«Любов до вчительки – це гарні знання». Першовересень у гімназії №5 (ВІДЕО)

У Чернівецькій гамназії №5 уже четвертий рік поспіль свято Першого дзвоника проходить без квітів.

Посмішки, гарний настрій і побажання успіхів в навчанні – такий настрій панував на урочистостях у Чернівецькій гімназії №5. Батьки, учні та вчителі вже четвертий рік поспіль відмовляються від квітів на свято Першого дзвоника. Натомість – допомагають українській армії.

Галина Абрам`юк, заступник директора Чернівецької гімназії №5: «Уже 4-й рік поспіль першовересень проходить без квітів, як і всі дійства, які відбуваються в Чернівецькій гімназії №5. Так нам  підказало серце. Тому що, коли Україна в огні, чи варто витрачати батькам кошти на квіти вчителям?.. Краще їх спрямувати на благодійність. Це дає нам можливість боронити Україну ось тут, на мирній території. Дає можливість нам допомогти воїнам не тільки матеріально, не тільки зміцнити їхню обороноздатність, а ще й дати їм можливість відчути, що тут, на мирній Україні, є маленькі янголи, які їх оберігають».

У фойє гімназії встановили скриньку, до якої можна вкинути кошти для наших захисників. Хто скільки може.

Читайте ще: "Живу" квітку створили учні Чернівецької гімназії №5

Женя Ополоник, учень 4 класу Чернівецької гімназії №5: «Ми ще маленькі діти, але ми хочемо якось допомогти бійцям, які захищають нас від ворога. А любов до вчительки ми можемо проявити не тільки не тільки квітами, а й нашими знаннями та нашою хорошою поведінкою».

Артур Качур, учень 11 класу Чернівецької гімназії №5: «Краще ці гроші віддати на волонтерство або допомогти нашій армії, ніж купувати квіти, які все одно колись пропадуть».

Єдині квіти, які сьогодні принесли на святкову лінійку учні, - білі гладіолуси в жовто-блакитній стрічці. Їх поклали до меморіальної дошки загиблого в АТО гімназиста Андрія Альошина.

Світлана Чорней, мама гімназистки: «У час такої агресивної і підлої війни викидати гроші на смітник – це негоже, певно. Ми спрямуємо всі ці кошти в одне русло – на допомогу українській армії. Як відомо, з кожного по ниточці – бідному сорочка».

Віолета Палагнюк, мама гімназиста: «Вчителі і так знають, що ми їх любимо. Наша вся шана і любов проявляється не в квітках, а в нашому ставленні і повазі до них».