Фахівці з питань соціального захисту вважають, що в цієї категорії пільговиків має бути один розподільник коштів, єдине «вікно» надання соціальних та реабілітаційних послуг.
Адже учасників антитерористичної операції постійно більшає, бо війна на сході України триває. Передбачається й подальше зростання масштабів діяльності з реабілітації учасників АТО.
Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року «Про схвалення Концепції Державної цільової програми з фізичної, медичної, психологічної та професійної реадаптації учасників антитерористичної операції на період до 2022 року» передбачається, зокрема, що протягом дії цієї програми 350 тисяч учасників АТО пройдуть обов’язкову психологічну реабілітацію, 98% — медичну і фізичну, 100% — охоплять заходами реадаптації.
Виконання державної програми потребуватиме нових підходів до її реалізації. У цьому плані може знадобитися досвід тих країн, в яких уже діють національні ветеранські міністерства. Зокрема вони добре себе зарекомендували у США, Канаді, Австрії, Хорватії, бо саме ці відомства безпосередньо опікуються розв’язанням усіх нагальних проблем ветеранів війни. Взяти на озброєння їхній досвід може спонукати й те, що в Україні в подальшому зростатимуть обсяги роботи з адаптації учасників АТО. Виходячи з цього, у суспільстві знову на повний голос заговорили про потребу створення єдиного державного органу, який має координувати всю роботу із соціального захисту ветеранів війни, учасників антитерористичної операції.
Уперше про потребу в створенні ветеранського міністерства заговорили на другий рік з початку війни на сході України. Зокрема за круглим столом, який тоді провели з ініціативи групи народних депутатів України та Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Його учасники висловилися за створення такого державного органу, який мав би займатися соціальним захистом ветеранів війни, військової служби, їхніх сімей та інших пільгових категорій наших громадян у інший спосіб. Тобто має бути один керівник, один розподільник коштів, один господар всієї системи з надання соціальних, медичних, реабілітаційних послуг. Саме ці та інші повноваження могло б узяти на себе нове відомство на кшталт американського міністерства у справах ветеранів.
З часу проведення круглого столу минуло понад два роки. Нині «стара» ініціатива щодо створення ветеранського міністерства набуває нового звучання і актуальності. Поточного року відбулося кілька заходів на порушену тему. Так, у травні 2017-го круглий стіл організував і провів Комітет Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю. На ньому керівник Олександр Третьяков навів таку статистику: станом на 1 січня 2017 року до Єдиного реєстру тих, хто потребує соціальної реабілітації, було занесено понад один мільйон учасників бойових дій, війни, інвалідів. На цей час ними опікуються майже 20 міністерств і відомств, тому спостерігається певна хаотичність, розпорошуються сили і активи.
Розглянемо, наприклад, порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів із психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції. Їх головним розпорядником визначено Мінсоцполітики, а розподільником нижчого рівня — Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції як відповідального виконавця бюджетної програми. Потім кошти спрямовують регіональним органам з питань соціального захисту населення. Така ж ситуація і в організації соціальної та професійної адаптації учасників АТО. Так, соціальну адаптацію здійснюють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а професійну — покладено на міські й районні центри зайнятості.
Ці та інші приклади наводилися й на нещодавніх слуханнях у парламентському Комітеті з питань ветеранів війні, учасників АТО. На ньому знову наголошували на важливості запровадження в соціальну політику стандартів НАТО шляхом створення ветеранського міністерства. Прикладом для нас може слугувати аналогічне американське відомство. Звісно, що не потрібно сліпо копіювати його діяльність, а зважати на вітчизняні особливості й можливості держави щодо посилення соціального захисту ветеранів війни, учасників АТО.
А тепер кілька слів про те, що являє собою, приміром, діяльність Міністерства у справах ветеранів США. На всіх етапах — від постановки ветерана на облік (а ним вважається той вояк, який відслужив понад 180 днів) аж до поховання вся робота покладена на цей державний орган. Про його високий статус свідчить те, що керівника міністерства призначає президент, і він входить до складу уряду. За рівнем фінансування ветеранське відомство посідає п’ятий рядок серед усіх міністерств. 95% коштів його щорічного бюджету спрямовують безпосередньо на потреби ветеранів та їхніх сімей. Понад 280 тисяч працівників відомства опікуються 60 мільйонами таких осіб. В управлінні міністерства понад 5,5 тисячі будівель, 158 госпіталів, 840 поліклінік і амбулаторій, 206 центрів для реабілітації, 187 меморіальних комплексів і військових кладовищ. У його складі діють три національні адміністрації, які займаються наданням пільг, охороною здоров’я, забезпеченням житлом, працевлаштуванням, страхуванням колишніх військовослужбовців. Тобто в американських ветеранів один розподільник коштів, одне «вікно» для надання соціальних послуг. Отже, цей досвід може бути використаний і при створенні українського Міністерства у справах ветеранів війни та учасників АТО.
Володимир ЧІКАЛІН, «Народна армія».
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами