Бідних українців поділили на 3 групи

Для подолання бідності в Україні уряд затвердив методику комплексної оцінки життя.

Про це йдеться у спільному наказі Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку , Мінфіну, Державної служба статистики та Національної академії наук, передають Українські Новини.

Методика визначає 3 групи критеріїв оцінки бідності:

1-а група (основні монетарні критерії бідності): сукупні еквівалентні видатки особи нижче 75% медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних видатків; сукупні еквівалентні видатки особи нижче фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму в середньому на душу населення; загальні еквівалентні доходи особи нижче фактичного прожиткового мінімуму в середньому на душу населення; загальні еквівалентні доходи особи нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму розраховуючи на місяць у середньому на одну людину.

Для основних монетарних критеріїв бідності розраховуються наступні показники: сукупний дефіцит доходу бідного населення; середній дефіцит доходу бідного населення; глибина бідності.

2-а група (інші монетарні критерії бідності): еквівалентні видатки особи нижче межі бідності, визначеної Організацією Об’єднаних Націй (ООН) для країн Центральної й Східної Європи як гривневий еквівалент 5,05 долара відповідно до паритету купівельної спроможності; середньодушові еквівалентні доходи особи нижче 60% медіанного рівня середньодушових еквівалентних доходів за шкалою еквівалентності Європейського Союзу.

3-а група (немонетарний критерій бідності): наявність у домогосподарствах через недостачу коштів 4 з 9 ознак депривації (скорочення або повне позбавлення можливості задовольняти основні потреби).

Читайте: Яку суму українці щодня витрачають на продукти: шокуючі дані

За методологією ЄС до ознак депривації відносяться: наявність у домогосподарства заборгованості по виплаті іпотечного кредиту або орендних платежів, рахунків за комунальні платежі, платежів за придбання товарів та послуг на виплату або інших платежів за кредитами; нездатність домогосподарства оплатити тижневу щорічну відпустку далеко від дому; нездатність платити за підтримання належної температури в житлі; нездатність платити за споживання страв з м’ясом, курятиною, рибою (або їх вегетаріанські еквіваленти) через день; нездатність оплатити несподівані фінансові витрати за рахунок власних ресурсів (у розмірі законодавчо встановленого прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць у середньому на одну людину); нездатність дозволити собі мати телефон (у тому числі мобільний); нездатність дозволити собі мати кольоровий телевізор; нездатність дозволити собі мати пральну машину; нездатність дозволити собі мати автомобіль.