Аліса Гріщенкова
Загалом в Україні вже понад 44 тисячі підтверджених випадків COVID-19, з них 6600 — медичні працівники. Одна з них — Аліса Гріщенкова, лікарка швидкої допомоги у Чернівцях.
Як пише ІА АСС із посиланням на «Українську правду SOS», під час карантину вона виїжджала на всі виклики, у тому числі і до пацієнтів з підозрою на коронавірус. Наприкінці квітня Аліса відчула перші симптоми хвороби і ПЛР-тест підтвердив коронавірус.
Під час розмови з журналістами чернівецька лікарка розповіла, зокрема і про ставлення сусідів та знайомих до неї та її родичів під час хвороби.
— Ваш перший виклик до людини з підозрою на коронавірус, коли він був? Чи мали захисний одяг?
— Перший виклик пам'ятаю як сьогодні. Якщо не помиляюсь, це був кінець березня. Ми їхали на виклик у одне з сіл області.
Тоді ми ще не були певні, чи везтимемо пацієнта в лікарню, бо точно не знали, чи була людина в контакті і у якому вона стані, але були одягнені в захисні костюми.
Отримуйте новини в Telegram
Коли я зайшла до хворого і побачила виражені задишку, низьку сатурацію та хрипи в легенях — сумнівів не було (що це коронавірус — Pravda SOS), одразу повезли в лікарню.
— Алісо, зрозуміло, що як медикиня, ви мали безпосередній контакт з хворими на коронавірус. Чи обмежували ви своє спілкування з рідними та близькими?
— Так, з початку карантину я обмежила спілкування з друзями, і суворо дотримувалась правил карантину.
З бабусею досі не бачилась, спілкуємось лише телефоном. А щодо родини (з якою живу в одній квартирі — Pravda SOS), то розуміла, якщо захворію я, то захворіють родичі, бо повного контакту уникнути нереально.
— Перші симптоми хвороби у вас? Як емоційно і фізично ви почувалися? За що переживали найбільше?
— Першим симптомом був кашель, що досить дивно для мене, бо я практично ніколи не кашляю. В той же день різко піднялась температура до 39 градусів і повністю пропав нюх і смак. Був дуже сильний головний біль, ломота в тілі і біль в очах.
Я розуміла що скоріше за все це коронавірус. ПЛР-тест підтвердив мої здогадки.
Емоційно було дуже страшно, бо я дуже боялась заразити свою родину, перші дні практично не виходила з кімнати, а якщо виходила, то в масці. Що, в принципі, було безглуздо, бо до появи в мене симптомів я з ними теж контактувала, а, як відомо, в цей час носій особливо небезпечний для оточуючих.
— Як проходило ваше лікування?
— Лікувалась амбулаторно. Мені запропонували госпіталізацію, коли температура не збивалась декілька днів, і була задишка, але я свідомо відмовилась. Тим більше, що тоді ж були повідомлення, що місця в лікарнях закінчуються.
За декілька днів мій стан покращився, але майже місяць була температура 37,4–37,6.
— Як ставились до вас сусіди? Не обходили десятою стороною і не дивилися з острахом?
— Так як я не виходила з дому майже місяць, то не знаю (усміхається — авт.).
Моїх рідних, які теж перехворіли, але в легшій формі і одужали швидше, знайомі і сусіди не сторонились, а навпаки: говорили слова подяки і підтримки.
— Яка реакція була у колег-медиків на ваше інфікування?
— Про свою хворобу я написала публічно.
Після мого посту я отримала сотні листів від колег, незнайомих мені медиків з України, Румунії, Італії, і просто незнайомих людей зі словами підтримки і подяки, що я підняла цю тему.
Оскільки було багато випадків цькування хворих на «коронавірус» і багато молоді вважало: «Я молодий — мене це не торкнеться».
— Коли ви захворіли, хто працював замість вас? Чи не було браку кадрів?
— Брак кадрів був, адже багато медиків — на лікарняному. Було більше навантаження на інші бригади.
— Чи виплатили вам додаткові гроші через те, що ви інфікувались на робочому місці? І чи отримали ви 300% надбавки, які обіцяла виплатити держава?
— Надбавки отримала. Причому після перерахування з МОЗу наша область — одна з перших, де медики отримали ці гроші «на руки».
Додаткові гроші, через інфікування на робочому місці, поки що не отримала, як і виплат за лікарняним.
Я лише 10 днів як офіційно закрила лікарняний. Скоріше за все, ще не нарахували.
— Чи отримали ви від Олени Зеленської листівку-подяку як медикині, яка перехворіла на коронавірус?
— Не отримувала.
— На вашу думку, наскільки українська медицина була готова до такої кількості хворих на коронавірус на початку карантину і чи відчутні зміни зараз?
— Можу сказати, що з самого початку медицина не була готова до коронавірусу, хоч було видно, що влада старається забезпечити медиків умовами.
Ми виїжджали на виклики з підозрою на «корону» в спецкостюмах, а на решту викликів — в марлевих масках.
Проте, враховуючи таку кількість хворих (до кого ми виїжджаємо на виклики — Pravda SOS), не можна точно знати, чи є людина, яка викликає швидку, носієм коронавірусу, чи ні.
Зараз змінилось небагато чого. Хоча, вважаю, що зусиллями влади і завдяки карантину, вдалось уникнути «італійського сценарію».
— Продовжуючи тему медичного забезпечення. Захист медиків і наявність тестів на початку пандемії і зараз?
— На початку захист був мінімальний, в основному допомагали спонсори, які за власний кошт купували костюми і респіратори, дезрозчини.
Щодо ПЛР-тестів, то мені важко сказати, скажу лише, що особисто я чекала на проведення тесту майже тиждень, бо була черга.
— Буковина досі входить в трійку областей з найбільшою кількістю заражень. Чи дотримуються люди правил карантину?
— Здебільшого не дотримуються. Уже і в магазинах можна побачити людей без масок.
— Уже декілька днів поспіль в Україні фіксують антирекорди інфікування на COVID-19. За словами МОЗ, це відбувається через послаблення карантину. Що ви думаєте про послаблення?
— На мою думку, послаблення потрібне, але з одночасним посиленням самосвідомості людей.
На практиці як вийшло — зняли карантин і тепер десятки людей гуляють, сидять в кафе без масок, про обробку рук навіть говорити не варто. Це неправильно.
Відкриття парків — добре, закладів — необхідно для економіки. Але коронавірус не відступає, варто про це пам’ятати кожному.
Зменшення карантинних обмежень означає лише те, що тепер відповідальність на КОЖНОМУ.
— Що змінив коронавірус у вашому житті? Що ви переосмислили?
— Цікаве запитання. Насправді змінив багато чого. Змінив погляди на деякі речі. Особисто я побачила, хто мої справжні друзі.
Напевне тільки зараз, досі «розгрібаючи» наслідки коронавірусу — для мене він не минув безслідно, я ще повністю не відчуваю запахів і смаку, і ще проходжу деякі обстеження — я навчилась цінувати своє здоров’я і здоров’я своїх близьких, цінувати прості речі в житті, які до карантину здавалися звичними.
— Що хотіли б сказати людям, які нехтують карантином і не вірять в коронавірус?
— Хотілося б порадити людям, що нехтують карантином, купити захисний костюм і походити в ньому хоча б годинки три, а краще — зайти в інфекційну лікарню і подивитись на хворих… І усвідомити, що на місці того хворого можуть бути вони чи їхні близькі. Чого я їм не бажаю.
Навіть поки я не захворіла сама, не розуміла, наскільки ця хвороба дивна і серйозна.
Не ставте на аватарки написи «дякую лікарям» — краще прислухайтесь до лікарів і їхніх порад.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
