Фото: ІА АСС, Андрій Желудков
Відпочинок на Дністрі: фортеця, круїз і глибинка з кримським кліматом
У Чернівецькій області презентували новий туристичний маршрут
Для представників туристичного бізнесу з різних регіонів країни та для ЗМІ організували інформаційний промо-тур новим туристичним маршрутом «Дністер – ріка великої історії».
Кореспондент ІА АСС разом із іншими учасниками туру за добу побували у Хотинській фортеці, яку вже починають готувати до відзначення 400-ї річниці Хотинської битви, відвідали Дністровську бухту, де функціонує та приймає туристів яхт-клуб «Маяк», прогулялися на катамарані вздовж берега Дністра неподалік Бакотського монастиря та побували у садибах «зеленого» туризму села Вороновиця, де збереглися залишки Траянового валу та є невеликий мегаліт.
Перша зупинка – Хотинська фортеця
Новий маршрут до Дністра починається з Чернівців. Нас везуть невеликим бусом. В дорозі екскурсовод Антоніна Толпигіна розповідає про пам'ятки, повз які проходить наш маршрут. У Чернівцях встигли розповісти про Центральну площу та площу Пресвятої Марії (в народі – турецька площа), церкви на вулиці Руській, Музей від відкритим небом, храм на Горечі.
Заїжджаємо у Хотин. Головна окраса цього невеличкого містечка – Хотинська фортеця. З 2000-го року вона має статус «історико-архітектурного заповідника». Територія заповідника – 25 гектарів.
Перед входом тут розмістили палатки з сувенірами, різним крамом, є заклад для харчування. На вході до фортеці троє дівчаток віком 8-10 років грають на скрипці та бандурі, одна співає. Це додає атмосфери старовинному замку.
«Колись Дністер був суднохідною річкою, а Хотин був відомим торгівельним центром, який знали у всій Європі. Нині це місто більше схоже на село. Відповідно і кількість населення була більшою»
Антоніна Толпигіна, екскурсовод
Apple CEO
120 тисяч туристів за рік
Окрім нашої групи, на території фортеці є досить багато туристів, зміг вирізнити польську, німецьку мови і, здається, ідиш. Також багато дитячих груп туристів.
“
Фортецю реконструювали. Це сучасна реставрація, адже тут були суцільні руїни. За 19 років маємо певні досягнення у плані реконструкцій будівель. Фортеця має п'ять башт, посередині – замкова криниця. Тут є замок молдовського господаря Штефана чел Маре, казарми, церква XV століття, комендантський палац із південною, південно-західною, західною (комендантською), східною та північною, найбільшою, баштою замку
На території заповідника встановили інфо-бокси в різних експозиційних залах з інформацією про експонати і про самий музей. Також перед входом встановили кілька лавиць з USB-зарядками від сонячних батарей.
За минулий рік Хотинську фортецю відвідали близько 120 тисяч туристів, з них понад 80% – внутрішні туристи і близько 20% – іноземці. Кажуть, щороку кількість туристів збільшується і потрібно відповідати їхнім потребам.
"До 2015 року більшість відвідувачів у нас були з-за кордону. Зокрема поляки, румуни, бо для них це теж спадщина. Вони про неї пам'ятають. Приїжджали до нас навіть групи з Австралії, Японії (70-80-річні туристи). Потім криза вплинула на розподіл туристів, і почався внутрішній туризм – 80% відвідувачів були з України. Щороку їхня кількість зростає. Торік заповідник відвідали 120 тисяч туристів, із них 90 тисяч – вітчизняні".
Тетяна Нємічева
Наш екскурсовод
При всій красі та атмосферності фортеці тут є свої недоліки. І про це знають в адміністрації пам'ятки. Особливо актуальними ці проблеми постають напередодні визначної дати – 400-ї річниці Хотинської битви, яку відзначатимуть за два роки.
«У нас не вистачає інфраструктури, маємо скарги на туалети. Наразі адміністрація вирішує це питання, але на території заповідника це складно зробити, бо це – пам'ятка архітектури, тут немає води і каналізації. Аби отримати дозвіл на будівництво централізованої мережі, треба багато документів. На парковці є туалет, але він не відповідає нормам, хоча зараз ми плануємо його відремонтувати. Також у Хотині бракує гідних готелів, ресторанів. Але, незважаючи на ці недоліки, люди із задоволенням повертаються до нас знову і знову, бо тут нереальна атмосфера середньовічного замку», – зазначає Тетяна Нємічева.
Із Хотина їдемо на Кельменеччину.
Село Дністрівка Кельменецького району розташоване приблизно за 50 кілометрів від Хотина.
Круїз на яхті по Дністру
На території села є Дністровська бухта, де свої послуги туристам пропонує яхт-клуб «Маяк» із базою відпочинку. Тут є дерев'яні будиночки. Адміністраторка демонструє нам номери з умовами не гірше 4-зіркових готелів. Це переважно двомісні кімнати зі зручностями. Вартість номеру – 1300 гривень за добу на дві особи. За дітей з 2 до 12 років – доплата 350 гривень, з 12 років – 500 гривень. Діти до 2 років – безкоштовно. Сюди включаються по 150 гривень на особу, які можна витратити на барі, який розміщений на воді, це вартість сніданку або вечері.
"Фактично 1000 гривень коштує проживання для двох і 300 гривень на харчування. Максимально можемо поселити при повній загрузці до 27 осіб. Із розваг у нас є настільний теніс, дартс, бадмінтон і пляжний волейбол. Унизу біля води – шезлонги, парасолі, усе входить у вартість проживання. Ми облаштували сходи, щоб спускатися до води. Також можна брати в оренду човни. Прогулянковий катер на 20 осіб коштує 2000 гривень за годину +500 гривень – година простою. Є човен на чотири особи, вартість оренди – 1500 гривень за годину. Яхта на шість осіб (великий швидкісний катер) коштує 300 доларів за годину"
Анастасія
Адміністраторка
За її словами влітку у вихідні дні вільних місць майже не залишається. Багато клієнтів приїздять сюди одразу на тиждень, як на море. Є кілька пічок і мангалів для смаження шашликів.
Катер чи яхту туристи замовляють здебільшого, аби дістатися до Бакотського скельного монастиря (за 5 кілометрів від яхт-клуба – ред.) або ж для прогулянки Дністром. Бакота – це затоплене село, де колись мешкали близько 2 тисяч людей; у середні віки воно було одним із найбільших торгових центрів Пониззя (нині Поділля).
На воді у яхт-клубі є навіть вертолітний майданчик.
Власники невеличких гелікоптерів можуть сюди дістатися повітрям. Для інших туристів є дорога. З Чернівців до села Дністрівка їдуть автобуси двічі на день – це близько 100 кілометрів. Із центру села до яхт-клубу – ще 7 кілометрів. Місцеві таксисти довезуть вас за невелику плату до місця відпочинку.
Після обіду у ресторані на воді збираємося прогулянковим катамараном до Бакоти.
Бакота, яку не вдалося побачити
Погода різко погіршилася, звіявся сильний вітер і почав накрапати дощ. Нашу подорож відкладають на певний час. Приблизно за 20-30 хвилин очікування, хмари розвіюються, дощ припиняється, можемо розпочати наш круїз Дністром.
Прогулянковий катамаран, яким проводимо круїз Дністром
Оскільки катамаран орендували на дві години маємо час спочатку прогулятися вздовж скельного берега Дністра кілька кілометрів у напрямку Хотина, а потім у планах поїхати в Бакоту. Дністер тут широкий. З обох боків – багатовікові скелі. Дощ починається і припиняється. В одній із бухточок помічаємо кількох рибалок, які сидять у дощовиках зі своїми вудками, махають нам руками, вітаючись. Під час прогулянки зустріли два туристичні катери.
Пливемо на невеликій швидкості Дністром, роздивляємося краєвиди, увімкнули веселу музику. Дощ припинився, вийшло сонце із-за хмар. Нарешті повертаємося в напрямку Бакоти.
Дорогою нам розповідають про це село, яке повністю затопили через будівництво Дністровської ГЕС у 1970-х роках.
"Людей змусили розібрати свої домівки та позрізати усі дерева. Якусь компенсацію, звичайно, виплачували, але то був мізер у порівнянні з тим, що потрібно було вкласти для будівництва нового житла"
Антоніна Толпигіна
Екскурсовод
Через 10 хвилин нас наздоганяє велика темна хмара, з якої почалася сильна злива із градом.
Дощ заливає дивани на катамарані, з даху починає текти вода. Але, як не дивно, настрій у всіх лише покращився. Ми загортаємося у пледи та дощовики і спостерігаємо за цим видовищем. Видимість зменшується, капітан судна (хлопець років 18-ти) оголошує, що далі рухатись ми не можемо і повертаємось назад у бухту.
«Буде привід знову повернутися у Бакоту іншим разом», – роблять висновки подорожуючі.
«Буде привід знову повернутися у Бакоту іншим разом», – роблять висновки подорожуючі.
Залишки Траянового валу та невідомий мегаліт
Наступним пунктом нашого маршруту є агросадиби у селі Вороновиця, яке розташоване приблизно за 30 кілометрів від яхт-клубу. Тут можна відпочити, покупатися у Дністрі, порибалити та просто насолодитися природою поблизу мальовничої річки. Зазвичай, сюди приїжджають туристи з Чернівців або з інших областей на вихідні.
Цей край багатий не тільки принадами річкового відпочинку, а й історичними пам'ятками.
«На території, прилеглій до села, збереглися залишки Траянового валу. Це величезні земляні насипи, які зводилися римлянами у І-ІІ століттях нашої ери за часів правління імператора Траяна, – розповідає дорогою наш екскурсовод Антоніна Толпигіна. – Пізніше слов'яни використовували ці вали для захисту від ворожих нападів. Фактично, це були ніби прикордонні укріплення. Їхні залишки збереглися на території Поділля, Бесарабії, Тернопілля тощо»
А. Толпигіна
Екскурсовод
Крім того, на території села Вороновиця є залишки невеликого мегаліта – доісторичної кам'яної глиби невідомого походження.
«Найвідоміший мегаліт є на території Великої Британії – це Стоунхендж. У нас в Україні є ще мегаліти у Запорізькій області, поблизу Мелітополя, у Криму і в Тернопільській області. Місцеві мешканці села Вороновиця розповідали, що на початку 1990-х років була спроба вирити цей мегаліт. Але коли почали підкопувати його, люди почали хворіти і вирішили більше його не чіпати», – розповідає пані Антоніна.
«Найвідоміший мегаліт є на території Великої Британії – це Стоунхендж. У нас в Україні є ще мегаліти у Запорізькій області, поблизу Мелітополя, у Криму і в Тернопільській області. Місцеві мешканці села Вороновиця розповідали, що на початку 1990-х років була спроба вирити цей мегаліт. Але коли почали підкопувати його, люди почали хворіти і вирішили більше його не чіпати», – розповідає пані Антоніна.
А ще Вороновиця та два села на Дністрі – Макарівка й Грушівка – це золота корона Дністра, каже екскурсовод. Це тому, що вода і каньйон створили клімат, схожий на такий, як у Криму.
«У Вороновиці є більше 20 сучасних сільських садиб високого рівня комфорту. Середнього рівня їх більше. Загалом тут є 360 дворів. Перспектива села – туризм», – каже Антоніна Толпигіна.
Нас поселяють на ночівлю у садибі пані Світлани і Дмитра, частину групи – у садибі пані Антоніни. Тут є сімейні номери, розраховані на двох дорослих та двох дітей. Вартість номера на літній період – 750 гривень за добу. У ньому є двоспальне ліжко, зручності. На території садиби також є літня кухня. Ціни у садибах відрізняються. Наприклад, проживання на 2-лінії від Дністра, приблизно за 500 метрів від берега коштує 450 гривень за добу з людини з триразовим харчуванням.
«Працюємо переважно з сім'ями, зазвичай це постійні клієнти. До нас приїжджають на 2-3 тижні, дехто й на півтора місяці. Найбільше туристів із Києва, Вінниці, Львова, Івано-Франківська. Приїжджають сюди і туристи з Чернівців. Пропонуємо відпочивальникам катамарани, човни. Є пляж із понтонами, плавний вихід до води. На території садиби є більярд, телевізор, дитячий басейн»
Садиби власника Дмитра
На літній кухні готують їжу. У селі є ринок, тому можна придбати свіжі продукти. Також замовляють харчування у господарів на садибі: за триразове харчування можна вкластися у 150 гривень на день.
«Ми ще будемо вдосконалювати цей новий маршрут. Це перший такий пробний варіант. Плануємо обов'язково показати два скельні монастирі. Один з Чернівецької сторони Дністра, а інший – з Хмельницької. Ну і сама Бакота також дуже цікава. Хоч це і Хмельницька область, але все рівно усе це Україна і ми можемо возити туристів з нашого боку на цей об'єкт. І ми маємо це показувати. Наступним етапом подібного туру стане гірський маршрут Буковини. Плануємо у серпні разом з асоціацією «Туристична Буковина» провести промо-тур цим новим маршрутом в напрямку Карпат».
Володимир Фурдига
Начальник відділу з питань туризму Чернівецької ОДА