Він - санітар-стрілець, а згодом кулеметник 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, пише Медіа агентство АСС. Перед початком повномасштабного вторгнення чоловік працював за кордоном. У лютому 2022 повернувся в Україну захищати батьківщину.
«Мені зараз 27 років. Коли повернувся з-за кордону, побув у теробороні, а потім пішов у військкомат Дністровський. Але мене не взяли, бо мав лише 25 років. Змушений тоді був підписати контракт. Пройшов відбір у десантно-штурмові війська, навчали нас аж у Великій Британії. Дуже була сильна підготовка: штурм окопів, міст, будинків, добре навчили. Ми штурмували на війні ворожі позиції на Харківщині, на Донбасі, проривали лінію оборони під час контрнаступу», - розповідає Богдан Смаль.
Кулеметник пригадує, як під час тривалих боїв відчував сильне виснаження, по кілька діб не було сну, аби пильнувати на позиціях ймовірні ворожі пересування.
Отримуйте новини в Telegram
Було багато успішних боїв, приміром, на Харківському напрямку, коли назустріч йшла колона противника, і хлопцям вдалося виконати бойове завдання відмінно.
«Я отримав поранення в Осколі на Харківщині. Це були важкі бої. Затяжні. Ми заїхали у ліс, який був замінований. Але ми того не знали. Вороги підпалили той ліс і втекли. Тоді один з побратимів втратив ногу, ще один - пальці на руках. А того вечора я не помітив міну – і наступив на неї. Нас крили артою. Потрощило п’ятку, уламки залетіли вглиб ноги. Я взагалі спершу подумав, що дві ноги втратив, бо ліва була у крові з уламками», - каже військовий.
Богдан пережив 9 операцій і 17 наркозів. Ногу ампутували. Тепер він вчиться жити по-новому і фізично і психологічно.
Зараз військовий служить в Чернівецькому обласному ТЦК та СП.
«Важко звикнути до цього цивільного життя. Люди тут не відчули війни. Я долучаюсь до оповіщення, на блокпостах працюємо. Люди до нас погано ставляться, проклинають, нецензурно кричать, нема поваги взагалі. Казали, аби я ішов на фронт і не сидів на блокпостах. Мовляв, чого чіпляємось до чоловіків, аби вони потім такими стали як я тепер», - розповідає «Сімба».
Військовий каже, що йому є для кого жити, чоловік виховує сина. Надалі буде себе шукати і розвиватись у всіх напрямках, а в чому буде найбільший успіх – у тому буде вдосконалюватись.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
