18 січня українці знову готують кутю, це третя різдвяна кутя. З цим днем пов’язано безліч традицій та народних прикмет. Називається кутя «голодною» тому, що увесь день, окрім ввечері і до наступного дня, доки не освятять воду, люди нічого не їли. Сама вечеря як і на Свят-вечір теж має бути пісною, проте містить значно менше страв; окрім куті та узвару на столі обов’язково повинні бути і вареники. Сідати за стіл прийнято із першою зіркою на вечірньому небі. Помолившись, починають трапезу трьома ложками куті; нею ж і завершують.
З голодною кутею пов’язані цікаві обряди «закликання морозу», адже здавна вважали, що хрещенські холоди є найміцнішими. Перед тим як сісти за вечерю, господар брав ложку куті, підходив до вікна (іноді прочиняв кватирку) і тричі казав: «Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!». Після паузи знову звертався: «Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Не морозь ні нас, ні наших коней, не морозь ні худобу, ні птицю!». Особливою забавою було закликати мороз для дітвори. Вона припадала до вікон і на весь голос запрошувала його до вечері. По вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і палицями б’ють знадвору в причільний кут, примовляючи: Тікай, кутя, із покуття, а узвар — іди на базар, Паляниці, лишайтеся на полиці, а «дідух» — на теплий дух, Щоб покинути кожух! Кутю, яка залишилася після вечері, виносять курям — «щоб добре плодилися». Коли на дворі запанує темрява, родина виносить із дому «дідуха» й спалює в садку або десь в іншому місці — «пускає на теплий дух». Ці магічні дії відображають прощання з зимою, спалення зими й закликання весни. Попіл зі згорілого «дідуха», зазвичай, розкидають по городу — на добрий урожай.
Цього дня прийнято святити в церкві воду, причому посуд, призначений для свяченої води, прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від різних негараздів. Господар дому окропляє свяченою водою всіх, хто є присутнім в оселі, при цьому супроводжує свої дії приблизно такими словами: «Дай нам, Боже, і на той рік діждати!» Потім потрібно так само окропити господу — усе що в домі й навколо дому. Наймолодший син або донька мають свої обов’язки цього дня: мусять узяти три пироги й, ідучи за батьком, надкусити один із пирогів у передпокої, другий — у коморі, а третій — надворі. Вода, освячена в навечір’ї Богоявлення — «вечірня вода» — вважається святішою, ніж з Водохрещів і вона «зглидлива на всяке лихо».
Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити, а дітям — щедрувати. Кожна дитина з ватаги щедрувальників носять із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку. Господар же має обдаровувати щедрувальників пригорщею вівса, намоченого у воді.
Як і на кожне значиме свято, на "Другу кутю” є ряд прикмет, пов’язаних із прогнозами погоди та врожаєм в наступному році:
Якщо на Водохресний вечір сніг іде – чекай доброго врожаю зернових культур.
Яка є погода у цей день, такою вона буде і на масницю.
Сильна хуртовина цього дня віщує гарний врожай. Якщо на деревах мало снігу, то і ягід зовсім не буде.
Якщо ж сніг, навпаки, вже погнув гілки на деревах, то чекайте багатого врожаю.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
