Рік війни: як змінився портрет українців і України

«Перше публічне опитування суспільної думки ми робили вже на третій день війни у лютому 2022 року, – згадує засновник Соціологічної групи «Рейтинг» Ігор Тищенко – Чому наша команда це почала робити? Ми отримували фідбеки від військових: тим, хто на полі бою, було дуже важливо знати, що велика частина українців (90%) довіряють ЗСУ і вірять, що ми переможемо»

Попри погіршення матеріального стану, неможливості планувати життя і дохід, українці відчувають гордість за свою країну, стали більш згуртованими, вірять в перемогу, краще майбутнє і мають високий індекс життєстійкості. Довіряють ЗСУ (97%) і президенту (90%) і менше вірять в бога. 

А євроатлантичний вектор настроїв досяг рекордних показників за всю історію країни! Стали більш визначеними цінності: переважна більшість респондентів ідентифікує себе як громадян України. Як наслідок, показники деморалізованості суспільства знизились - з 72 до 48%. 

Політичні зміни 

Спогади людей про 24 лютого 2022 року говорять про шок, розгубленість, невизначеність, неготовність. Попри це сьогодні, через рік повномасштабного вторгнення, віра в перемогу становить 95%, тоді як ще в січні 2022 року становила 56%. Більшість (63%) вважають, що для перемоги потрібно не менше пів року, або ж і більше часу.  

Фіксується значне зростання суспільної самооцінки. Більшість опитаних оцінили положення України вище середнього – 4,6 бала, що в 1,5 раза вище показника 2021 року. Дві третини опитаних оцінили майбутні перспективи України на найвищому рівні.

Головна емоція, яку відчувають респонденти, думаючи про Україну – гордість. Внаслідок повномасштабного вторгнення і героїчного спротиву українського народу цей показник виріс більш ніж вдвічі – з 34 до 75%.  

Відбулися зміни і в національній самоідентифікації: абсолютна більшість опитаних ідентифікує себе як громадян України (порівняно з 2021 роком показник зріс з 76 до 94%). Половина ідентифікують себе європейцями (подвійний ріст). 

22% українців за рік війни перейшли на частіше використання української мови. 

Оцінюючи фінансову ситуацію у підсумках 2022 року, дві третини опитаних фіксують погіршення свого матеріального становища, третина – відсутність змін. Одночасно, у майже 40% (проти 14% наприкінці 2021 року) відбулося зростання впевненості у майбутньому. 

Пріоритетами для відновлення країни респонденти вбачають відновлення підприємств й робочих місць та відбудову пошкоджень, адже більшість українців хочуть роботи, а не соціальної допомоги.

Україна переживає складний період свого розвитку, переосмислюючи свою роль в історії. Загалом війна сприяла підвищенню довіри громадян до державних інституцій. Довіра до Збройних сил України зросла з 65 до 97%, до Президента – з 36 до 90%. 

І якщо більшість (65%) хотіли аби Зеленського переобрали на наступний термін, то роботою Верховної Ради більше не задоволені (54%), ніж задоволені (37%). І якби найближчим часом відбувалися вибори, то майже половина шукали б альтернативу серед нових партій.

Відбувся ріст довіри до ЗМІ, проте основною особливістю воєнного часу є різка зміна каналів комунікацій і отримання інформації громадянами. І якщо довіра до національних та місцевих медіа виросла, то частота споживання їх новинного контенту – навпаки зменшилась. Натомість спостерігається значний ріст у груп і каналів в месенджерах (з 11 до 41%), а також в YouTube (з 21 до 29%). Зберегли вплив соціальні мережі (35%).

Одним з прямих наслідків російського вторгнення стало зростання євроатлантичних настроїв українців, де фіксуються рекордні показники за всю історію країни. На сьогодні 87% підтримують вступ України в Європейський союз, 86% – в НАТО.

Якщо у 2021 році більша частина громадян схилялись до негативного образу держави, то зараз більш ніж половина говорять про виразно або помірно позитивний образ.

Психоемоційні зміни та адаптація до війни

З початку повномасштабного вторгнення суспільство демонструє високий рівень життєстійкості, значення Індексу зменшилося мінімально (з 3.9 до 3.7). 

Близько 8% вважають, що мають серйозні розлади, які сильно впливають на їхнє життя. Ще третина – мають помірні розлади. «Горизонт планування» є важливим показником адаптації і він не зазнав суттєвих змін: 45% наразі не планують своє життя взагалі. Кількість тих, хто має плани на кілька років уперед знизилася з 23% до 19%.

Наразі негативні емоції більш виражені, ніж позитивні: сум і злість переважають радість і натхнення (індекси 4.8 та 4.6 проти 4.1 та 4.3). Найбільш виражена емоція – хвилювання (5.0).  За рік відчуття любові до себе знизилося, а ось любов до інших – зросла, спрацювала тенденція афіліації (бажання бути разом з іншими), індивідуальне тут поступається колективному. 

Українці майже так само схильні до самообмежень, як і пів року тому – більша частина (58%) вважає, що потрібно суттєво себе обмежувати у розвагах і покупках, а 37% схильні думати, що потрібно намагатися жити повноцінним життям.  На початку повномасштабного вторгнення 44% українців довелося тимчасово розділитися зі своєю сім’єю. Через рік таких лише 21%. Більшість тих, кому довелося розділитися з родиною, пройшли це  випробуванням, а у 20% їх стосунки навіть покращилися. 

83% вважають, що треба бути обережними з людьми, натомість у 2020 році таких було лише 54%. Тут йдеться про довіру як базову цінність, як довіру до світу, яка підірвана або зруйнована війною. Особливо це стосується «чужих», або тих, хто такими став, а здавався близьким.  

Неоднозначним є ставлення до людей, які виїхали: найбільше толерують жінок з дітьми водночас до чоловіків призивного віку ставлення найбільш негативне.

Суспільно-економічні зміни

Попри повномасштабне вторгнення, українці залишаються гуманним і толерантним суспільством, підтримка смертної карти зменшилась з 52 до 42%. 

Одночасно з цим рівень толерантності у суспільстві під час війни підвищився: до ЛГБТ спільноти зросло позитивно-нейтральне ставлення з 53 до 64%, а до людей, які не хочуть мати дітей (чайлдфрі), воно зросло з 57 до 67%. 

За рік війни дещо знизилась віра в Бога: відсоток тих, хто не сумнівається у його існуванні змінився з 60% на 55%.

Загальноприйняті норми та цінності стали більш визначеними, тому аномійні настрої перестали домінувати: кількість тих, у кого переважає аномійний стан (стан деморалізованості) зменшилась з 72 до 48%. Найбільша зміна відбулась відносно покращення розуміння того, яким правилам слідувати та у що потрібно вірити сьогодні. 

Війна призвела до втрати роботи не менш як для третини працездатного населення, особливо складна ситуація для переселенців й мешканців зон бойових дій: половина з них втратили свою роботу. Навіть з тих, хто зміг продовжити працювати під час війни, все одно половина зазнали зменшення заробітної плати. 

Найскладніша ситуація з роботою була у перші місяці війни, надалі люди почали повертатись до роботи. Також після різкого падіння кількості  охочих зайнятися власною справою на початку війни, вона поступово відновлюється.

Основною стратегією дій у випадку скорочення доходу залишається пошук додаткового джерела (зменшився з 62 до 54%): багато хто почав шукати другу роботу під час війни або почав більше працювати. Однак можливість контролювати свій дохід (60%) є не у всіх, це особливо складно для старших.

Більшість громадян зазнали прямих чи непрямих наслідків повномасштабного вторгнення, не зазнали збитків лише 14%. Найбільше втрат понесли мешканці східних регіонів, більше половини з яких покинули свій дім. 

Попри позитивні зміни у суспільстві, оптимізм й абсолютну віру в перемогу, війна продовжує завдавати українцям непоправної школи й забирати найцінніше. 

Новини Медіа агентства АСС є у Viber