Волонтерський осередок у Чернівцях розпочав свою діяльність не з початком повномасштабного вторгнення, а ще у 2014 році. Тоді, на базі обласної федерації спортивного туризму, активісти згуртувалися, щоб закрити перші критичні потреби фронту. Віктор Скрипник, президент федерації, згадує, що шлях був непростим:
«В 14-му році прийшов виклик перед державою. І ми зрозуміли, що маємо допомагати. Фронт на той час боровся з диверсійними групами, і тому ми зайнялися плетінням сіток. Зібралися волонтери-ентузіасти. А з 22 року включилися більш активно, до нас добавилась немала кількість волонтерів. І так до сьогодні, до 26 року, в такому ракурсі ми і працюємо».
Окрім класичних сіток, волонтери виготовляють спеціальні маскувальні костюми - «кікімори». Це надзвичайно кропітка робота, де кожна нитка має значення. Волонтерка Наталія Фонарюк пояснює, що в цій справі немає дрібниць. Жінка також зазначає, що попри те, що з часом матеріали дорожчають, а початковий ажіотаж дещо вщух, осередок продовжує працювати без вихідних:
«Сітки завжди у нас в чергах. Ми не встигаємо. Людей не так багато, є люди свідомі - приходять і допомагають. Є велика проблема зараз з донатами. Все дорожчає - і нам важче і важче збирати кошти. Ми все віддаємо хлопцям, працюємо безпосередньо на військових, на їхні запити».
Віктор Скрипник, президент обласної федерації спортивного туризму на Буковині, зазначає, що з часом кількість волонтерів значно зменшилась:
«На жаль, можна констатувати той факт, що волонтерський рух не так [погано, - ред.] мав бути розвинений, у тому числі і в нас, у тилових областях. Свідомості, певне, набагато менше. Тим більше в Чернівцях самих, у місті, коли у нас 25 тисяч студентів лише - мені досить прикро, що ми маємо таку низьку активність, у тому числі по таких банальних речах, як плетіння маскувальних сіток».
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
