Міг бути другий Іловайськ – як ЗСУ вдалося з мінімальними втратами відійти із Золотого

Але уникнути оточення вдалося з мінімальними втратами. Про це пише Медіа агентство АСС з посиланням на Telegram голови Луганської ОВА Сергія Гайдая. Детальніше у матеріалі видання Газета.ЮА

З району Золотого – Гірського в червні довелось відходити військовим 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила та 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Тоді російські терористи з обох боків оточували українське військо.

Зі слів командира першого механізованого батальйону 24-ї ОМБ ім. короля Данила Сергія Мазорчука, з його підрозділу вийшли 350 бійців, з інших – майже 1,5 тисячі. Під час виходу в його батальйоні загинули лише три військовослужбовці, п'ятеро отримали поранення.

При цьому українські позиції були під постійним прицілом великої кількості російської артилерії та авіації.

«Коли росіяни взяли Новотошківське, ЗСУ були змушені перегрупуватися й розвернутися лівіше. Якщо до того наші військові утримували п'ять кілометрів, то після маневру довелося майже десять. Далі окупанти взяли Світличне, Нижнє і вийшли до Тошківки. На початку червня вже й Попасна, яку Збройні сили України мужньо обороняли більше трьох місяців, опинилася під контролем ворога. Після Попасної вороги захопили Комишуваху та Врубівку. Тож, 19 червня, коли відбувся прорив у Тошківці, стало зрозумілим, що потрібно залишати Золоте через загрозу кільця», – пише Гайдай.

20 червня уже було розпорядження відходити через Гірське. Водночас у Тошківці агресори тоді зайняли кругову оборону й фактично перегородили центральну трасу, якою українським бійцям підвозили допомогу. Залишалася тільки польова дорога протяжністю 10 км.

«Українські бійці намагалися їхати через Новоіванівку, де залишалася підконтрольною частина дороги. Тоді ж хотіли евакуювати наших поранених. Їхали двома машинами й потрапили під артилерійський обстріл. Одна машина згоріла. На щастя, всі залишилися живі. Після того почали планувати для виходу іншу дорогу», – додає Гайдай.

Наші новини є у Facebook

Під час відходу із Золотого українські війська спочатку зайняли оборону на околицях Гірського. Це був підготовчий етап виходу в бік Лоскутівки – Лисичанська. Але того ж дня загарбники польовими дорогами вийшли в селище за два кілометри від Лоскутівки. Тоді коридор залишався лише в 4–5 км.

«Виходили вночі, в кілька етапів. З 20:00 21 червня підрозділи вже почали помалу відтягуватися з Золотого – Гірського. Піхота їхала автомобілями "Пікап" кілька кілометрів, а далі йшли пішки до Лисичанська – орієнтовно 17-20 кілометрів. Групи нараховували не більше сорока людей. О 3:20, коли почало світати, на позиціях ще залишилася техніка й 70 військових. Це була остання група – піхота виходила на броні. Усіх на техніці не вивозили, бо колону зазвичай обстрілює артилерія. Техніку теж виводили двома колонами. Зробили маневр, який мінімізував вплив ворожої артилерії на колону», – пише голова ОВА.

Але між Вовчоярівкою та Лоскутівкою бійці знову ледь не потрапили в оточення. В ЗСУ був на позиції танк у якості вогневої засідки. Він встиг підбити три танки та один БТР противника. Завдяки цьому вдалося вийти.

Якраз після цього росіяни зайшли в Лоскутівку, й кільце зімкнулося.