«Фольк-мusiк»: 31 грудня колядуватимуть "Южинецькі молодчики"

Цікавим, насиченим, багатим на виступи і знакові події був 2017 рік для учасників народного аматорського фольклорного етнографічного колективу «Южинецькі молодички». Це, насамперед, — 15-річчя присвоєння високого звання «народний», отримання звання Заслужений працівник культури України керівником Ганною Зварич. А напередодні новорічних свят стали переможцями і взяли участь у зйомках новорічного випуску проекту «Фольк-мusiк» на UA:Перший , де співали, колядували. 31 грудня о 13 годині вся Україна почує і побачить буковинських аматорів, пише громадсько-політичний тижневик Кіцманщини "Вільне життя". 

Нам Бог в колиску поклав пісню  

— Це висока честь представляти Буковину в улюбленій передачі справжніх українців, — розповідає Ганна Зварич, — ми вже вдруге стали переможцями проекту «Фольк-мusiк» на  UA:Перший. Вперше здобули перемогу ще в 2008 році з піснею «Буковино, ти зелена, ляно». Тоді цю пісню переспівала народна артистка Катя Бужинська. Цьогоріч у березневій програмі виконали патріотичну пісню «Виряджала мати сина», її в новій інтерпретації переспівав талановитий гурт із Чернігівщини «Смоляни». Вони регулярно їдуть з концертами в зону АТО, кажуть, що хлопці-захисники просять по кілька разів її виконувати. Припала до душі ця пісня нашим шанувальникам в Україні, тож стали переможцями 2017 року. Також ми її співали, коли їздили з кіцманськими волонтерами до військової частини в Івано-Франківськ та до поранених бійців, які проходять курс реабілітації у Львівському військовому шпиталі.

— Ганно Степанівно, пісня справді душевна, зворушлива і виконуєте ви її, як завжди, в чотири голоси. Звідки у вашому репертуарі з’явилася? 

— Майже увесь наш репертуар — це пісні, записані від южинецьких людей. Любов до пісні в Южинці передається з роду в рід, інколи думаю, що нам Бог в колиску поклав пісню, адже майже немає такої сім’ї, де б не співали чи не були музикантами. Зокрема, «Виряджала мати сина» нам наспівала уже світлої пам’яті Марія Петрівна Медвідь, бабуся нашої учасниці Одарки Александрюк. Щоб не загубилися такі пісні-перли, ми ходили по селу до стареньких односельчан і просили заспівати, записували спочатку в зошит, потім на плівку і маємо чимало таких творів, яких ще і не співали. А всього в репертуарі більше 500 пісень. Десь третя частина з них увійшла до збірки «Стелися, барвінку», що упорядкував і записав пісні на ноти покійний фольклорист і музикознавець Кузьма Смаль. Це неоціненний скарб, який залишиться наступним поколінням і через 100 років співатимуть цих пісень і, вірю, не тільки в Южинці, бо в збірці не тільки ліричні, а й обрядові, весільні, рекрутські пісні, і хто має бажання, той вивчає і співає.  

Людина без музичної освіти розкладає пісню на чотири голоси  

— Ви отримали звання «Заслужений працівник культури України», і дехто дивувався, що, не маючи спеціальної музичної освіти, удостоїлися такої високої відзнаки.

— Це заслуга всіх «Южинецьких молодичок». В нашому колективі ніхто, окрім акомпаніатора Євгена Ткачука, не має музичної освіти. Але від Всевишнього маємо особливе відчуття народної пісні, тонкий музичний слух, красиві голоси. Співаємо так, як співали колись на весіллях, хрестинах, вечорницях чи просто біля сільського ставу наші діди і баби. Саме тому вирішили виступати в автентичних буковинських костюмах: вишита сорочка, горботка, на голові фис — це головний жіночий убір, який носили наші пращури. Першим оцінив виступ колективу нині покійний Андрій Кушніренко, який був подивований, що без музичної освіти сільські жінки співають на чотири голоси. Ще навіть не маючи звання народного, у 2001 році ми взяли участь у звітному концерті Буковини у Києві.  Важко полічити, у скількох концертах та всеукраїнських, міжнародних фестивалях, де, до слова, здобували лише призові місця, ми взяли участь. Це і «Буковинські зустрічі» в Польщі, Румунії, Угорщині, Чернівцях, «Від Різдва до Йордана», «Живий вогонь», «Букова віть», «Обнова-фест», «Лесині джерела» у Новоград-Волинському, «Сорочинський ярмарок», «Берегиня» на Волині, «Байда» у Тернополі, «Зелені свята на Гуцульщині», «До родинних джерел», «Дністрові зорі», вже кілька років презентуємо наш край на Всеукраїнському фестивалі «Червона калина». І це далеко не повний перелік. 

Ми зобов’язані берегти  і передавати красу народної пісні  

— Ганно Степанівно, народна пісня — це щось більше, ніж прекрасні мелодії та проникливі слова, це — духовна мекка народу, через яку пізнаєш себе. І дуже добре, що в Южинці є дитячий колектив «Калинове намисто», що має звання зразковий.  Отож любов до народної пісні передається від баби, діда до онуків.

— У колективі спочатку були тільки жінки, тому ми назвалися «Южинецькі молодички». Але згодом долучились і чоловіки, а за ними — діти та онуки, тож закономірно, що утворився дитячий колектив. Ми зобов’язані берегти і передавати красу народної пісні з покоління в покоління. Дуже прикро, але українська народна пісня майже не звучить на провідних радіо- і телеканалах, навіть у шоу «Голос країни». Всі говорять, що люблять народні пісні, але де програми з пропагандою української пісні? Тільки проект «Фольк-мusiк» на UA:Перший. І це заслуга справжніх патріотів, творців програми — продюсера Володимира Коваленка і ведучої народної артистки України Оксани Пекун. За що їм велика вдячність. Хочу щиро подякувати від імені всього колективу і народному депутату України Івану Рибаку, який неодноразово допомагав нам з коштами на дорогу. Ми далекі від політики, але пісня — це найдорожче, найсокровенніше в нашому житті. Піснею радіємо і сумуємо, вчимося переборювати життєві труднощі, проблеми, інколи нестатки. Ми можемо вчасно не поїсти, городи не висапати, не зварити, але без пісні і дня не можемо жити. І нехай в кожній українській хаті за святковим новорічно-різдвяним столом збирається родина, звучить коляда, задушевна народна пісня. Тож у неділю 31 грудня о 13.00 дивімося новорічний святковий випуск проекту «Фольк-мusiк» на UA:Перший. Повтор 1 січня об 11.00.

Розмову вела Галина СКУЛЕБА.