Чому людина хворіє? Що відбувається з людиною у момент зародження недугу? Як створюються ті особливі умови при яких починається й розвивається будь-яка хвороба?
Точка зору Ірини Блажіної, асистента кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології БДМУ, голови Чернівецької філії УСП.
Ми все більше і більше дізнаємось про етіологію, патогенез, перебіг захворювань. Однак, на мою думку, до сих пір катастрофічно мало знаємо про те, чому ж насправді людина хворіє.
Так, крім зовнішніх факторів, які спричиняють хворобу, необхідною передумовою являється внутрішній стан організму. Стреси повсякденного життя звичайно ж відіграють в цьому значну роль. Але саме те, як ми проживаємо життєві негаразди, може стати основою «психосоматичного реагування».
Психосоматичні розлади - це порушення функцій внутрішніх органів і систем, виникнення та розвиток яких найбільшою мірою пов'язані з нервово-психічними чинниками, переживанням гострої або хронічної психологічної травми, специфічними особливостями емоційного реагування конкретної людини.
Основні психосоматичні розлади, що виділяє сучасна медицина: бронхіальна астма, есенціальна гіпертонія, захворювання шлунково-кишкового тракту, виразковий коліт, ревматоїдний артрит, нейродерміт, інфаркт, цукровий діабет, сексуальні розлади, захворювання щитоподібної залози, онкологічні захворювання.
Страшно уявити, але так, ці серйозні захворювання дійсно мають психологічне підґрунтя:
- внутрішньоособистісні конфлікти (коли прагнення конкретної особи не відповідають реаліям її життя)
- психологічні травми раннього віку
- алекситимія (невміння розпізнавати, усвідомлювати, а іноді і виражати свої почуття)
- деякі риси характеру (наприклад надмірна дратівливість, або ж навпаки - повне блокування агресивності і, як наслідок, неспроможність відстояти себе)
Традиційні принципи виховання засуджуть прояви емоційності змалечку. Крики, сльози і тупотіння ногами, сперечання з дорослими і висловлювання своєї думки викликають обурення у батьків, бабусь, дідусів. Оскільки вони вважають, що знають як потрібно себе поводити.
У багатьох сім’ях діти виросли із забороною на прояв гніву, печалі, обурення. Вони спершу навчилися контролювати, а згодом і повністю блокувати свої емоційні реакції – так безпечніше, так можна уникнути невдоволення батьків. Діти стають «зручними» і замість прояву своїх бажань вони вчаться їх приховувати, навіть не розрізняючи. А коли такі діти дорослішають вони продовжують втілювати в життя мрії та світогляд своїх батьків, а не свої, навіть не здогадуючись про це. На жаль, в наших родинних історіях розповідається про небезпеку свободи, прояву себе справжнього, загрозу зовнішнього світу, неминучість покарання. В своїй практиці я стикаюсь з людьми, які вже за крок до своєї мрії раптом відчувають страх й не дозвляють собі йти далі.
В теперішньому швидкоплинному світі вимоги до особистості інші. Прояви свободи та креативності надають можливість правильності вибору, можливості досягати неймовірних вершин, не обмежуючи себе.
Доволі часто до мене направляють пацієнтів з різноманітними соматичними скаргами. В яких втеча від особистісних психологічних проблем, блокування та неусвідомлення своїх емоцій та бажань призводять до виникнення різних соматичних захворювань.
Це - прямий шлях до розвитку соматизації - з’являються спочатку функціональні, а згодом і соматичні захворювання.
Механізм виникнення наступний: витіснені, не прожиті і не відредаговані емоції знаходять вихід у тілесних, тобто соматичних симптомах і хворобах.
З. Фройд писав: «Якщо ми женемо проблему в двері, то вона у вигляді симптому полізе у вікно»
Часто соматичні симптоми - це тілесні репрезентації психологічних проблем. На щастя, існує психотерапія. І у тих, хто наважився зустрітися зі своїми справжніми емоціями шансів на одужання більше. Дозвольте собі бути собою!
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
