Тернопільщина в останню путь проводжала Михайла Григоришина, десантника 15 окремого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади, який загинув ще 31 січня біля Дебальцевого. Випускник юридичного факультету Чернівецького національного університету, йому 28 квітня мало виповнитися 25 років. Прощалося з Михайлом все село, стоячи навколішках.
Однослеьці та друзі дорогу, якою проводжають Михайла, рясно встеляють квітами. Його обійстя не може вмістити усіх охочих, які зібрались в селі Панівці, Борщівського району Тернопільської області, щоб попрощатись з бійцем. Героя проводжають – навколішки.
Валентина Івасюк, подруга Михайла: Він у дійсності патріот був і лідер по життю. І після ротації, як інші приходять – він приходив нічого не казав, лише посміхнеться – усі в нього чудово.
Михайло Григоришин закінчив Чернівецький національний університет. Після мобілізації з квітня минулого року, десантник 128 гірсько-піхотної бригади пройшов найгарячіші точки передової. Після Іловайська ненадовго повернувся у відпустку додому. Залишитись та більше не іти на Схід – не припускав навіть думки.
Володимир Білоконь, друг Михайла Григоришина: Він ні на краплину не пожалкував про те, що пішов, і навіть коли приходив у відпустку, я казав: Міша залишся, побудь удома, він казав, що мусить піти добути до кінця.
Загинув Михайло 31 січня поблизу Дебальцевого, біля села Чорнухіно, на 6 блок-пості.
Володимир Яворський, Координатор волонтерського руху, місто Борщів: Пряме попадання снаряда в їній дзот, загинуло два хлопці – наш Михайло та ще один хлопець з Київищини, і потім – їхній командир, який до них добирався, щоб урятувати - в нього влучив снайпер.
Михайлу 28 квітня мало б виповнитись 25 років. Найбільше вразило усіх – родичів та близьких хлопця те, що сепаратисти довго не віддавали його тіло рідним.
Галина Гигоришин, матір загиблого: «Він закінчив університет, юридичний факультет, служив у десантних військах, я йому допомагала, знімайте, хай усі бачать, кого вони вбили, два місяці мені тіло не віддавали , сволочі.»
Валентина Івасюк, подруга Михайла: Ми його шукали серед полонених, дзвонили в Донецький морг, Луганський, і в дійсності була до останнього надія, що він живий.
Повернути тіло Михайла вдалось завдяки волонтерським організаціям, які на Сході займаються пошуком загиблих і поранених.
Володимир Яворський, Координатор волонтерського руху, місто Борщів: Як виявилось пізніше, сепаратисти забрали в Луганський морг, протримали до початку березня, і лише тоді передали нашій стороні, і лише тоді ми поїхали на опізнання і спромоглись забрати тіло нашого Михайла додому.
Односельці, близькі і просто знайомі хлопця, який до останнього обіцяв повернутись з фронту живим, захищаючи свою землю, називають «героєм»
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
