Народився Андрій Борисович Єрмак 21 листопада 1971 року в Києві. Наприкінці 80-их родина переїхала до Афганістану, оскільки батька – Бориса Єрмака – відрядили в радянське посольство в Афганістані організовувати там систему професійно-технічної освіти. Про це пише Медіа агентство АСС з посиланням на 24 канал.

Андрій з молодшим братом лишився жити в Києві з бабусею.

- У 1989 році закінчив середню школу № 259 у Києві, працював лаборантом кабінету технічних засобів навчання Центрального інституту удосконалення вчителів при Міністерстві освіти.

- У 1995 році закінчив престижний Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка (КІМО – 24 Канал): отримав диплом магістра з міжнародного приватного права і диплом референта-перекладача англійської мови.

Того ж року Єрмак отримав Свідоцтво про право займатись адвокатською діяльністю.

Єрмак поєднував роботу та навчання. З 1991 по 1995 рік – був помічником юриста і юристом у юридичній фірмі «Проксен». Консультував великі міжнародні компанії, які в той період починали співпрацювати з Україною.

Зараз Андрію Єрмаку 54 роки, він неодружений та немає дітей. Щодо родини, то в Єрмака ще є молодший брат – Денис. Він брав участь в АТО, де отримав контузію головного мозку. Згодом через брата Андрію Борисовичу декілька разів «прилітало». Про це та інше поговоримо далі.

У 1997 році Єрмак разом із двома одногрупниками заснували «Міжнародну юридичну компанію». Саме вона стала основою його юридичного бізнесу .

2009 року заснував і очолював до 2018 року громадську організацію «Асоціація підприємців міста Києва».

Є засновником Garnet International Media Group. А також – членом Української кіноакадемії та Європейської кіноакадемії (з 2017 року).

Ще одним напрямком бізнесу Єрмака стала індустрія продажу предметів люксового сегмента. З 2013 по 2014 року він був фактичним управителем головного лакшері-бутіка Києва Sanahunt. При цьому сам Єрмак це категорично заперечує та стверджує, що лише надавав мережі юридичну допомогу, проте, численні свідчення, зокрема, колишніх підлеглих Єрмака в бутіку, натякають на протилежне.

Цікаво, що голова фінансового та податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев згодом називав Sanahunt та йому подібні магазини хабами для ухилення податків і контрабанди.

Андрій Єрмак був відомий як кінодіяч, зокрема, був продюсером декількох проєктів. Його дебютною роботою стала стрічка «Правило бою» – драма про боксера, який через хворобу матері змушений брати участь у боях без правил.

Сам Єрмак стверджував, що «став продюсером випадково», бо мав багато знайомств у цій сфері.

У центрі кінобізнесу Андрія Єрмака – компанія «Гарнет Інтернешенел Медіа Груп». Це повноцінний продакшн, продюсерська та дистриб'юторська фірма. 1% компанії належить брату Денису, решта – Єрмаку.

«Гарнет» у співпраці з іншими компаніями знімала фільми: «Фіксація пріоритетів», «Передчуття», «Викрадення диявола» і українсько-словацький фільм «Межа» – його вважають найуспішнішим проєктом за час кінопродюсерства Єрмака.

Єрмак до 2019 року уникав активної політичної діяльності. З травня 2006-го до листопада 2014-го він був помічником на громадських засадах народного депутата від «Партії регіонів» Ельбруса Тедеєва.

Тедеєв – не простий депутат. Він – олімпійський чемпіон з вільної боротьби, легенда цього виду спорту, а ще – ватажок «тітушок» під час Майдану та захисник РПЦ в Україні після нього.

Ще одна цікавинка – Тедеєв є вихованцем тренерської школи Бориса Савлохова, відомого не лише своїми спортивними звитягами, але й кримінальним бекграундом. Савлохов був некоронованим королем київських рекетирів і бандитів в 90-ті та однією з найпомітніших фігур української мафії того часу.

Визначальним для політичної кар'єри Єрмака стало його знайомство з Володимиром Зеленським. Вони познайомилися ще за тих часів, коли Зеленський керував телеканалом «Інтер». А «Міжнародна юридична компанія» Єрмака надавала послуги із захисту прав інтелектуальної власності та авторського права, зокрема й медіагрупі «Інтер».

Наразі актуальних даних про статки та майно, яким володіє Андрій Єрмак немає – відомості закриті на час воєнного стану. Однак, станом на 2019-й на сайті НАЗК було вказано, що за рік він заробив 256 тисяч гривень – від підприємницької та юридичної діяльності.

При цьому Єрмак не мав власного авто, а його єдина квартира у заставі за кредит. Водночас його ж фірма боргує Єрмаку понад 8 мільйонів гривень.

Заради справедливості додамо, що 11 березня 2020 року Єрмак таки придбав автомобіль – Mercedes-Benz S350 2019 року випуску – за понад 3 мільйони гривень. Відповідні відомості він вніс до НАЗК вже 20 березня.

У декларації за 2020 рік Андрій Єрмак вказав дохід – 475,6 тисячі гривень.

- на посаді глави Офісу Президента Єрмак заробив за рік 444,5 тисячі гривень;

- 1,8 тисячі гривень зарплати отримав з основного місця роботи у ТОВ «Міжнародна правнича компанія»;

- 10,3 тисячі гривень – у тій же компанії на посаді за сумісництвом;

- 4,9 тисячі гривень – від АО «Міжнародна правнича компанія»;

- 5 тисяч гривень від відчуження цінних паперів;

- 8,9 тисячі гривень страхових виплат.

Декларація за 2024 рік (подана на початку 2025 року) показує «звичайного» українського чиновника зі зрозумілими статками. 582 256 гривень – це заробітна платня за рік, понад 11 мільйонів гривень на рахунках в банку (раніше це були долари, в декларації за 2020 Єрмак вказував, що має 153 тисяч доларів та 50 тисяч євро готівкою), з валюти залишились 20 000 євро та 3 000 доларів.

У велику політику Андрій Єрмак прийшов у травні 2019 року, коли новообраний шостий Президент України Володимир Зеленський призначив його своїм помічником.

Сферою відповідальності помічника президента була зовнішня політика України – ще тоді Єрмак брав активну участь у переговорах з обміну полоненими між Україною і Росією; пізніше – в організації обміну утримуваними особами на Донбасі.

Також Єрмак відповідав за процеси з організації зустрічі в нормандському форматі з української сторони та брав участь у формальних і неформальних переговорах з Росією і США. Зокрема, саме Єрмак допоміг Зеленському «відбитися» від емісарів Трампа, які тиснули на президента та намагалися вибити компромат на Джо Байдена. Цю спробу Трампа було викрито й він отримав «майже» емпічмент, що, можливо, коштувало йому програних Байдену виборів.

На посаді голови Офісу Президента України Андрій Єрмак проявив себе ефективним та наполегливим менеджером. На тлі схильного до «показухи» та тролінгу Богдана він видавався людиною зовсім без емоцій, постійно демонстрував лояльність до президента і зажди говорив, що не уявляє себе без нього.

За короткий період Єрмак став незамінним для Зеленського та отримав фактичний картбланш на «кураторство» основних напрямків. Паралельно з цим Єрмак поступово усунув усіх інших потенційних фаворитів та улюбленців президента. Ті або пішли в тінь, або у відставку.

Після повномасштабного вторгнення залежність Президента від Єрмака поглибилась, а сам він, де-факто, перетворився на другу особу в державі. Фактично він створив на базі ОП тіньовий Кабмін, який став головним центром ухвалення рішень та операційної діяльності, натомість класичний Кабмін став таким собі додатком для ОП.

Особливо це було помітно на прикладі МЗС, адже фактично Єрмак перебрав на себе функції дипломата та брав участь у важливих переговорах на високому рівні.

При цьому виникла колізія, адже ОП – це фактично патронажна служба Президента, повноваження якої не надто прописані в законах й абсолютно точно в Конституції не мовилося, що Єрмак має бути «сірим кардиналом» та відповідальним в Україні за практично все, включно з кадровою політикою.

Звісно, в умовах воєнного стану, який унеможливлює проведення виборів, ситуація, коли не обрана особа має занадто багато влади, не може не дратувати не лише представників опозиції, але й навіть соратників. З огляду на це фігура Єрмака доволі швидко почала демонізуватися. ЗМІ та опозиційні сили проголосили Єрмака головним «токсіком» української політики та зажадали його усунення. Втім, президент Зеленський багато разів ставав на захист Єрмака і постійно повторював, що свого соратника на поталу не віддасть.

Весною 2020 року рідний брат на той час уже голови ОП Денис Єрмак втрапив у корупційний скандал. У мережі з'явилися відеозаписи, на яких чоловік, схожий на брата керівника ОП, обіцяє співрозмовникам за грошову винагороду домовитись про працевлаштування в органах влади.

У відео було вказано дати й час зйомки – 20 серпня, 16 і 23 вересня та 3 жовтня 2019 року.

На записах чути, як чоловіки обговорюють суми, посади, спосіб вирішення «питань». Тоді Єрмак заявив, що за плівками стоять ті, хто хотів довести країну до дефолту.

Керівник ОП звернувся до ДБР та Генпрокуратури. Єрмак зумів відстояти своє ім'я, репутацію та продовжив виконувати свою роботу, але ця історія суттєво вплинула на те, щоб за Єрмаком закріпилася репутація «сірого кардинала».

Наприкінці 80-их батька Андрія Єрмака – Бориса – відрядили в радянське посольство в Афганістані. У ті часи це називалось бути «спецом».

Багато зі «спеців», особливо ті, хто був у Кабулі в розпал Афганської війни, співпрацювали з КДБ або розвідкою. Однак в кількох інтерв'ю Андрій Єрмак заперечував причетність батька до спецслужб.

Спростував зв'язки із ФСБ і сам Борис Єрмак. Він розповів, що наприкінці 1980-их обіймав високу посаду в посольстві СРСР в Афганістані, там познайомився із тоді маловідомим, а тепер впливовим російським банкіром Рахамімом Емануїловим.

Через релігійну громаду він пов'язаний із другом Володимира Путіна Ільгамом Рагімовим. Єрмак-старший допомагав створювати в Афганістані систему профтехосвіти, а Емануїлов працював перекладачем в апараті економічного радника і в торговому представництві СРСР.

У 2025 році всі звикли до того, що є президент, а є його права рука, яка має дуже широкі повноваження. Здавалося, це буде тривати вічно, поки в листопаді не «вибухнула» операція «Мідас», під час якої було викрито корупційні схеми в Енергоатомі за участі топових чиновників і друга президента Тимура Міндіча.

З'ясувалося, що Міндіч і компанія провертають за спиною президента ганебні корупційні схеми, прикриваючись його ім'ям. Завдяки плівкам НАБУ стали відомі поплічники Міндіча. Це вже колишній міністр енергетики та юстиції Герман Галущенко, а також колишній віцепрем'єр Олексій Чернишов.

При цьому, за словами неформального речника НАБУ нардепа Ярослава Железняка, на плівках є також і Єрмак. Окрім того, про нього часто нібито говорять фігуранти корупційних схем та називають смішним кодовим ім'ям «Алі-Баба». Цей позивний вочевидь походить від ініціалів Єрмака – «А.Б». – тобто Андрій Борисович. А від такого вже недалеко пов'язати «Алі-Бабу» із «40 розбійниками».

Хоча офіційно ніяких звинувачень на адресу Єрмака не висунуто, цього вистачило представникам опозиції, щоб повісити на «сірого кардинала» всіх собак та зажадати його негайної відставки, а водночас і відставки Кабміну та створення нового уряду. Відчайдухи навіть заблокували парламентську трибуну, чим затримали звільнення міністрів Галущенка та Гринчук, але свого не домоглися.

Президент Зеленський вже дав зрозуміти, що Єрмака на розправу не віддасть. Це він підтвердив 20 листопада на зустрічі з депутатами власної фракції, які на тлі останніх скандалів відчули власну суб'єктність і зажадали гучних кадрових рішень.

Тоді Зеленський відмовив, а 28 листопада 2025 року до оселі Єрмака прийшли детективи НАБУ з обшуком. НАБУ та САП зазначили, що слідчі дії санкціоновані і здійснюються в межах розслідування. Можливо, справи «Мідас».