За час незалежності населення України скоротилося з 48,2 млн до близько 20 млн (оціночно, адже перепису не було).
Ми - старіюча нація з вкрай низькою народжуваністю, де смертність перевищує народжуваність щороку. Останні великі радянські покоління (70–80-х років) після 2045 року почнуть виходити з ринку праці, а наступні покоління - вдвічі-вчетверо менші. Тому демографічна криза перестає бути суто економічною проблемою й перетворюється на загрозу суверенітету та самому виживанню країни. Про це йшлося на зустрічі з Ольгою Духніч у Чернівцях 4 червня.
Війна лише загострила вже наявні проблеми, але не створила їх. Україна пережила Голодомор, дві світові війни, а тепер і третю. Відлуння цих катастроф у структурі поколінь відчуватиметься ще сто років. Саме тому інвестувати в збереження української нації треба вже зараз - щоб вона існувала через століття.
Перший - усвідомити демографію як головний виклик (чого досі немає ні в суспільства, ні в держави) і будувати всі політики навколо питання: чи збереже це людей в Україні. Другий - підтримувати народжуваність, розуміючи її обмеження через глобальні тренди (цифровізація, розрив соціальних зв’язків), і водночас зберігати зв’язки з українською діаспорою по всьому світу. Третій - бути відкритими до міграції, не лише трудової, а демографічної: приймати людей, які вчитимуть українську мову, прийматимуть цінності й народжуватимуть дітей в Україні.
Ключова ідея: час, коли українці були нацією в межах однієї держави, минув. Україна має стати глобальною нацією - визнати, що її громадяни живуть всюди, і будувати з ними двосторонні відносини. Тоді після війни частина з них (або їхні діти) зможуть повернутися. Без цього, за попередженням Духніч, питання «чи буде українська нація через 100 років» залишається відкритим.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
