Чому краще на позиції брати більше БК та менше їжі? Та по скільки разів на день доводилося відбивати ворожі штурми? про це розповів військовий у матеріалі, пише Медіа агентство АСС.
«У 2023 по місту йшов, зустріли мене військові ТЦК. Запропонували піти служити. Кажу: «Та не питання!». Сів з ними у машину і поїхав. Згодом опинився у 141-й бригаді. На строковій у мене був фах зв’язківця. А вже після початку широкомасштабного вторгнення у своїй бригаді дізнався, що таке бути справжнім піхотинцем. Ну і, нещодавно для себе ще почав вчитися керувати БПЛА. Сучасна війна цього вимагає», - розповідає Володимир.
Військовий у 2023-му році виконував задачу на одному з південних напрямків. Там отримав поранення й контузію. На завдання з собою брав по 10 гранат, підствольник, воду майже не брав із їжею, але багато БК (боєкомплектів).
Отримуйте новини в Telegram
«Ми тримали позиції, але іноді ввечері «по-сірому» виходили, могли ще там щось штурманути. Тобто, якщо десь помітили ворога, потрібно туди зайти, накидати туди гранат, наприклад. І назад потім повернутися. Була ситуація, що ми вийшли теж у поле штурманути. Це було вдень. І нам довелось у яму стрибати, ховатись від ворога. А у ямі багато їхніх трупиків було. Ми якийсь період й ховались під ними, прикривались, щоб нас не помітили з неба» , - пригадує боєць.
Якось чоловік зайшов на позицію на три дні, а вийшов на дванадцятий день. Треба ж було комусь виконувати задачу. Хлопці, які заміняли, жартували: «Ти тут прописався?».
«Так ось на півдні ворожа піхота йшла на нас, як зомбаки. По них лупиш, а вони все одно йдуть і йдуть. Як правило двійками. Бувало таке, що вони і на багі виїжджали в наш бік, на мотоциклах. Штурми ворожі були десь по шість разів на день. Спочатку била цілу годину їхня артилерія. А потім йшов штурм. Лізли з усіх дірок. А ми тримали це все. По нас навіть бив «Сонцепьок». Я тоді потім виліз, подивився, думаю «Ну, слава Богу, що я не там». 600 метрів від нас вдарило», - длиться спогадами Володимир.
Був ще випадок, коли він тричі влучив з автомата у ворожого солдата: два – в бронік і один – у тіло. Він скосився, але пішов далі. Таке відчуття було, що він під дією якихось речовин. Біля нього потім скид розірвався, цей солдат спочатку впав, а потім підвівся і пішов далі. Але до лісочка дійшов і впав, почав білою хустинкою махати, мовляв, здаюся. У них у кожного така біла хустинка була.
Там, де зараз стоїть бригада, на одному зі східних напрямків, десь відсотків сімдесят – це підготовлені ворожі штурмовики, вони чітко знають що робити. Вміють штурмувати та займати позицію. Двійками не ходять, по чотири людини йде. І якщо вони доходять до посадки, то далі роблять свою справу.
«І тут б'ють більше КАБами, а після них заходять їхні штурмовики. І вони йдуть майже цілодобово. Не знаю, де вони людей для цього беруть. Ми тільки й робимо, що завозимо новий БК на свої позиції. Як тільки когось у них поранило, ніхто його не евакуює. І вони там на полі й «доходять» самі», - каже Володимир.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
