Суть Речей з Анатолієм Гриценком

Друкопис програми "Суть Речей" з Анатолієм Гриценком

Запрошений гість: Анатолій Гриценко, український політик і військовий діяч, міністр оборони України (2005—2007)

Ведуча: Людмила Григорчук

Людмила Григорчук: Пропоную розпочати нашу розмову з нової інформації, яка дуже  болюча для буковинців. Декілька років влада годувала нас обіцянками, що вже зовсім скоро відкриються два пункти пропуску на кордоні з Румунією? Дяківці і Красноїльск. А тепер ЗМІ оприлюднили інформацію, що Європа грошей на пункти пропуску не дасть. Матимемо далі черги на Порубному. Чому так сталося? Як Україна могла це допустити?

Анатолій Гриценко: Розумних пояснень немає. Європейські партнери пішли нам на зустріч, виділили кошти. Мене це питання збурило,йдеться про майже 30 млн євро, які нам надали для того, щоб ми облаштували пункти пропуску і для нас, і для наших гостей, які привозять в Україну гроші. Багато таких у мене недобрих слів. Інших пояснень немає. Міністерство фінансів підтвердило цю інформацію, а це означає, що Україна, як держава виявилася неплатоспроможною. Домовилася, а не зробила. Включилися чиїсь інтереси. Дуже прикро, що на нас махнули рукою. Це тільки один з напрямів, де ми втратили можливість. Суттєво зменшилася також допомога і по інших напрямках. Україну тепер згадують не з піднесенням, як в 2014 році,  а з такою безнадьогою, з жалем і співчуттям, що не вдалося. Те ж саме, що відчувають наші люди, які згадують ці дні, коли загинули люди наші на Майдані. Не справдилися сподівання і це все дійшло до наших партнерів європейських.

Людмила Григорчук: На місцях щось можна зробити?

Анатолій Гриценко: Це рівень центральної влади. Це урядовий рівень. Оскільки така допомога дається під певні меморандуми, зобов’язання. Чи це можна виправити? Можна. Лиш треба кой кого взяти за жабри, але треба чітко показати, що ми готові виправитися.

Людмила Григорчук: Кого ви пропонуєте взяти за зябра?

Анатолій Гриценко: Я говорю за рівень міністерства, за рівень Гройсмана.

Людмила Григорчук: У Чернівецькій області проблеми не лише з пунктами пропуску на кордоні, але й з іншими можливостями дістатися до нас, щоб ми могли відкрити той туризм, про який ми так багато говоримо.

Анатолій Гриценко: Якщо почати з позитиву, то є певні позитивні зрушення. Якщо раніше ми не могли добратися повітрям до Чернівців, то тепер ми можемо дістатися повітрям. У вас красиве місто, красива місцевість. Цим треба пишатися. Щодо стану доріг, то об’єктивно він покращився. Можна, звичайно, ще краще. Щоб автотуризм доставляв людям задоволення.  Адже нам треба знати нашу Україну, те, що біля нас знаходиться, а не їхати шукати красивих місць десь далеко.

Людмила Григорчук: Щодо залізничного сполучення. До нас відмінили нещодавно два потяги.

Анатолій Гриценко: Це питання центрального уряду. Я бачу ті експерименти, які проводили  в «Укрзалізниці» за участі зарубіжних керманичів. Вони мене не гріють, коли якогось рокера беруть, а потім виявляється, що дві третини робочого часу він не з’являється на роботі і позитивних зрушень особливих не було, крім скандалів з міністром. Кадрову політику треба вдосконалювати і шукати фахівців, які можуть змінити ситуацію

Людмила Григорчук: А є у нас фахівці? Може у нас нема таких фахівців?

Анатолій Гриценко: Я на місці президента чи прем’єра, припинив би цю практику. Бо такі керівні посади, де приймаються відповідальні рішення мали би приймати громадяни України. Чи потрібні іноземці? Думаю, так, якщо у них є яскраві ідеї, досвід, але вони можуть бути лише у статусі радників. Вони пропонують, але приймаємо рішення ми. І за жодних умов я б не хотів би бачити представників урядів інших країн, будь-яких. Ніяких здобутків іноземних службовців я не бачу. Це не те середовище, вони зберігають у кишені свій паспорт і потім повертаються назад, просто пограючись у державні справи тут. Опора має бути на наших людей. Але треба включити зелене світло,  соціальний ліфт, щоб піднімалися у крісла справді кращі. Тому що просто дехто поширює лозунг, що нам треба молоді обличчя, але коли я бачу обличчя наприклад , Дмитра Вовка, людина, яка керує комісією, яка визначає тарифи, його призначили у 25 років, а до того він працював лише в «Рошені» і більше ніде, а його призначили керувати такою структурою серйозною. Тут явна непрофесійність, для чого робити такі експерименти? У нас призначають людей, які ніколи не працювали у тій чи іншій сфері. У нас часу на експерименти немає.

Людмила Григорчук: Ви один з лідерів різних соцопитувань щодо президентських перегонів. Ви вже маєте готовий план розвитку України на наступні  роки? Конкретний?

Анатолій Гриценко: Так. Я брав участь і у попередніх президентських виборах і ставлюся до цього відповідально. Команда наша ще не повністю сформована. Ми бачимо глибину провалів на деяких напрямах і людей, яких треба призначити на ключові посади, це мають бути люди, як працюватимуть з першого дня, це не тільки ті, які порядні чи ті, які не крадуть, я впевнений, що Яресько не крала і Супрун не краде, але толку з того. Треба професіонала, щоб працювати, а не вивчати свої обов’язки три місці. Команда буде сформована така, щоб люди працювали, не дбали про рейтинги, а думали про результати. Є усвідомлення того, що перемога на виборах сама по собі - це буде непросто, це буде важко, але це лише 10% зусиль, 90% - потім, зробити те, що обіцяєш. Тому що ми бачимо, яке розчарування, яка безнадьога у людей, які піднялися на Майдан чотири роки тому і зараз у них кулаки стискаються від злості. А багато з тих, хто не стискає кулаки просто голосують ногами. Поїхали у Польщу, чи в Румунію і це прикро, бо люди не можуть реалізувати себе на своїй Батьківщині.

Слухач. Я згідна з вашою тезою про відповідальність громадян за свій вибір. Це те, що ми довіряємо цій людині своє майбутнє. Але багато моїх знайомих не бачать конкретного лідера. За кого голосувати? Це болюча тема. Як ваша політсила планує вирішувати цю проблему?

Анатолій Гриценко: Проблема тут у чом, якщо подивитися, як змінився стан з доступом до центральних каналів під час пост майданної влади, то висновки дуже сумні. Під час бандитського режиму Януковича я мав доступ у студії всіх провідних каналів, а зараз я готовий виставить величезну пляшку чого завгодно, хто знайде хоч один ефір мій за останні три роки на Інтері, ТРК «Україна», 5-й канал, СТБ, чи Новий канал, чи 1+1. Не знайдете. Просто закритий доступ Порошенком П.О. Такого не було ніколи. Люди, які не сидять в інтернеті, то вони просто не бачать і не знають. Я сподіваюся, що під час виборчої кампанії зміниться щось, якщо подивися рейтинг довіри, то на першому місці стоїть моє прізвище, а Порошенко лише на 9-му.  Все таки люди розуміють, що є обман,  не дотримання слова, балаканина, не підтверджена справами. Я сподіваюся, ми достукаємося.

Людмила Григорчук: Все таки як знайти лідера?

Анатолій Гриценко: Ми усвідомлюємо, що треба виставити не 10 кандидатів, а одного, який поведе команду, яка потім зможе реалізувати всі завдання. Хто це піде? Коли ми починали ці переговори, це був березень минулого року, то найвищі рейтинги були у Андрія Садового. Тепер все змінилося, тепер вдвічі вищий рейтинг у мене. Яка буде ситуація на початку виборів, подивимося. Але ми домовилися, що ми оцінимо шанси за допомогою соціологів, за допомогою людей, і той, хто матиме найбільш реальний шанс перемогти – той і буде кандидатом. Повірте, буде набагато більше відповідальних постів, чим відповідальних людей, готових їх обійняти і працювати. Всім знайдеться робота. Тут треба зняти гетьманські шапки, забрати амбіції. Чи готовий я до цього? Готовий.

Людмила Григорчук: Але чи всі інші будуть готові. Той, хто виграє, буде винний тим, хто його підтримає. Він змушений буде роздавати  посади. Знову буде кумівство.

Анатолій Гриценко: Ні це не кумівство. Вся команда матиме одну відповідальність і працюватимуть плече у плече. Робота буде складною, напруженою, психологічно, фізично, буде і небезпечно. Бо когось треба буде посадити і відібрати у когось те, що вони вкрали і повернути народу. Така команда має бути міцною, народною. Це не йдеться про кумівство. В мене ніхто з кумів не отримував житло, квартиру, кусок зброї.  Я розумію, наскільки це кумівство бісить людей. Розуміють, що є генеральний прокурор, а його фактично немає, бо він кум Президента. Відповідальність вибіркова. Комусь команда фас, його сажають, а когось не чіпають. Ви подивіться, кого обирають? Які були два останні президенти? Суть у них та сама: стати найбагатшими в Україні. Це люди бізнесу. Добре чи погано, але в мене бізнесу нема. Мені легко боротися з офшорами, легко за зябра брати тих, хто виходить за межі закону. Для мене не стоїть суть – заробити.

Людмила Григорчук: Яка тоді у вас мета?

Анатолій Гриценко: Я знаю, що це країна не Порошенка і не Януковича. Це наша з вами країна. Я тут народився, тут народилися мої діти, а не десь за кордоном. Ми хочемо жити тут, спокійно, тому докладаємо зусилля. Я , в статусі державного діяча, моя дружина, журналістка, несе правду через «Дзеркало тижня». Теж нелегко, йде тиск, брудні кампанії але ми цей шлях пройдемо. Це не питання заробітку, це питання відчуття відповідальності.  Зробити так, щоб заробітчани поверталися додому, щоб до нас приїжджали туристи.

Людмила Григорчук: Ваші діти і народилися тут, і вчилися, і працюють тут?

Анатолій Гриценко: Всі четверо народилися тут. Старша донька закінчила Київський університет, магістра отримувала в Шотландії, але повернулася сюди, щоб працювати тут. Це добре, коли повертаються, гірше, коли беруть квиток в одну сторону і ще й забирають з собою всіх родичів, це погано.

Слухач: Нещодавно ви заявляли, що активна фаза бойових дій на Донбасі завершено, в той же час ми бачимо, що там помирають наші воїни. Мені цікава ваша думка, що в зоні так званого АТО зараз? Чи війна завершується чи заморожується?

Анатолій Гриценко: активна фаза бойових дій, якою ми бачили її під Дебальцево, коли гинули сотні людей наших, вона завершилася,  але від того не легше. Бо перемир’я, так зване, приносить щодня біль і сльози. Постійно поранені і померлі. Є ще супутні втрати, коли закінчує життя самогубством, або стріляють один одного. Армії, коли вона знаходиться у такому стані, що вона не воює, а в перемир’ї начебто вже три роки, але по ній гатять, вбивають, а наказу немає стріляти у відповідь. Це морально дуже важко. Це дуже ускладнює роботу солдата. У цій ситуації, коли ми пов’язані підписаними домовленостями, коли у процес пошуку рішення залучені потужні партнери: Америка і Європа, рішення шукається у дипломатичній площині. Зараз готується пакет можливої миротворчої місії під прапором ООН. Я так само беру у цьому участь, не в державному форматі. Але поки що позиція Росії кардинально неприйнятна, вони не хочуть підписувати ніяких документів з ООН, не гарантують миротворцям безпеку. Не погоджуються, щоб ми встановили контроль над державним кордоном. А нам це принципово. Якщо буде відкрита ділянка кордону, то це означає, що йде нова смерть, нова зброя, нова техніка не тільки як нова загроза нам, а як загроза потенційним миротворцям. За таких умов жодна країна своїх миротворців не направить у блакитних касках. Я думаю, що це рішення буде прийнято точно після переобрання Путіна і з дуже високою ймовірністю, уже після переобрання нової влади в Україні. Оскільки нинішня влада показала свою недоговороспроможність. Доведеться ще потерпіти.

Людмила Григорчук: Але чи наші воїни готові терпіти?

Анатолій Гриценко: Важко. Треба підвищувати обороноздатність. І це треба робити не залежно від того, коли завершиться російська агресія. Бо ми і надалі матимемо того самого сусіда. А щодо наших воїнів, то я вважаю, треба діяти кардинальніше. За кожного нашого треба покласти 10 інших. Вони тільки силу сприймають.

Слухач: Я з Криму, живу у Чернівцях, маю тут прописку в області, але дуже важко оформлювати документи, наприклад, закордонний паспорт не можу оформити.

Людмила Григорчук: Мені важко відповідати, бо я не при владі, але вважаю, що це неприйнятно, так ставитися до людей. Про простих людей треба дбати. Слухачці раджу писати офіційний запит і звернутися до народного депутата з вашого округу, щоб він звернувся до державних установ від вашого імені.

Слухач: В нього двічі більший рейтинг ніж у Садового? Смішно, дідусь бачить себе президентом? А Міхо, якого він так підтримував?

Анатолій Гриценко: Ті люди, які зі мною працювали знають, що я те, що обіцяю, те і роблю. Головне, щоб ми обрали одну людину, якого всі підтримують.

Людмила Григорчук: Політологи кажуть, після депортації Саакашвілі, саме ви є тепер новим головним опозиціонером  в Україні. Ви погоджуєтеся на таку роль?

Анатолій Гриценко: Мене по – різному називають. Я чую це з ефірів. Хто мене поливає брудом, то це означає, що я правильним шляхом іду. Я сам давав покази у прокуратурі. І це декого лякає. Вони знають, якщо я переможу, то вони будуть відповідати за свої злочини. А те, що я координую дії опозиції, коли Михайла брутально виш вирнули і всі люди побачили, що так само і їх можуть викинути в будь який момент,я справді ініціював зустріч віх опозиційних сил, щоб виробити план дій, над яким ви працюєте.

Людмила Григорчук: Саакашвілі – ваш друг?

Анатолій Гриценко: Я не можу назвати його другом, бо друзів у мене по життю небагато. Я Михайла сприймаю, як людину, яка працювала главою держави Грузії, як людину, яка пройшла складний шлях в Україні. І тепер з ним повелися неправильно. При жодній владі так швидко не давали і так брутально не забирали громадянство. Це не захист Михайла, а захист всіх громадян України від таких дій. Його вивезли по-хамськи, за волосся. Якщо люди довірять, то одним з перших указів, я відновлю громадянство Михайла. І це не залежно від того, як Михайло буде ставитися до мене, як до Президента.

Людмила Григорчук: Щодо реформ. Зараз дуже багато говорять про зміни, рух бачимо поки по реформі децентралізації, чекаємо на зміни в охороні здоров’я, освітяни готуються до змін з 1 вересня у школах. Яку реформу вважаєте найбільш успішною, а яку найбільш складною і пропащою?

Анатолій Гриценко: Найбільш складною і пропащою, у ваших термінах, я називаю, те, що називають реформою в енергетиці. Що звелося до кардинального перевищення тарифів і те, що дві третини людей сидять на субсидіях. Це принизливо. Люди працюють, і знають, що на тих завищених тарифах наживаються олігархи, а працююча людина навіть не може заплатити за воду і тепло, я навіть не говорю, за одяг, чи відпочинок, базові потреби.

Анатолій Гриценко: Мене турбує, що уряд вже приймає якісь рішення, щоб з 1 вересня діти почали вчитися по 12 років в школі. Я категорично проти. Для чого 12 років протирати штани там? До 19 років? Коли вже в старших класах дівчат будуть проводжати з двома коляками. Вони вже переженяться до того часу. Я вчився 10 років. Ніколи, жодного дня в мене не було більше 6 уроків, а зараз моя дитина, вона у 7 класі, по 8 уроків, до 12 ночі сидить робить домашні завдання. Забивають голову абсолютно непотрібним. Зміст навчання треба продумати, мотивацію. У педагогічні вузи поступають ті, хто не може здати ЗНО навіть на четвірку. Отут треба працювати, а не тупо збільшити кількість років у школі.

Анатолій Гриценко: Медична реформа – про неї навіть говорить страшно. У людей зараз відчуття жаху, не дай боже, щось сталося вдома, то дільничний лікар типу не виїжджає, шукай сімейного. Люди пішли в черги записуватися до сімейного, їх повертають, кажуть у квітні почнуть, а дехто каже, у липні почнуть. Якась частина коштовна, якась безкоштовна. Хіба так роблять реформи? Ключові дві речі, реформи мають дати позитив. Якщо вона не робить ситуацію краще, то це не реформа, це просто падать далі вниз, а друге, люди мають підтримати реформу, якщо люди її відторгають, то при зміні міністра, та реформа  накривається бордовим капелюхом. Ця нервовість, недосказаність, у людей викликає лише відчуття такої тривоги, небезпеки, стресу. Влада повинна на кризових етапах працювати спокійно, впевнено, як у нас буває. Як у нас сталася ситуація, що хтось щось зламав, чи операцію треба пройти. А хірурга дьоргає,  він нервує, червоніє, метушиться, то ви ж побоїтеся покласти дитину на операційний стіл, і навпаки, коли впевнена людина, діагноз каже, спокійно бере дитину і повертає здоровою. Отак повинна працювати влада, а не нагнітати.

Анатолій Гриценко: Якоїсь вдалої реформи я не можу назвати. Максимум, яка претендує, коча б наполовину, це частина поліції, яка замінила ДАІ. І то. Вони ввічливі, вони не стоять з тими фарами, коли сержант Петренко ще не снідав, давай плати. Але вони не професійні. Я прочитав, що вони самі 300 машин побили. Вони навіть як водії не навчені. Вони не спроможні силою зупинити того, хто нападає зі зброєю, вони або опускають руки, або метушаться. Їм треба підтягти професійний рівень. Навіть ця реформа не завершена. Коли я чую, що Петро Порошенко заявляє, що він успішно завершив 144 реформи, то я думаю, це щось на грані хвороби. Я б хотів побачити ці 144 реформи.

Слухач: Чи вважає він, що в Чернівцях ,,Громадянська позиція " працює? Нехай скаже правду! Я не бачив ні однієї їхньої доброї справи на благо громади міста за рік їхньої роботи! Лише назва!

Це не об'єктивна оцінка. Зараз керівник обласного осередку Василь Іванович Макух докладає серйозних зусиль і долучає до роботи тих людей, які справді небайдужі, які мають тверду громадянську позицію з різних середовищ: і з категорії підприємців, і з науковців, і з освітянського, і волонтерського. Єдине, що я хочу, щоб зрозуміли, що на відміну від інших партій, у нас не платять, у нас треба докладати і зусиль і фінансів, як членські внески. У нас ніхто не отримує зарплати, ні я, ні керівники обласних чи районних організацій партії. У нас нема централізованого бюджету з Києва. Ми не женемося за чисельністю. У нас нема людей з категорії олігархату, які хочуть отримати доступ до корита. Це люди, які хочуть проявити себе, які хочуть досягнути чогось у житті, наприклад, стати депутатом сільської чи міської ради, чи стати сільським чи міським головою. Чи, може, стати міністром. але треба мати три П: професійність, порядність і професіоналізм. Тільки ті люди, які мають ці три якості, вони зможуть чогось досягнути.