Листопадовий чин
"Цими днями ми згадуємо сторіччя Листопадового чину та утворення Західноукраїнської Народної Республіки.
Проголошення ЗУНР стало прелюдією до Акту Злуки, її об’єднання з Наддніпрянською Україною в єдину соборну українську державу, яка постала на руїнах Російської та Австро-УГОРСЬКОЇ імперій.
В січні наступного року ми не лише відсвяткуємо століття тієї знаменної події, але ще і ще раз згадаємо той суворий урок, який винесли із Української національно-визвольної революції початку двадцятого століття. Адже тоді головним чином через внутрішній розбрат різних політичних сил, нездатних об’єднатися навіть на тлі російської агресії, країна втратила державність. Як наслідок - пережила Голодомор, Великий терор, депортації, русифікацію, нищення української мови, культури, свідомості.
Нічого подібного в нашій історії не повториться! МИ цього не допустимо! На відміну від наших далеких попередників, - зберегли державу! Так, безвідповідальних політиканів не бракує й сьогодні, але є відповідальна влада. І головне – потужна українська нація, яка збудувала сильну армію… Яка йде своїм шляхом, яка впевнено крокує геть від Москви, геть від імперії… До єдиної родини європейських народів, до Євросоюзу та НАТО.
Щоб гарантувати незмінність цього вектору, не дати нікому повернути нас назад до «Русского мира», не дозволити занурити нас в трясовиння багатовекторності чи позаблоковості - ми розпочали процедуру змін до Конституції. В Основному законі закарбуємо незмінність нашої стратегії на вступ до Європейського Союзу та НАТО. Це стане логічним продовженням таких здобутків, як безвіз та Угода про асоціацію.
Цій стратегії протягом останніх років були підпорядковані усі дії влади.
Протягом цих же років наша мовна політика і політика національної пам’яті так само зміцнювали незалежність та національну ідентичність.
Справедливість торжествує - воїнів Української Повстанської Армії визнали, нарешті, учасниками національно-визвольних змагань! Пройшла декомунізація - карту України очистили від більшовицько-радянських назв. Заборонили і на смітник історії відправили комуністичну партію.
Ми вжили не показових, а результативних заходів із зміцнення української мови в освіті, на радіо і телебаченні, у книговидавництві та в кінематографі. В першому читанні прийняли новий закон про посилення ролі української мови як державної.
Кількалітні переговори дали великий результат: Вселенський Патріарх ухвалив рішення надати автокефалію Православній Церкві в Україні. Спільними зусиллями з Його Всесвятістю ми повністю перекреслили зазіхання Москви на Україну як нібито канонічну територію російської церкви.
Держава в цьому питанні вже зробила все що мала і могла зробити. Тепер вся відповідальність лежить на ієрархах кількох православних церков. Владики мають якнайшвидше провести об’єднавчий собор, обрати єдиного предстоятеля. Йому Вселенський Патріарх і вручить Томос - грамоту, яка документально підтверджує автокефалію, - рішення надати яку вже ухвалене.
Армія, мова, Церква – це не гасла. Це – стратегічна рамка, це – чіткий орієнтир, це – конкретні справи. І щасливий, що є чим прозвітувати перед вами.
Все, про що тільки-що говорив, це і є те «визволення із віковічної неволі», про яке йшлося у історичній відозві Української Національної Ради від 1 листопада вісімнадцятого року. І як передбачали її автори, ми дійсно стали як «непереможний мур». Відбили і відбиваємо «ворожі замахи на Українську Державу».
Як глава держави зроблю все, щоби не допустити реваншу явних та прихованих проросійських сил у виборчому циклі дев’ятнадцятого-двадцятого років, під час президентських, парламентських та місцевих виборів.
Вітаю вас із річницею Листопадового чину та століттям утворення Західноукраїнської Народної Республіки як кроку до її злуки із Наддніпрянщиною".
Нагадаємо, бібліографічний покажчик до 100-річчя Буковинського віча презентували в Чернівцях
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
