«Шлях мого життя»: у Чернівцях презентували поетичну збірку Героя

24 вересня 2026 року Дмитру Пую мало б виповнитися 30 років. Йому назавжди залишилося 28, пише Медіа агентство АСС

Захід розпочався з хвилинию мовчання та молитвою за всіх захисників і захисниць, які віддали життя за свободу та незалежність України. Особливо згадали випускників ЧТЕІ ДТЕУ, які загинули, захищаючи Батьківщину: Андрія Бурчака, Михайла Луцика, Вадима Гулеватого, Сергія Римлянського, Олега Свінціцького, Сергія Пенюка, Артура Голодригу, а також Дмитра Пую, Романа Римлянського та Ігоря Колосніцина.

Дмитро Пую — випускник ЧТЕІ ДТЕУ за спеціальністю «Харчові технології». У студентські роки він працював у закладах харчування, був кухарем, мав багато друзів, користувався повагою одногрупників і викладачів. Але особливе місце у його житті посідала поезія. Дмитро писав про кохання, життя, війну, родину, власні переживання та мрії.

Отримуйте новини в Telegram

15 березня 2022 року він став на захист України. Служив старшим солдатом у складі 107-ї окремої бригади територіальної оборони, був кухарем і кулеметником. 4 травня 2025 року Дмитро загинув, виконуючи бойове завдання в місті Буринь Сумської області.

На заході були присутні батьки Дмитра — мама Світлана Михайлівна та батько Костянтин Васильович, друзі й знайомі, матері та родичі загиблих побратимів, а також військовослужбовці 107-ї окремої бригади територіальної оборони.

У знак пам’яті та поваги бойові побратими Дмитра з 107 ТРО подарували батькам Дмитра та Чернівецькому торговельно-економічному інституту бойовий прапор бригади.
Ще одним зворушливим моментом стало вручення батькам Дмитра медалі — як знак пошани та вдячності за подвиг їхнього сина.

Презентація поетичної збірки Дмитра «Шлях мого життя». Колись Дмитро мріяв видати власну книгу, сам створив її макет та обкладинку. Після його загибелі батьки знайшли задум майбутньої книги у телефоні, який дивом зберігся. Завдяки мамі Дмитра, Світлані Михайлівні, ця мрія стала реальністю.
Сторінки книги ожили у спогадах рідних, друзів, викладачів та побратимів. Вірші Дмитра читали студенти, актори, друзі, колеги з волонтерської діяльності.

Особливим моментом стала можливість почути голос самого Дмитра – у відеозаписі він читав власний вірш «Ми віримо в казку...», записаний 9 березня 2023 року.