1. Перший постійний театр в Україні відкрився в Харкові в 1789 році. На початку XX століття театральні споруди з’явилися в Києві, Одесі, Полтаві.
2. Руїни театрів античного типу в Херсонесі та Ольвії залишилися до наших часів. Це були театри під відкритим небом, в центрі знаходився круглий майданчик для акторів і хору, а місця глядачів йшли уступами вгору.
3. Давньоримська публіка любила криваві видовища не тільки на гладіаторських боях, а й на звичайних театральних виставах. Якщо по ходу дії актор повинен був загинути, його могли в останній момент замінити на засудженого до страти злочинця і вбити прямо на сцені.
4. Сучасні сотнесеріальні фільми – не винахід нашого часу. У давнину на Сицилії ставилися вистави, які тривали по року. Щовечора глядачі збиралися в театрі, щоб подивитися продовження.
5. Японський театр «кабукі», де всі ролі, навіть жіночі, грають чоловіки, заснувала саме жінка. Її звали Окуні і вона була служницею святилища в 17 столітті. Вона та інші жінки виконували тоді всі ролі, в тому числі чоловічі. Однак незабаром керівництву країни не сподобалася аморальна атмосфера, що часто панувала на таких виставах, і жінок у театрі кабукі замінили юнаками, а згодом зрілими чоловіками.
6. Чи знаєте ви, що в англійській мові термін «піратство» в значенні «порушення авторських прав» відомий ще з 1603 року? Тоді був надрукований піратський текст п’єси «Гамлет». Хороших п’єс у всі часи було мало, і за ними полювали конкуруючі театральні трупи та видавці. Тому повний текст п’єси автор довірив найчеснішій людині в трупі – суфлеру. Кожен актор мав на руках тільки свій текст, на заучування якого і репетиції відводилося всього кілька тижнів. Звідки ж могла з’явитися піратська п’єса? Від стенографів, що сидять в залі (але тоді не було ще таких спеціалістів), або від артистів, вивчили текст п’єси напам’ять під час репетицій.
7. Суфле і суфлер мають мало спільного між собою, але обидва слова походять від французького «souffle» (видих, подих). Суфле названо так тому, що воно легке і повітряне, а суфлер — тому що він повинен підказувати акторам дуже тихо.
8. Комедійний театр Teatreneu в Барселоні впровадив систему плати за сміх. У спинки крісел в залі для глядачів вмонтовані планшети з встановленою програмою із розпізнавання міміки. Кожна зафіксована посмішка коштує 30 євроцентів, а максимальна вартість подання встановлена в 24 €, тобто після 80-ї посмішки можна сміятися безкоштовно. Система сподобалася як глядачам, кількість яких збільшилася, так і адміністрації театру, чиї доходи зросли.
9. У липні 2011 року в лондонському театрі Barbican щовечора влаштовували незвичайний театральний перформанс під назвою «Колискова». Глядачам пропонувалося замість сидіння в кріслах лежати на одно-, двох – і трехспальных ліжках, а головною метою шоу було розташувати людей до хорошого сну. Ранковий сніданок також входив в програму подання.
