У постсовковій свідомості пересічного буковинця навіть після прискореної декомунізації, коли вчорашні замполіти демонстративно повикидали з шаф атрибути радянської армійської молодості, вулиці у черговий раз перейменували, а звернення «таваріщ» прирівняли до матюка у громадському місці, залишилась генетична тяга до раболіпства перед столичними панами, які здалеку мають все тут за нас вирішити та допомогти.
Великий поет нині недружньої нам країни у далекому позаминулому сторіччі писав від імені кріпаків-селян: «ось приїде барін, барін нас розсудить».
Таке враження, що певна частина нашого чернівецького загалу так і думає. От, мовляв, приїде до нас В. Гройсман і ми заживемо по - новому. Прикметно, що цілком певні місцеві ЗМІ, які добре й давно націлені відповідними політиками, підігрівають ці хибні настрої.
Ви звернули увагу, як була закручена інтрига – Гройсман везе для Буковини сюрприз, а заодне й щодо ціни на квиток до столиці. Ця інтрига тримала в напрузі пару днів найбільш вразливу частину електорату, але не населення.
І ось візит відбувся. Важко сказати який раз черговий прем’єр-міністр щось запустив на Дністровському гідровузлі, але ті ж самі ЗМІ – творці інтриги, негайно розкидали політичні акценти, і оперативно повідомили чия персональна заслуга у “сюрпризі” Гройсмана щодо багатостраждального аеропорта. До перемоги “чужим” тепер примоститися буде дуже важко. Всі потрібні люди вже майстерно до неї примазані. Примітивненько, але так.
Ніхто не питає звідки гроші, коли вони будуть і чи будуть взагалі. Бо ніхто вже не вірить, що літак полетить з 1 липня, це вже було не раз в минулому. Та й звичайне чернівецьке населення давно забулося де той аеропорт знаходиться, бо не могло (та й не зможе!) собі дозволити ним користуватися. Не виключено, що коли відкрився “сюрприз Гройсмана” нам скажуть, що ось нам дають гроші, то ж будемо спочатку робити смугу, а потім вже літати до столиці.
Але сумно не від того. А від твердої здатності розумних, толерантних та хитруватих чернівчан щоразу наступати на граблі, розставлені звичайними демагогами.
Чи не легко ми віддаємо право будь кому за солодкі слова витрачати наші гроші?
БаХ&Авербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
