Друкопис програми "Суть Речей" від 28.12.2017
Підсумовуємо 2017 рік разом з переможцями онлайн конкурс-голосування «Дієвій лідер у 2017 році», який проводив наш партнер Інформаційне Агентство АСС.
Протягом місяця всі мали можливість голосувати за того, хто, на їхню думку, найбільше зробив для міста та області, хто був невтомним, працьовитим, тобто дієвим.
Переможець нашого голосування - Сергій Обшанський , керівник інспекції з благоустрою міста Чернівці.
У трійку лідерів також пройшли ще дві чудові пані-волонтерки. Це Марта Левченко, голова благодійної організації "Майбутнє України" та Катерина Пономарьова голова ГО "Волонтерський рух Буковини».
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: Найперше, розкажіть, як вам вдалося два роки поспіль бути найдієвішими за версією читачів Інформаційного агентства АСС? Не втомилися бути постійно в роботі, працювати і діяти?
Сергій Обшанський: Найголовніше перш за все, це мати хорошу команду, команду інспекторів, найголовніше, що 2018 рік ми зустріли без особливих втрат, весь особовий склад нашої інспекції зустрічав на корпоративі новий 2018 рік у повному складі, всі здорові, живі. Команда не лише працює, але й вона має мотивувати не тільки словами, а й фінансово, в чому нам допомагає чернівецька міська рада. Тим людям, які справляються більше, ніж на 100%, то вони дають грамоти і премії грошові.
Людмила Григорчук: Катю, вам важче, якщо у Сергія є підтримка міської ради, інспекція належить громаді міста, то вам важче, бо ви самі себе утримуєте і мусите приставати до людей, щоб допомогли тим, хто цього потребує. Як вам вдається так плідно працювати?
Катерина Пономарьова: У нас є мета. Це сходинки, того, чого ми досягаємо, це лише сходинки. Бо мета наша дуже велика. Коли ти доходиш до якоїсь сходинки, то ти відчуваєш драйв шалений і хочеш далі працювати. От ми передавали лінзи і сфотографували того лікаря, який він щасливий, що він отримав лінзи. Ця фотографія буде надихати всіх волонтерів, що ми можемо працювати, можемо любити свою справу. Нас небагато. Ми всі дуже різні і кожен виконує свою місію. У нас розподілені обов’язки досить чітко. 5-6 людей працюють, а людям здається, що нас 100.
Людмила Григорчук: 2017 рік був для вас позитивним у втіленні ваших мрій? Ви багато проводили акцій.
Катерина Пономарьова: Ми провели багато акцій, але менше, ніж минулого року. Ми вибрали ті акції, які приносять багато людей. Ми втретє провели пряникове місто. Люди відгукуються. Більшу частину коштів ми заробляємо солодощами. Ми продаємо наші солодощі, які робляться у мене на кухні, і люди бачать, що ми цього прагнемо. Ми працюємо для того, щоб заробити.
Слухач: Чи допомагаєте переселенцям? І ще є категорія людей, яким треба моральної допомоги. Чи плануєте ви, вивчивши коляду, піти на Різдво?
Катерина Пономарьова: У нас нема будинків окремих для переселенців. Щедрівки ми не співаємо, але ми відвідуємо різні дитячі заклади і вітаємо дітей зі святами.
Людмила Григорчук: У 2016 році переселенці набагато більше потребували вашої підтримки. Тепер уже їм не потрібно такої допомоги?
Катерина Пономарьова: Переселенці не потребують тої допомоги, то була швидка допомога, яка робилася у 2014 і в 2015 році. Вони зараз потребують житла. У нас відкритий склад, ми надаємо гуманітарну допомогу, але не в тому обсязі, що колись. Ми збираємо речі і віддаємо тим, кому потрібно. Ми одягаємо дітей, бо вони ростуть. Але в тому обсязі, що раніше, вже не потрібна допомога. Ми з ними дружимо, співпрацюємо.
Людмила Григорчук: Було багато певно і багато проблем у 2017 році. Ви ж постійно боретеся з проблемами? То з антенами, то з кондиціонерами, то з МАФами.
Сергій Обшанський: У минулому році у нас більше роботи було пов’язаних з демонтажами, також незаконна реклама у нас була. А у 2017 році ми кардинально поміняли свої дії, ми почали більше спілкуватися з людьми, це така превентивна робота. Ми пояснюємо, як отримувати дозволи, куди іти, в які структури. Це дало позитивні зрушення. Якщо хтось каже, що нічого не змінилося, то я переконаний, що чернівчани змінюються щодня на краще.
Слухач: Чи це ваша ініціатива,чи з чиєї подачі, заборонили продавати ялинки напроти Рязані на Героїв Майдану? І щодо супутникових тарілок. Це ж також треба було якесь обговорення громадське, люди купували тарілки, тюнери, треба було попереджувати, щоб люди не втрачали гроші.
Сергій Обшанський: Про ялинки, згідно розпорядження міського голови Чернівців, то визначено 16 місць для продажу ялинкових прикрас. Місце напроти Рязані не включено у цей перелік. Це пов’язано насамперед, що у 2016 році ті умови, на яких здійснювався продаж за даною адресою, то вони не були виконані. Тому як ми можемо дозволити працювати їм цього року? Зараз ми слідкуємо, щоб не було порушень. 16 локацій для продажу ялинок – цього достатньо.
Людмила Григорчук: На проспекті не зайняли забагато території?
Сергій Обшанський: Можливо і забагато, але ми не каральний орган, ми слідкуємо, щоб продавалися виключно ялинки, новорічні прикраси, а не продукти харчування.
Сергій Обшанський: Щодо супутникових тарілок, то я відкрию таємницю, 99,9% всіх супутникових антен, які були розташовані в центральній частині на фасадах наших будівель, власники даних антен прибрали їх самостійно. Ніяких примусових демонтажів у 2017 році по даному питанню не проводилося. Не потрібно було. В переважній більшості супутникові антени були прикріплені, а люди користуються інтернетом, кабельне телебачення. Людям просто зробили зауваження , і люди за годину, чи за день, самі забрали ці антени. Я думаю, що нікому не подобається, коли історична будівля завішана невідомими компонентами. Кондиціонерами.
Людмила Григорчук: На 2018 рік багато адрес лишилося на списку, з ким треба говорити?
Сергій Обшанський: Інспекція як локомотив. Ми опрацювали це питання, показали, що це можна зробити у Чернівцях і зараз цими питаннями займаються ЖЕКи, приватні і комунальні. Вони знають адреси точні, висилають повідомлення, люди досить жваво і позитивно реагують. Ніхто не скаржиться, що у них забирають антени.
Людмила Григорчук: Катю, а вами нікого не лякають?
Катерина Пономарьова: Лякають. І це дуже добре, тому що у нас люди люблять не лише пряник. Це нам не подобається. Нам не подобається, коли у лікарні сидять і думають, що прийде Катя, тому треба десь там витерти пилюку. Дуже багато також підпільної боротьби ми ведемо, і в лікарнях також. Я вважаю, що комфорт міста, він так само рахується і по стану лікарень, від дитячої, до дорослої і психлікарні. Стан у них поганенький. Ми не сваримося. Всі лікарі абсолютно готові працювати. Коли вони бачать, що їх підтримують, то вони готові працювати. Не всі ж погані насправді. Ситуація така, що лікар готовий і хоче працювати. Треба лише для цього умови, треба їх створити. Дуже часто у мене такі розмови, що нам не треба цього робити, є ж держава. Але держава - це ми. Але наскільки занепала медицина, так багато старого обладнання, що не може держава чи область, чи місто все поміняти за один рік. Тим паче, що ми бачимо, що може купити місто, то ми колупаємо і колупаємо. А те, що не може зробити місто, робимо ми. От наприклад, ми зараз зробили єдиний безкоштовний кабінет зору у місті для дітей у дитячій поліклініці на проспекті Незалежності.
Сергій Обшанський: І це справа всіх нас, спільна справа. Не можна робити те, що не можна. А якщо ми бачимо, що хтось робить не по закону, то треба втрутитися, є 102, нова патрульна поліція. Не всі знають, як поводитися в місті, значить ми маємо пояснити, що в місті існують правила і всі мають їх дотримуватися. Європу нам не принесуть, ні Президент, ні Верховна рада, ми самі маємо Європу створити у нас дома. Чернівчани подорожують багато, бачать, як має бути.
Слухач: Питання до пані Пономарьової, чи доходять ваші руки милосердя до ВІЛ інфікованих?
Катерина Пономарьова: Ще ні, але ми в процесі. Я думаю, що це буде одним з пунктів на наступний рік. Ми розростаємося, тому також над цим будемо працювати.
Людмила Григорчук: Пане Сергію, ви доклали зусиль,щоб у місті з’явилися спеціальні паркувальні місця для людей з інвалідністю.
Сергій Обшанський: Це завдячуючи моїй подорожі до Польщі, де я побачив такі сині паркувальні місця. Чернівці стали першим містом, яке має такі місця. До цієї новації долучилися і підприємці самі. Люди самі змінюються і змінюють наше місто на краще. Інспекція не каральний орган, а орган, який виховує людей, виховує суспільство. Ми маємо помічати людей з інвалідністю.
Людмила Григорчук: Ви не цікавилися чи є багато порушень паркування?
Сергій Обшанський: Я маю автомобіль, їжджу по місту, бачу, що такі місця вільні, але завдячуючи не лише нашому стартапу, а більше тому, що виріс адміністративний штраф, з 28 жовтня, ті водії, які паркуються на місцях для людей з інвалідністю, вони штрафуються від 1020 до 1700 гривень. Це досить багато у нас час.
Людмила Григорчук: Чи можете цю новацію назвати найуспішнішим стартапом у 2017 роком?
Сергій Обшанський: Так, але ще згадали ми ще й про людей з вадами зору. Ми написали петицію про укладення тактильної плитки у місцях. Петицію підтримали, депутати проголосували за, департамент ЖКГ має розробити проектно-кошторисну документацію і ми плануємо завершити цей проект, визначити підрядника провести через прозоро і завершити його до 1 липня.
Людмила Григорчук: Катю, ви також взялися допомагати людям, які мають проблеми з зором. Чому саме цей напрямок взяли?
Катерина Пономарьова: Нічого не буває випадково. Ми передавали енцефалограф у поліклініку дитячу і спілкувалися з головним лікарем поліклініки і він нам сказав, що такого кабінету у нас нема. Я дізнавалася, таки дійсно немає такого кабінету. В мене немає рідних з вадами зору серед дітей, бо мене багато про це питають. Якщо я опікуюся психічнохворими, то це не значить, що у мене в родині є такі хворі. На цей кабінет ми витратили 260 тисяч гривень, для волонтерської організації – це досить великі гроші, якщо їх заробляти на зефірках, але ця громади, я так скажу, у мене 5 тисяч друзів на фейсбуці, якщо щомісяця дали б по 20 гривень, то за три місця ми б мали кабінет зору. Люди не вірять, що їхні гроші допоможуть. А ми таки можемо допомогти. Діти наше сьогодення. Ми дуже не хочемо, щоб діти їхали за кордон.
Людмила Григорчук: Ви рахували, скільки безсонних ночей коштував цей кабінет?
Катерина Пономарьова: Ні, бо страшно. Багато безсонних ночей, боліли руки, але я радію кожним 100 гривень.
Людмила Григорчук: Ви навіть вийшли на європейський ринок. Ви постачаєте зефірки по всій Європі.
Катерина Пономарьова: Ми відправляли і в Італію, і в Німеччину, всюди, куди можна. Ми відправили пряників багато за кордон, завдяки нашій діаспорі, які активно там працюють, бігають, допомагають, завдяки тому ми все це продали.
Людмила Григорчук: Марта Левченко приєдналася до нас телефоном, оскільки не могла бути присутньою на нашому ефірі. Розкажіть, яким був для вас 2017 рік?
Марта Левченко: Мені дуже приємно, ми не очікували отримати якесь визнання. 2017 рік був неймовірним. Вірю, що 2018 рік буде багатим на добро, що дітки не будуть хворіти, будуть мати де жити, бо створюються центри добра.
Людмила Григорчук: Цього року відбулася гарна подія, ви почали роботу над втіленням вашої мрії, створили будинок Марти
Марта Левченко: Це справді була моя мрія, бо є такі ситуації, коли мама з дитиною опиняється на вулиці. Дитину забирають через бідність, але бідність не є вироком на інтернат. Я хочу, щоб всі знали, що у Чернівцях є центр добра, де підтримують мам і діток. Ця мрія здійснилася у 2017 році, а у 2018 році ми починаємо будувати Місто добра. Це величезний проект, перший такий проект в Україні, який дасть прихисток 50 родинам. Він буде у Чернівцях, це район Калічанка, ми обрали землю, місце і я вірю, що ми у 2018 запустимо цей проект – Місто добра. І саме у Чернівцях змінюватимуться сотні доль діточок. І сотні людей не потраплять до інтернату. Бо цього року до інтернатів потрапили 27 діток. Це величезна цифра, адже ці дітки живуть не з мамою, їм не співають колискову, їх не тримають на руках. Звертаюся зараз до всіх, якщо ви знаєте таку родину, де мама з дітками потребує допомоги, то звертайтеся до нас, пишіть на мою сторінку у Фейсбук, дзвоніть на гарячу лінію. Тоді ви зміните цей світ для цієї дитини.
Людмила Григорчук: Катю, чи важко зараз співпрацювати з депутатами і чиновниками? Чи не очерствіли вони?
Катерина Пономарьова: Вони є звичайними людьми. З кимось легко працювати, з кимось не легко. Але не тому, що вони депутати чи чиновники, а тому що вони люди.
Людмила Григорчук: Які найбільші розчарування у 2017 році?
Катерина Пономарьова: Не було у мене розчарувань, не можу я розчаровуватися. Мене підтримували люди. У нашій організації є такий порядок, що ми розраховуємо на себе. Якщо хтось приєднується до нас, це приємно, якщо не приєднуються, ми не згораємо.
Людмила Григорчук: Вас питають, Сергію, чи налагодилася у вас співпраця з депутатським корпусом?
Сергій Обшанський: У мене з депутатами були дуже складні стосунки. Але наша наполеглива праця показала, що депутати теж люди, як каже Катя, і вони розуміють, що ті речі, які запроваджує інспекція з благоустрою, йдуть на благо для чернівчан. Ми вже згадували місця для людей з інвалідністю, вже водії менше порушують. Якщо взяти наприклад спалювання листя в осінній період, то люди вже менше починають це робити.
Людмила Григорчук: Але ж депутати не підтримали ідею створення управління з благоустрою?
Сергій Обшанський: Це пов’язано більше з кадровим голодом. Це загальна тенденція в Україні. Я впевнений, що та робота і компетенції, які надані інспекторам, то ми не до кінця використовуємо, якщо все опрацюємо, тоді будемо звертатися до депутатів, щоб створювати департамент чи управління.
Людмила Григорчук: Плани на наступний рік
Сергій Обшанський: Якщо говорити про реальні речі, то в мене така є ідея, я знаю, що це буде, це повністю ліквідувати стихійні ринки у Чернівцях. Ми її ще не перемогли, але ситуація з продажем продуктів харчування з землі, з тротуарів, вона контрольована. Ми працюємо у цьому напрямку разом з патрульною поліцією Чернівців. Щоправда, не так це виходить швидко, як це б хотілося.
Людмила Григорчук: Катю, а у вас які плани?
Катерина Пономарьова: Є плани короткочасні і більш довготривалі. У січні у нас є вже гроші, буде встановлена система відео спостереження у дитячій міській лікарні, де зможуть спостерігати за станом пацієнта з відеокамер. Двір дитячого відділення психлікарні, він знаходиться у ганебному стані. У нас є вже кошторис, але ми маємо його переписати, бо виріс долар. Нас підвели, обіцяли його зробити цього року і не зробили. Але ми не розчарувалися. Ми це зробимо разом з чернівчанами. Нам на це десь треба 140 тисяч гривень. Ми зможемо з цим впоратися. І ще хочемо в інтернаті №2 зробити арт-кімнату, щоб там займалася не лише дітки з інтернату, але й всі дітки Чернівців, які хочуть розвиватися. Ми там гончарне коло хочемо встановити. Головна наша мета, яку ми вже почали реалізовувати, ми хочемо доказати людям, що благодійником бути не соромно, і кожен з нас є ним, навіть якщо ми подамо руку людині, яка виходить з тролейбуса. Ми хочемо, щоб у Чернівцях з’явилася культура волонтерства. Я маю на увазі, щоб волонтером були всі. Годинку в місяць почитати дітям казочку, чи провідати самотню бабусю.
Сергій Обшанський: Було у мене розчарування цього року. Це те, що депутати вирішили залишити на вулиці Комарова так звані наливайки. Я вважаю, що в тому районі це не потрібно. Наливайки забирають значну частину зеленої зони. Я маю надію, що міський голова накладе вето на це питання і депутати не подолають його.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
