Психологиня з Чернівців про професійне вигорання: як зрозуміти, що вже час зупинитися

Психологиня Людмила Андрущак зазначає, що професійне вигорання - це психофізіологічна реакція організму людини на тривалі стреси різного рівня інтенсивності, обумовлена її професійною діяльністю, що розгортається в поетапному проходженні рівнів напруження (причиною є різного виду перевантаження), резистенції (відгородження різними способами від наявної роботи, немає зацікавленості) та виснаження  (різні прояви як на психологічному рівні, так і на тілесному)

У системно-сімейному напрямку вигорання розглядається не просто як втома окремої людини, а як симптом порушення зв'язків та балансу всередині «систем», до яких вона належить (сім’я, робота, соціум), каже фахівчиня з Чернівців.

Часто у роботі з клієнтами, при системному підході, ми бачимо: якщо «іскрить» в одному місці - напруга йде по всіх дротах.

Спостерігається, що професійне вигорання — це не тільки про роботу, це стан, коли людина віддає системі (організації) більше ресурсів, ніж отримує від неї чи від своєї сімейної системи для відновлення.

Як зрозуміти, що час зупинитися? (Червоні прапорці)

Також можливі системні причини: чому це сталося саме з Вами?

! Порушення лояльності: можливо, ви намагаєтесь бути «ідеальним працівником», щоб компенсувати сімейні сценарії (наприклад, довести щось батькам).

! Дифузні кордони: Ви не знаєте, де закінчується робота і починається Ваше «Я». Якщо Ви берете роботу в ліжко — ви запрошуєте керівника у свій шлюб.

! Пастка «Рятівника»: У системі допомоги (терапевти, вчителі, лікарі) ми часто потрапляємо в трикутник Карпмана, забуваючи про власну вразливість.

Щоб визначити можливу причину виникнення, Людмила Андрущак пропонує наступну практику:

Вправа «Аудит моїх систем»

Дайте відповіді:

- Кому в моїй родині я «заборгував» цей успіх, заради якого виснажуюсь?

- Яку роль я граю на роботі, яка мені не належить (наприклад, «мама» для всього колективу)?

- Що станеться з моєю сімейною системою, якщо я зупинюся на тиждень? (Світ не розвалиться, і це усвідомлення — лікувальне).

Турбота про себе — це не егоїзм, а відповідальність перед системою

Адже вигорілий елемент системи змушує всіх інших працювати з перенавантаженням.

Блок саморефлексії: «Чесна розмова з собою»

Рівень 1: Взаємодія з роботою (межі системи)

Коли я кажу «так» черговому робочому завданню, чому важливому всередині себе я в цей момент кажу «ні»?

Якби моя робота була людиною, які б у нас зараз були стосунки: це партнерство, експлуатація чи залежність?

Чи відчуваю я право на відпочинок, коли робота ще не «дороблена до ідеалу»? Якщо ні, чий голос у моїй голові мені це забороняє?

Рівень 2: Вплив на сімейну систему (баланс)

Хто в моїй родині найбільше страждає від моєї втоми, і як це проявляється в наших стосунках? Чи приношу я робочі ролі додому (наприклад, продовжую «лікувати», «вчити» або «контролювати» близьких)?

Яку сімейну лояльність я підтримую своїм вигоранням? (Можливо, у моєму роду було прийнято «працювати до виснаження», щоб вижити?)

Рівень 3: Пошук сенсу та ресурсів (вихід із кризи)

Яку потребу я намагаюся задовольнити через надмірну роботу (визнання, безпека, відчуття власної важливості)? Чи можу я отримати це в інший спосіб?

Якби я зупинився/лася прямо зараз, яка найстрашніша фантазія спадає мені на думку? Чи реальна вона?

Що є тією «останньою краплею», після якої я дозволю собі сказати «досить»? Чи варто чекати її появи?

На завершення: пропоную Вам не просто прочитати ці питання, а обрати одне, яке найбільше «відгукнулося», і виписати відповідь на нього від руки. Це активує Ваш процес усвідомлення і Ви точно дізнаєтеся з чого Вам потрібно почати працювати або дати увагу для профілактики того чи іншого прояву вигорання!

Пам’ятайте: Ви — це найцінніший ресурс, який у Вас є. І цей ресурс потребує не лише експлуатації, а й дбайливого відновлення.Зупинка — це не програш. Це стратегічна пауза, яка дає можливість продовжити шлях не виснаженим, а натхненним! Бережіть себе!

*На правах реклами

Психологиня Людмила Андрущак у соцмережах.