Як вік впливає на ефективність щеплень: чому дітям і дорослим потрібні різні вакцини

За даними ВООЗ, останнім часом по всьому світу зростає кількість спалахів хвороб, що піддаються профілактиці за допомогою вакцинації та були на межі зникнення. Зокрема йдеться про кір, менінгіт та дифтерію.

Саме завдяки здатності вакцин «навчати» імунітет реагувати на ці захворювання людство навчилося протистояти їм. Тому ігнорувати щеплення не можна.

Чому людям різного віку потрібні різні підходи до вакцинації та чи можна коригувати графік щеплень - розповів для Центру громадського здоров'я дитячий інфекціоніст та голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики Федір Лапій. Про це пише Медіа агентство АСС з посиланням на УП Життя.

Чим відрізняються вакцини для дітей і дорослих

За словами інфекціоніста, календар профілактичних щеплень формують з урахуванням низки факторів, як-от застосування вакцини у певній віковій групі та імуногенність - здатність стимулювати вироблення антитіл імунною системою.

Саме імуногенність є ключовою властивістю вакцин. Вона означає, що препарат ефективно «навчає» імунну систему боротися зі збудником.

Медіа агентство АСС є в Instagram

Імуногенність оцінюють за двома основними критеріями:

- відсоток людей, у яких була відповідь на вакцинацію - після однієї чи двох доз, з різними інтервалами між ними;

- сила імунної відповіді. Наприклад, антитіла з’явилися у двох людей, але в однієї їх небагато, а в іншої - значно більше. В обох імунна відповідь є, однак її сила різна.

Імуногенність має певні вікові особливості. Наприклад, на вакцину з білковими антигенами імунна відповідь у новонароджених і дітей протягом першого року життя формується досить добре.

Зокрема, такими є щеплення проти гепатиту B та проти дифтерії і правця. Вони містять білковий антиген і викликають ефективну імунну відповідь у немовлят.

Водночас на полісахаридні вакцини імунна відповідь у малюків до двох років може бути нижчою, ніж у старших дітей та дорослих.

Під час формування Календаря профілактичних щеплень враховують також те, наскільки небезпечними для конкретного віку є певні інфекції та які вакцини захищають від них найкраще.

«Наприклад, Hib-інфекція (гемофільна інфекція - ред.) може спричинити тяжкі ускладнення або навіть смерть у дітей до двох років. Головний чинник патогенності цих бактерій - капсула, утворена з полісахаридних антигенів. Імунна система малюків до двох років погано реагує на такі антигени. Щоб подолати це обмеження, вчені створили кон’юговані вакцини: у них полісахаридний антиген «зв’язали» з білковим носієм. Подібні втручання людини у природні процеси можна порівняти з винайденням інсуліну або проведенням кесаревого розтину. Так само і з вакцинацією: людство не мириться з тим, що природа залишила дітей без захисту, а створює рішення, які рятують життя», - зауважує Федір Лапій.

З віком імуногенність вакцин знижується. У людей віком від 60 років звичайна імунна відповідь є нижчою - навіть у порівнянні з дітьми. Тому для них намагаються розробляти окремі вакцини. Прикладом є щеплення проти грипу з підвищеною дозою антигена.

Чи можна відтерміновувати вакцинацію

За словами лікаря, найкраще дотримуватися календаря щеплень, щоб досягти максимальної ефективності й забезпечити тривалий захист.

Однак трапляються ситуації, коли подальшу дозу вакцини необхідно ввести швидше. У таких випадках слід дотримуватися 28-денного інтервалу.

Водночас є так званий чотириденний «пільговий період», під час якого дозволяється ввести наступну дозу на 4 дні раніше - через 24-27 днів після першої дози. Це стосується курсу вакцинації з дводозною схемою проти кору, паротиту, краснухи, первинної вакцинації проти дифтерії, правця, кашлюку і проти гепатиту B.

«Для більшості вакцин немає максимального інтервалу між дозами. Якщо одну пропустили, починати курс заново не потрібно, варто продовжити введення необхідної кількості доз», - каже інфекціоніст.

Теоретично вакцину можна вводити з більшими інтервалами, ніж рекомендується. Однак тоді є ризик, що дитина буде незахищеною і не встигне сформувати імунітет до контакту зі збудником.

Відтерміновувати вакцинацію на пізніший вік не рекомендується, оскільки це може підвищити частоту місцевих реакцій на щеплення, як-от почервоніння, набряк чи біль у місці ін’єкції.