Коронавірус небезпечний, тому що невивчений, - інфекціоністка з Чернівців Ольга Кобевко

На телефонному зв’язку — лікарка-інфекціоністка Чернівецької обласної клінічної лікарні Ольга Кобевко. У неї розпитуємо, як облаштована робота інфекційного відділення лікарні, яка першою зіштовхнулася з хворими на коронавірус.

Ольга Кобевко: Спочатку люди звертаються до нас у приймальне відділення. Воно відокремлене від самого стаціонару, ми проводимо первинний огляд і збираємо анамнез. Другий пацієнт (що має коронавірус — прим. ред.) має дружину, яка два тижні тому була в Італії. Вона не захворіла, а він захворів. Ми збираємо анамнез, і вирішуємо, чи підпадає людина під підозру на інфікування саме коронавірусом.

Для цього людей розміщують у відокремленому крилі. Ми одразу ж повідомляємо в Лабораторний центр, який був у минулому Санепідемстанцією. Лабораторний центр направляє своїх епідеміологів, які пропрацьовують контакти цих людей, навіть тих, хто з підозрою. Тому що люди, які контактували з хворими, мають бути під наглядом, в ізоляції. І вже йде відбір зразк

Читайте також: Надзвичайна ситуація: що це означає для буковинців

Підтверджений другий випадок (чоловік, дружина якого була за кордоном), поступив до нас 10 числа, а результат був 12 ввечері.

В області від початку пропрацьовані епідзаходи у «швидкій», відокремлено дві бригади, які оснащені засобами епідзахисту, якщо по телефону вже відомо, що пацієнти можуть бути інфіковані коронавірусом. Але більшість людей приїжджають самі. Поки, слава Богу, всі діють усвідомлено. Люди не стоять десь у чергах, а одразу звертаються до нас.

Міла Мороз: Як зараз почуваються обидва хворих?

Ольга Кобевко: У попереднього хворого стан легший, у нього нормалізувалася температура. Є хіба незначне коливання. Другий хворий — старший чоловік, якому 64 роки. Хоч він і не мав історії подорожі, у нього хвороба протікає з температурою понад 38°C, але стан стабільний, пневмонія не діагностована, більш-менш добре себе почуває.

Міла Мороз: За останніми даними, жінка, третя пацієнтка з коронавірусом в Україні, вже померла.

Ольга Кобевко: Так, на жаль, вірус швидко мутує і поки не повністю вивчений. Ми бачимо, що ускладнення можуть виникати непередбачувано, у будь-який момент, дуже стрімко. Тому хворі під дуже ретельним наглядом, постійно оглядаються лікарями. Ці люди під особливим контролем.

Міла Мороз: Я читаю сайт МОЗ, вони пишуть, що Україна готова приймати, лікувати пацієнтів з коронавірусом, що є спеціальні інфекційні бокси, є 12 тисяч ліжок в інфекційних стаціонарах. У вас у Чернівецькій лікарні скільки б змогли прийняти пацієнтів, якби розпочалася серйозна епідемія?

Ольга Кобевко: Загалом Україна пережила не одну епідемію. У 2003 епідемія САРСу, у 2009 році грип H1N1. Жодна, на жаль, не навчила бути готовими наперед. Ми все робимо чомусь в останній момент. Ще до цього вівторка ми, лікарі-інфекціоністи, були без спеціалізованих засобів індивідуального захисту.

Ми працювали у звичайних масках і протичумних костюмах. В області не було масок і спецзахисту, які рекомендує ВООЗ. Про спеціальні бокси… Корпусу нашого відділення понад 120 років. Ці бокси не мають окремих санвузлів, входів-виходів. По мірі можливості ми організовано відокремили крило, щоб не було перехресних інфекцій і щоб хворі не могли контактувати між собою. Навіть ті, які вже заражені, відокремлені одне від одного. Ми доброю заздрістю заздримо тим країнам, які мають можливості побудувати лікарні за 2 дні або переобладнати якісь спеціалізовані стаціонари. На жаль, у нашій державі це трошки важко зробити. Можливо, після цієї епідемії ми зрозуміємо, що до таких речей треба бути готовими завчасно.

Ольга Кобевко

Міла Мороз: Якась допомога від Києва була? Перевірка, інструктажі?

Ольга Кобевко: Ми, молоді лікарі, активізувалися в соцмережах ще з січня. Нам колеги з-за кордону надсилають свої протоколи. Ми їх просто вивчаємо для себе, тому що розроблених і затверджених протоколів лікування в Україні немає дотепер. Ми не маємо поняття, окрім симптоматичного лікування, чи можливе специфічне лікування в Україні. Хоча в інших країнах воно можливе за допомогою певних препаратів. Ми вивчаємо цей досвід і намагаємося використовувати всі свої знання, отримані на основі досвіду боротьби з коронавірусом в інших країнах.

Цього тижня ми вже працюємо в костюмах і респіраторах саме спеціалізованого захисту. Нас небагато, 7 лікарів і заввіділення.

Міла Мороз: Але ж коли у вас був перший хворий, не було їх?

Ольга Кобевко: Ні. Ми тоді говорили про це. Я багато разів говорила про це, що ми не можемо працювати. Навіть у канадських протоколах зазначено, що лікарю заборонено підходити до хворого ближче, ніж на 2 метри. Навіть до важкого хворого, якщо у нього немає спеціалізованого захисту не менше рівня FFP3 (N95). Ми, не маючи такого захисту, надавали допомогу, у нас не було іншого виходу.

Міла Мороз: Зараз яка вам потрібна допомога? Я правильно розумію, що вам потрібні експрес-тести, чи ні?

Ольга Кобевко: Ні, є велика різниця між експрес-тестами і тестами на полімеразну ланцюгову реакцію. ПЛР тести визначають часточку РНК, генетичну частинку віруса, вони є більш точними, ті, які робляться в Києві і в усьому світі. Експрес-тести — на антитіла, на білки, які виділяються після інфікування. Вони можуть виділятися на певний день. Так як вірус невивчений, ми не можемо точно стверджувати, це може бути і 3, і 6 день захворювання. Негативний експрес-тест не дає 100% гарантії.

Міла Мороз: Тобто людині, яка купує в аптеці чи у приватній лікарні експрес-тест, краще повторити експрес-тест через деякий час?

Ольга Кобевко: Так, краще повторити.

Міла Мороз: Я бачу інформацію про те, що в нас більшість людей перехворіє на коронавірус, це вже неминучий процес, так?

Ольга Кобевко: Так, про це говорила ВООЗ ще 4 тижні тому. Треба було готуватися до цього ще тоді, коли був перший спалах в Ухані. Китай — комуністична країна, вони не говорять все до кінця. Ми розуміли, що, можливо, навіть не вся інформація подається. Наприкінці січня я зрозуміла, що це небезпечна річ. Коронавірус є давно, але саме оцей, який має назву COVID-19, мутований. Він небезпечний для нас, тому що невивчений.

Висловлювання людей в інтернеті про те, що «від грипу помирає більше людей, тому не панікуйте» — це, можна сказати, безглузда дурниця.

У нас є ретельна діагностика грипу, є специфічне лікування. Тому зараз ми не маємо смертельних випадків від пневмоній, які були спричинені грипом A/H1N1. Це основний момент, який ми повинні розуміти. У зв’язку з тим, що вірус не вивчений повністю, невідомо, які він наслідки несе за собою (тому що він активний лише з грудня 2019 року). Ми не можемо говорити, чи залишає він за собою певний імунітет, несе негативні віддалені наслідки.

Міла Мороз: На сайті МОЗ пишуть, що коефіцієнт летальності від коронавірусу становить 3-4%. Для сезонного грипу летальність зазвичай значно нижча — 0,1%.

Ольга Кобевко: Взагалі про вивчення летальності можна говорити лише тоді, коли епідемія закінчилася. Наприклад, можна вивчити зараз летальність в Ухані, на їхній території.

Міла Мороз: Знову ж таки, ми не можемо порівнювати Китай і Україну, тому що летальність залежить від доступності лікарень, обладнання.

Ольга Кобевко: І навіть від кількості населення…

Міла Мороз: Запитання про маски. У Китаї всі носили маски, зараз багато хто говорить, що, якщо ти не хворий, можна не носити. Які ваші рекомендації: носити чи ні, які маски?

Ольга Кобевко: Якщо говорити про звичайні марлеві маски — вони абсолютно недієві, призначені для іншої мети, не можуть вберегти від вірусних захворювань. Синтетичні звичайні на гумочках, які закладаються за вуха, не зберігають від вірусу. Але їх можуть використовувати люди, які вже мають якесь захворювання. Для того, щоб уберегти людей довкола, пацієнт має одягати цю маску, щоб не поширювати вірус. Щоб захистити себе, є захисні маски FFP3 або N95, вони спеціалізовані саме під цей вірус.

Зараз ми маємо забути про те, що хворіють лише люди старшого віку. Дуже багато чомусь українських науковців, які працюють в університетах, говорять таку річ. Я читала сьогодні про Румунію, там захворіли двоє дівчат, яким по 23 роки. Ми не можемо точно стверджувати, що вірус вражає лише літніх людей. Але у літніх людей більше супутньої патології. У них може бути погіршення або загострення хронічних патологій.

На сьогоднішній день ми знаємо про ураження в 133 країнах світу. За статистикою, країни з більш розвиненим рівнем медицини (Італія, Японія, Південна Корея, Іспанія, Німеччина США, і т.д.) перші по рівню захворюваності. А у таких, як Парагвай, Молдова, Україна, Бангладеш, Гондурас, Казахстан (це низький рівень медицини), чомусь по 1-2 випадки. Тут треба робити аналіз: чому так, чому саме в розвинених країнах великий спалах захворювання.

Міла Мороз: Яких дій ви зараз, як лікарка, очікуєте від МОЗ?

Ольга Кобевко: Ви знаєте, мені їхня бездіяльність дуже шкодить. Я мало стикаюся з допомогою МОЗ. Ми на місцях працюємо з департаментом охорони здоров’я. Їхня бездіяльність і це поширення фрази «не панікуйте» мене більше вганяє в паніку і нерозуміння. Я працювала лікаркою під час епідемії 2009 року. І тоді ми дуже важко працювали, від ранку до ночі, навіть при тому, що це був неробочий час.

Можна було зіграти на випередження, послухати лікарів-практиків, адже ми говорили, що не готові. Але нам керівники робили зауваження:«ви не маєте права говорити погано про керівництво». Я публікувала перші дописи у Facebook, за що отримала від керівництва на місцях попередження. Мовляв, я роблю дуже неправильні речі, ніякого коронавірусу в Україні не буде і навіть маски нам не потрібні.

У нас був заступник секретаря РНБО Олексій Соловйов. Він вжахнувся від того, які в нас умови. З 2009 року у відділенні не було навіть звичайного ремонту.

Міла Мороз: Як лікарка, яка працює в полі, скажіть, наскільки ми готові до цієї епідемії?

Ольга Кобевко: Я можу вас запевнити, що саме медики — готові морально, йдеться про прийом хворих і тактики їх ведення. Ми вивчаємо досвід інших країн. І ми пояснюємо протиепідемічним штабам, що нам потрібно для допомоги, вони до нас дослухаються, деякі речі нам постачають.

Міла Мороз: Є дані, скільки коштує зараз лікування однієї людини на коронавірус і хто за це платить?

Ольга Кобевко: Ми намагаємося надавати більшість препаратів, медикаментів саме з фонду лікарні. Весь світ, звичайно, має практику безкоштовного лікування. Так як ми трошечки пізно почали готуватися до цього, деякі речі людям доводиться купувати самим. Від лікарів це, на жаль, не залежить.

Коронавірус — це питання національної безпеки, воно має контролюватися на найвищому рівні. Тут не може бути байдужості, недопрацювань. В мене лише одне сподівання, що, можливо, ця епідемія навчить наших керівників тому, що треба бути готовими завчасно.