіть на ходу доводиться приймати технічні рішення, проектні рішення. Так, вони швидко намагаються реалізувати це на папері, вносити зміни в кошторис, у проектну документацію, щоби ми могли, тихенько називаю, через два місяці завершити об’єкт. Кажу тихенько, щоби не відлякати.
Максим Козменко: Не наврочити. Скільки міському бюджету вже коштував кіно мистецький комплекс?
Микола Собко: Я дозволю собі округлити цифри, тому попрошу мені не докоряти, що я не називаю абсолютно до гривні. Планується, що кінотеатр нам обійдеться в межах 41 млн. грн.. На сьогодні 31-32 млн грн. Це ті кошти, які були освоєні на початок року. Зараз у нас на освоєнні ще 6 млн.
Максим Козменко: А всі кошти бюджетні? Немає жодних інвесторів? Ви їх на закликали допомагати?
Микола Собко: Ми зараз чекаємо субвенцію з державного бюджету. В ЗМІ ця інформація широко висвітлювалася. Ми чекаємо, за клопотанням народних депутатів, на цю субвенцію. Буквально, через день ми спілкуємося з обласним фіну правлінням, бо це вони мають прямий вихід і спілкуються з Міністерством. Думаю, що з дня на день повинна бути. Але, наголошую, підрядник працює. Є така умовна домовленість, і сам підрядник відчуває значимість цього об’єкту, і він не дозволяє собі просто зупинитися й сказати, ви повинні ще профінансувати 3-4 мільйона, тому я зупиняюся. Підрядник розуміє значимість цього об’єкту. Довготривалі роботи на цьому довгобуді, як Ви зазначили, хоча я так не вважаю.
Максим Козменко: Тоді це тривалобуд.
Микола Собко: Саме так. Роботи йдуть, рухаються. Гадаю місяці два, підберемо якусь нагоду, щоб урочисто відкрити комплекс.
Максим Козменко: То вже до Дня міста можна очікувати на показ першого фільму, так?
Микола Собко: Я так обережно кажу, в межах двох місяців. Щоби десь не наврочити.
Максим Козменко: Скажіть, а скільки в місті є подібних до кінокомплексу Миколайчука тривалобудів?
Микола Собко: Знову не можу погодитися з таким визначенням. Міг би посперечатися щодо тривалості побудови. От, на чому ми зараз акцентуємо увагу в нашій роботі, це дитячий садочок по вулиці Вірменській. Раніше там був департамент ЖКГ, перед цим там ще були установи. Але для того, аби забезпечити місцями в дитячих садочках, це питання стоїть дуже гостро, то було прийнято рішення цю будівлю перепрофілювати і зробити реконструкцію. Сьогодні були там, зазвичай я на таких об’єктах, до яких ми привертаємо увагу і готуємо до здачі, або це проблемні об’єкти, то я був там в понеділок, робоча нарада планована. І був сьогодні. Також відвідав Олексій Павлович, бо розуміє важливість цього питання, й не полишає поза своїм контролем цей об’єкт. По роботам всередині будівлі – вони всі зроблені. Чисто помити треба, монтаж деяких елементів. Але казати, що там щось критично і в часі не визначено, немає. По питанню благоустрою, так, трошки погодні умови вмішуються. Та все ж представники підрядника монтували обладнання дитячого майданчику. Це гойдалки тощо. За часом, це день-два. Ще закріплювалися в альтанках лавочки. Це ті роботи, які вимагають додаткових два-три, ну максимум чотири дні. Та все залежатиме й від погоди. Ми поставили задачу від департаменту в термін до 20 числа всі технічні роботи, роботи по благоустрою повинні бути завершені. Так, далі буде слідувати процедура здачі в експлуатацію, підключення пожежної сигналізації та інше. Почати повноцінно працювати садочок зможе тільки тоді, коли будуть всі відповідні документи на нього. Сподіваюся, що до Дня незалежності. Не прихильник під якісь святкові дати щось робити. Але якщо це є свято, місту потрібен позитив, чому б і ні. Попри те, що там питання з фінансуванням теж присутнє. Є пріоритетне визначення міської ради і нами. Та в будь-якому випадку спробуємо знайти можливість вчасно завершити технічні роботи, а також оформити всі документи, щоби садочок міг повноцінно функціонувати.
Максим Козменко: Ваш департамент займається ще й архітектурними питаннями. В мене питання щодо цього садочку. Його дуже цікаво виконали в модерновому, конструктивістському стилі. Цікаві там є елементи, де дітки зможуть ховатися від дощу. Воно таке, досить незвичне, цікаве, сучасне. Скажіть Вашу думку, чи погоджуєтеся з таким рішенням?
Микола Собко: Моя думка, як просто людини зі сторони, до цього потрібно звикнути. Так, воно дійсно відрізняється. Відрізняється від дитячого садочку, який здавався в Ленківцях півроку тому. Чи це правильно, чи неправильно? У кожного своя думка. Але повинно все ж таки дещо відрізнятися в садочках. Можливо потрібно вкраплювати бачення не абсолютно традиційних, в яких нас виховували з далеких 50-60их років минулого століття, що садочок має бути саме таким, а не інакшим. Як щось нове, то так, око зупиняється на нього. Нехай привикає. Можливо з тих дітей, які там будуть, виростуть майбутні архітектори. І ось ці нові форми будуть сприяти в розвитку саме таких схильностей до архітектури і дизайну.
Максим Козменко: Повертаючись до питання про інші забудови, комплекси. Що наразі в місті ще будується, де тривають роботи? От наприклад, стадіон біля «Кварцу».
Микола Собко: Так, дійсно на завершення іде, і я думаю, що це в цьому році буде, не хочу деталізувати. Стадіон, попри те все, що схема фінансування не зовсім залежить від міської ради, частину робіт повинна виконати Федерація футболу. Ті роботи, які повинні виконати ми, а буквально недавно ми отримали фінансування на виконання цих робіт, також днів десять тому пройшла експертиза проекту. Хоча зміни в законодавстві, екологічні норми стали жорсткішими, та в будь-якому випадку ми пройшли. Були питання, проектантам довелося більше попрацювати. Та я сподіваюся, що така підготовча робота буде завершена протягом цього тижня й на початку наступного. Й наступного тижня ми розпочнемо роботи по проведенню каналізаційної мережі від адмінбудівлі стадіону і вниз до колектора. Об’єм робіт, якщо при всіх сприятливих умовах, - місяці два.
Максим Козменко: А повпливав людський фактор на те, що так затягнулося все?
Микола Собко: Об’єктивні-суб’єктинвні причини є завжди. Ну не можу сказати, що тільки все не залежало від нас. Десь і ми в чомусь не допрацювали, технагляд працював і було багато зауважень по тим роботам, які були попередньо виконані, було листування і ми повідомляли, що є ряд моментів, які потрібно усунути. Також стоїть зараз питання, якщо звернути увагу ліва частина, лівий вхід з вулиці Головної, там потрібно провести упоряджувальні роботи, поставити перехват. Бо сам стадіон знаходиться нижче рівня дороги. І вода попадає на стадіон. Вода не завжди чиста, і місцями, ми вже бачимо, залишається намив піску, щебеню тощо. Розуміємо, що це потрібно. Але це є додаткове фінансування. Будемо клопотати. Розумію, що це потрібно. Інакше поле прийде в негідність за рік часу. Не можемо ж ми витратити стільки коштів, і щоб за рік все зіпсувалося.
Максим Козменко: А є наразі амбітні плани? Колись говорили про побудову аквапарку? Про технопарки? Чи ведуться зараз такі розмови?
Микола Собко: Про технопарк, десь звучало техно-індустріальний парк. Але це трішки інше. Якщо індустріальний парк – це територія промисловості, на який може концентруватися те чи інше виробництво. Грандіозні проекти, до прикладу, аквапарк тощо, за кошти міського бюджету, думаю, що в найближчій перспективі вони нереальні. Якщо такі проекти будуть цікаві інвесторам, вони дають свої пропозиції, ми й фахівці розглядають, виносяться на процедуру обговорення, визначаємо, чим ми можемо допомогти в реалізації того чи іншого проекту. Але це за кошти інвестора. Розумію, будь-який інвестор, приходячи зі своїм фінансуванням, ставить ціль – це заробити. Так, хай заробляє, погоджуюся, вони до того ж сплачують податки, організовують робочі місця.
Максим Козменко: Коли інвестор приходить, то він ще хоче мати певні гарантії. І тоді інвестор каже, а давайте на умовах співфінансування. Місто може погодитися на такі умови? От він каже, що я за собою приведу Google, Facebook, ще якихось гігантів, але місто має також дати допомоги, щоб я бачив серйозність намірів, скажімо, 2%?
Микола Собко: Такі пропозиції варто приймати, обговорювати. Не можу сказати чи місто готове. Співфінансування, це скільки? Це 3%, 2% чи 10, 15? Якщо зроблять такі пропозиції, від яких важко буде відмовитися, то, думаю, що місто погодиться на це. Але будь-яку таку пропозицію потрібно обговорювати. А просто сказати ні, аби сказати ні, то це неправильно.
Максим Козменко: Наразі були вже такі інвестори й такі розмови?
Микола Собко: Розмови чую, що були. Але питання, правильно кажете, в гарантіях. І, думаю, що тут гарантії не тільки в спів фінансуванні з міського бюджету, а можливо це вищі гарантії державні. От інвестор заходить, як зазвичай на такі проекти потрібні великі суми, інвестор цей заходить за меж України, то він повинен мати якісь гарантії вкладення інвестицій, повернення інвестицій, як він отримає прибуток, як він зможе вивести його тощо. Такі питання на рівні міста не регулюються. Але в будь-якому випадку і країна, і місто повинні рухатися до залучення інвестицій. Самими ми не впораємося.
Максим Козменко: Питання про капітальну забудову міста. Минулого року з’явилася ініціатива від уряду щодо заміни застарілого житла новими будівлями. Нею передбачається знищення будинків, яких ми зазвичай називаємо «хрущовками». Така програма вже була затверджена міською радою Чернігова. От в Чернівцях реально провести таке оновлення житлового фонду.
Микола Собко: Розумію поставлене запитання. Відповім філософськи, немає простих відповідей у складних питаннях. Питання дійсно дуже складне, дискусійне. Можливо у пілотному проекті деякі області вириваються вперед.
Максим Козменко: У мене виникло питання про ті будівлі, які мертвим грузом лежать у Чернівцях. На території міста є чимало закинутих фабрик, заводів, комбінатів, просто недобудованих гіпермаркетів, один із найвідоміших – це колишній універмаг «Рязань», а ще багато закинутих будинків, в яких ніхто не живе. От чи реально ці всі забуті богом і людьми місця якось облагородити, звести на їхньому місці щось суспільно важливе, чи знайти власників, орендарів і на них вплинути?
Микола Собко: Питання нагальне, питання дійсно тривожне. В середмісті будівля, яка чомусь не завершується, а могла би стати окрасою міста, і роботи там не проводяться, вона просто стоїть за будівельною огорожею, це дійсно не радує око. По кожній адресі потрібно підходити й розбиратися окремо й індивідуально. Якщо на цю будівлю видано право власності, є документи, які підтверджують, що це є приватна власність, відповідно надто важко вчиняти якісь дії, умовно заставити власника проводити які-небудь дії на цьому об’єкті. Я розумію, тут можуть бути об’єктивні чи суб’єктивні причини зупинки чи призупинки робіт на таких об’єктах. Та в будь-якому разі, як змусити працювати, як змусити інвестора чи власника тих приміщень доводити до кінця, в мене, на жаль, відповіді не має.
Максим Козменко: Тобто навіть система штрафів, розумію, що вона можливо й не допоможе. Тому що у власника взагалі грошей нема, не те, щоб штрафи платити.
Микола Собко: Зімпровізуємо. Обгороджений будівельний майданчик, можна притягнути за порушення благоустрою території. Це 52 стаття Адмінкодексу, якщо не помиляюся, передбачає штраф 1700 гривень. Ну наклали, сплатив, чи можна прийти через день і знову штрафувати, питання дискусійне, спірне. Тобто на рівні таких спроб десь привернути увагу, так. Але чи штраф у 1700 гривень вирішить питання і запустить механізм реалізації цього проекту до кінця, думаю, що ні.
Максим Козменко: Тобто все залишається на совісті власників. Скажімо, якщо не можеш то тягнути, то перепродай.
Микола Собко: Різні є обставини. Можливо дійсно були якісь амбітні плани. Але змінилася ситуація в країні, змінилася економічна ситуація тощо. Люди можуть потрапляти в різні ситуації. Тому потрібно кожну ситуацію досліджувати окремо. Не хочу нікого образити, розглядаючи ці об’єкти й підводячи під один рівень.
Максим Козменко: На жаль, у нас багато є таких закинутих територій по місті. Там вже кущі й дерева повиростали. Неприємна картина, особливо для тих, хто приїжджає до нашого міста. А якщо ми будемо говорити про загальну стратегію розвитку міста, про капітальну забудову, то, скажіть, в якому напрямку рухаються зараз Чернівці?
Микола Собко: Питання актуальне, потрібне, повинні бути фахові відповіді. Адже коли питання вже назріло, місто готове вже його задати, то відповідно повинні бути шляхи його вирішення. Забудова міста. Як відомо, департаменту видано дозвіл на проведення корегування Генерального плану. Рухаємося зараз в напрямку підготовчих робіт до корегування Генерального плану та продовжуємо роботи по генеральному плану територій. Тобто береться територія і розглядається, як взагалі ця територія повинна забудовуватися, щоб можна було абсолютно врахувати як вимоги збереження законодавства, так і забезпечення якісного життя мешканцям, які куплять квартири в цих житлових масивах. Ми ж повинні забезпечити не просто дозвіл на забудову багатоповерхівок, щоб забудовник отримав з цього зиск. А повинні забезпечити паркомісця зокрема. Зараз чи не кожна сім’я має автомобіль, десь його потрібно паркувати. І цей колапс ми повинні передбачити. І не допустити його. розумію, яка сьогодні ситуація з парковкою в центрі міста.
Максим Козменко: Так, обговорювалися різні проекти, щоб зробити парковки підземні. Але це тільки залишається на словах.
Микола Собко: І ця задача залишається теж потрібною до вирішення. Повертаючись до капітальних планів території. Зокрема, по озелененню. Нікому не хочеться жити просто серед скла і бетону. Тому зелені зони, ігрові майданчики, місця для заняття спортом, інженерні комунікації, ми теж повинні це як департамент передбачити і зрозуміти, що, скажімо, на цій території потрібно забудувати стільки-то будинків на стільки-то людей, а які комунікації потрібні, водопостачання, електрика, газовідведення, каналізування тощо. Такі прості побутові вимоги потрібно передбачати. Якщо ми до цього не будемо зараз привертати увагу і рухатися в одному темпі з тими забудовами, які вже ростуть, то ми потім досягнемо чогось незрозумілого і будемо підключати будинки якимись тимчасовими лініями, а на скільки тимчасові забезпечать якість.
Максим Козменко: Тоді виникне прірва між тими, хто летить вперед, і тим, що місто не може собі дозволити гнатися тими ж забудовниками багатоквартирних будинків. А що то була за історія з генеральним планом. Він є у Чернівцях? Чи його немає?
Микола Собко: Попри те все, що правоохоронними органами було вилучено один, другий, третій план, департамент отримав від проектної організації, яка розробляла детальний план, копію. Відповідно департамент прийняв ту копію і вважає це генеральним планом, а так воно і є, від розробника. І саме цим генпланом ми користуємося. Для архітекторів це є настільна книга, з якою вони працюють щодня. Якщо хтось десь полемізує це питання і говорить, що план відрізняється від того, який був раніше й оприлюднювався десь, то це нехай дослідження проводять. Чи відрізняється і чим саме. Зараз правоохоронні органи цим займаються. Якщо вони нам скажуть і дадуть висновок про те, що цей генеральний план зараз не може використовуватися і ми вам повертаємо перший чи оригінальний план. Після отримання в законний спосіб його ми будемо користуватися цим планом. На сьогодні в нас Генплан є і департамент з ним працює.
Максим Козменко: А чому в Чернівцях така дорога нерухомість? Тільки-но зводиться будинок, а ціни на квадратний метр ледь як у столиці вартує.
Микола Собко: Розумієте, це економіка, ринкові відносини, попит і пропозиція. Чим бльше є попит, росте пропозиція. Закон економіки точно ніхто не відміняв, як і закон збереження енергії. Знаю, бо сам фізик за освітою. Напевно люди можуть собі позволити купляти. А за нашими буковинськими традиціями кожен батько, мати турбуються, де будуть жити їхні діти. Тому батьки, як то кажуть, в долоню розшибаються, аби поїхати на заробітки і купити тут квартири, щоб діти вже могли до чи після одруження жити окремо. Це такий менталітет можливо буковинський. Тому ціна Києва і ціна Буковини десь можливо й вирівнюється. Це стимул, а краще нехай люди дійсно мають стимул в житті – забезпечити дітей. Важливо, щоб це й діти розуміли.
Максим Козменко: Так, батьківська підтримка вже є величезною підтримкою. Скажіть, будь ласка, а в Чернівцях забудовники місцеві переважають чи є більшість з інших міст?
Микола Собко: Абсолютно точно відповісти не можу. Але наших більше, думаю. Однак прагнення забудовників з інших областей, тих же київлян, львів’ян, зайти до нас на ринок є. Попит у нас достатньо великий, ціни великі, порівнюючи житло в Чернівцях і у Франківську, то явно відрізняється. Забудовнику куди вигідніше прийти? У Франківськ, де він вкладе ті ж зусилля і виграє менше, ніж у Чернівцях. Та всім людям хочу порадити, що перед тим, як ви хочете придбати квартиру, а це гроші, які сплачуються наперед, а не тоді, коли вже приходити в готову об лаштовану квартиру, і ви бачите лише гарну картинку на вході до будівництва, можете ще й проектно-кошторисну документацію подивитися. Поцікавтеся також і про рейтинг забудовника, його авторитетність, позитивні й негативні відгуки, та й елементарно подайте запит до нас, в департамент, чи отримували вони якісь документи дозвільні на початок будівництва чи ні.
Максим Козменко: Тобто готуватися до купівлі.
Микола Собко: Так, вивчайте перед тим, як розлучитися з кровними грішми. Просто чуть-чуть потурбуйтеся, а в що ви робите свою інвестицію.
Максим Козменко: Так, звичайно, це покупці зобов’язні робити для себе, для своєї ж безпеки. У нас з’явилися питання від слухачів. Зокрема, чи є якийсь розрахунок необхідної кількості дитячих майданчиків на кількість дітей, що проживають на певній території?
Микола Собко: Як такого розрахунку кількості дітей до площі забудови не розраховується. Розраховується кількість жителів на ту площу, яка передбачена для проживання людей. І це приймається до уваги при розрахунку початку забудови. В будь-якому випадку такі майданчики мають бути передбачені. Бо не можна заганяти всіх жителів у скло й бетон. Наша ж Буковина чарівний природний край, нам дарована Богом земля. Це не пустеля. Ресурс нам даний природою.
Максим Козменко: Ще є таке запитання. Наше місто забудовується швидкими темпами, скажіть, будь ласка, скільки збудовано дитячих садочків за останні десять років?
Микола Собко: Скільки збудовано, на жаль, не можу сказати. От нещодавно здано дитячий садочок в Ленківцях. Підготовлена конструкція до дитсадка по вулиці Вірменській в Чернівцях. От більше не можу згадати про те, щоб було будівництво нових садочків.
Максим Козменко: Можна сказати, що в середньому один садочок в рік.
Микола Собко: Якщо брати два останні роки, то два садочки здані. Арифметика тут грає.
Максим Козменко: От ми про землю говорили. Як у нашому місті справи із землею. У нас вона вже вся розділена, розподілена, люди її орендують тощо?
Микола Собко: Щоб чітко відповісти на питання, скільки земель і яких залишилося в місті, потрібно провести інвентаризацію земель міста. Зараз ми, як би мені прикро не було, працюємо «на абу».
Максим Козменко: Тобто в нас не було ще проведено інвентаризації?
Микола Собко: На сьогодні, щоби провести інвентаризацію земель міста, потрібно більше 250 мільйонів. Якщо мене слухають фахівці у земельних питаннях, вони підтвердять. Це дійсно колосальна робота. Тоді ми чітко будемо розуміти, де, які землі, скільки будуть в картографічних матеріалах відображенні. Яку роботу робить департамент із земельними ресурсами в управлінні, достатньо розширена в нас функція управління. Перше, управління земельного устрою заключає договора, правочини з організаціями, які мають дозволи на проведення земельних торгів. Можу похизуватися, ми провели двоє земельних торгів, ведуться треті. По продажі, якщо не помиляюся, ми маємо 12 мільйонів, і це ми йдемо з випередженням того плану, який ми маємо на цей рік.
Максим Козменко: А для чого купують землі? Для забудови?
Микола Собко: Зазвичай формуються земельні ділянки комерційного призначення для будівництва магазинів, кафе. Тобто реально люди розуміють, що вкладають інвестицію в надання обслуговуючих закладів. Проте є приклади, де купують і для будівництв житла. Не хочу зараз наголошувати, але слідкуйте за тими публікаціями на сайті міської ради, в пресі. Будуть цікаві пропозиції по земельних ділянках. Навіть розміри будуть до гектара. Думаю, що забудовникам це повинно бути цікаво. Ці торги відбудуться, встигнемо організувати ще в цьому році, то добре, а ні, вже на початку наступного року. Тобто плануємо провести ще одні торги в цьому році. Щоби було розуміння, для проведення торгів від моменту отримання заяви на формування земельної ділянки для продажу – це не менше півроку. Є відповідні процедури, які повинні пройти при всіх сприятливих умовах. А може тягнутися й до року. І коли вже підписуємо договори, я вітаю власника, то він каже, що так, йшли ми довго, та все ж дійшли.
Максим Козменко: І ми дійшли майже до закінчення нашої передачі. І дійшли до реклами. Зовнішня реклама в Чернівцях. Для когось вона є страшною, тому що закриває оту привабливу архітектурну складову міста, для когось вона є життям, бо люди з реклами живуть. Скажіть Ви, те, як виглядає місто, прикрашене білбордами, сітілайтами, вивісками, воно так має бути? Чи варто щось покращити? І що робить департамент в цьому напрямі?
Микола Собко: Моя позиція, потрібно відходити від отих стереотипів десятилітньої й двадцятилітньої давності. Великі щити, масивні й громіздкі з площиною 3 на 6 метрів. Та й реклама вже є в засобах масової інформації, в соціальних мережах. Тобто надання рекламних послуг розширяється. Напевне ці старі конструкції, які дійсно займають велику територію й огляд для водіїв, і навіть несуть певну небезпеку. Адже їх потрібно періодично перевіряти. Оці буревії, які зараз є, а місяць тому був випадок, коли було пошкоджено одну конструкцію, але вчасно виправили ситуацію. Техніка рухається вперед, от замінити старі на сучасні скроли, які мають 3, 5, 8 змінних площин, і не є громіздкими, і є більш навіть інформативними, не закривають огляд для водіїв, та й не є такими нав’язливими. Бо часом буває, що людей дратує нав’язливість реклами. Моя позиція, дійсно потрібно міняти на сучасні. Але треба розраховувати орендну плату тощо. Але й у такий спосіб ми наповнюємо міський бюджет. Можу зазначити, що в період з початку року за надання в оренду під розташування рекламу 2,7 млн міський бюджет отримав. Багато чи мало, не скажу. В будь-якому випадку рекламні конструкції будуть оновлюватися. Положення ми будемо оновлювати механізм розрахунку сплати й тарифи теж будуть оновлюватися. І думаю, що це буде не за горами. Бо питання нагальне. Це додаткове наповнення бюджету.
Максим Козменко: Хоч якось ще можна його якось наповнити. Таке є на завершення цікаве питання від слухача, коли Ви вийдете з партії?
Микола Собко: Можливо я щось не знаю, уточніть з якої? Сьогодні я безпартійний.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter