Як говорити з дітьми про військову агресію, радить психолог

"В нашій країні біда. Дорослі вирішують, що робити. Ти в безпеці. Зараз важливо всім відпочити, щоб була сила допомагати в разі потреби", – ось що сказала своїй дочці дитячий та сімейний психолог, авторка низки книг з виховання дітей Світлана Ройз після нападу Росії на українські судна, пише Українська правда.

Діти відчувають хвилювання дорослих. Вони не все розуміють, але коли батьки надміру схвильовані, незвично моніторять новини, не сплять пізно ввечері і про щось із запалом говорять на кухні, починають і собі хвилюватися.

На своїй сторінці у Facebook психолог розповіла, як говорити з дітьми про військову агресію, теракти, напади.

Нагадаємо: Воєнний стан вводиться в Україні з 28 листопада, - Президент

Акцент – на безпеку. За будь-яких обставин дитина шукає в нас підтримку, опору. Важливо впоратися зі своєю тривогою, щоб вмістити в себе тривогу дитини. Ми – контейнери для переживань дитини.

Теракт, напад, агресія – це завжди неочікувано і травматично. Вони орієнтовані на те, щоб спровокувати паніку, інстинктивні дії та агресію у відповідь. Ми це розуміємо, у нас є інформація, ми здатні чинити цьому опір та намагатися утримувати стабільність.

У маленької дитини інформації обмаль. Чим менша дитина, тим менше у неї цієї інформації.

Дитині до двох років можна просто говорити (навіть подумки) – я з тобою, ми в безпеці. Я можу подбати про себе і про тебе. Дитину важливо багато обіймати або хоча б доторкатися до неї, тримати за ручку, ніжку, спинку, щоб вона відчувала тепло і опору.

Дитині до 10 років можна сказати – мама і тато засмутилися, бо почули новину.

Зараз багато людей турбуються про це і вирішують, що можна виправити, як допомогти тим, кому погано. Дуже шкода тих, хто постраждав. Ми можемо допомогти (подумати про них, бажати їм одужання, помолитися, поставити свічку, покласти квіти), але ми в безпеці. Тато і мама поруч і будуть про тебе піклуватися.

Важливий акцент – у світі є погані, жорстокі люди, але сам світ не поганий. І більшості людей все ж можна довіряти.

Відповідати на питання дитини обов'язково. Якщо вона не знайде інформацію у вас, вона піде в інтернет, до друзів, знайомих. Складна тема – це привід серйозно порозмовляти.

Поясніть дитині, що робити в екстремальних ситуаціях, запитайте, чи пам'ятає телефони рятувальних служб, свої дані.

Слова, які важливо чути дитині:

Зараз ми в безпеці. Я і багато інших людей зробимо все, щоб ми були в безпеці. У всіх своє життя і своя доля. Я вірю в те, що в нас буде все добре. Поганих людей набагато менше, ніж хороших. Давай згадаємо усіх, хто тебе любить і хто про тебе дбає.

Що можна робити? Грати. Обіймати. Щоразу обіймаючи дитину ми створюємо додаткові межі безпеки. Можна робити дитині масаж ніжок, гладити спинку. Дозволити вихлюпнути напругу фізично (якщо це потрібно) – покричати, побігати, стрибати, махати руками. Розмальовувати або обмальовувати долоньки. Важливі додаткові межі, дитина малює в межах ліній. Майструвати щось з матеріалів, над якими можеш відчувати контроль – глина, пластилін, кінетичний пісок, тісто. Робити обривну аплікацію. З клаптиків паперу робити колажі. Робити вправи на дихання – дути в соломинку у воді, видувати мильні бульбашки. Фантазувати і створювати власний чарівний безпечний світ.

Якщо немає можливості трансформувати страх – створити для нього сейф (коробку, папку). Намалювати страх, покласти в "надійне місце" та міцно закрити. Це дозволить відпочити від напруги.