Олена Калмикова, депутат чернівецької міської ради в програмі «Суть речей» розповіла про те, як вплине закон «Про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки" прийнятий Верховною радою в квітні.
Саме нагальне і саме просте, з чим ми щодня стикаємося, це назви вулиць я свого часу порахувала близько 58 назви вулиць в місті, які жодним чином не відповідають вимогам часу і вимогам української держави, як країни, не як посттоталітарної, не як на такій, якій залишили сліди, наслідили і ми в тих слідах живемо, а саме як сталої держави, яка повноцінна, яка зріла, яка розуміє, що дитина, яка народилася і виросла на вулиці Шухевича або Кос-Анатольського, або іншого видатного яскравого українського діяча, яких у нас безліч, і які великою долею, своїм життям заплатили для того, щоб Україна була державою. Та дитина ніколи не піде підтримувати так звані ЛНР чи ДНР. І вона буде приймати чіткі та ясні рішення. Це одна з дуже важливих складових. Є дуже тонкі речі, які впливають на нас щодня. Якщо ми на них не реагуємо, то ми до них звикаємо, а звикаючи, ми дуже в’яло реагуємо на деякі речі. Відкриваємо ворогові двері і кажемо: «Ну, ми толерантні сьогодні». А коли він встромляє ножа і навіть не в спину, в груди, ми вже заскочені. Це питання національного імунітету та самозахисту, в якій певною, серйозною мірою був знищений голодоморами, саме репресіями, страшними речами. Той час минув і рештки, оті бацили, їх треба просто системно швидко повичищати і забути ту тему. Подивіться поляки, подивіться прибалти, розвинені країни, які пішли тим шляхом, та навіть та сама Німеччина, Грузія. Там все це робиться. Треба швидко і нам все це робити.
Ми живемо в 21 столітті. Для чого нам червоні прапори, які символізують для мене кров, моря крові, пролиті українцями, не знати в ім’я чого, в ім’я візантійського орла московицького. А вулиця Герої Сталінграду? У нас є вже герої Донецького аеропорту. В нас є вже новітня історія. В нас є кордон, Сталінград - то є інша держава, окрема, яка в хижацький спосіб намагається клаптиками відкушувати нашу землю. Є закон, де чітко сказано «Заборона на публічне заперечення тоталітарного режиму». Мається на увазі: фащиська Германія і совітська Росія. Запровадження, що дуже важливо, обов’язку держави, не побажання, не рекомендація, а саме обов’язку. Це треба уже робити, здійснювати розслідування та оприлюднювати інформацію про злочини, здійснені представниками цих тоталітарних режимів, з метою недопущення і так далі. Зрозуміло, з одного боку радує, що не зважаючи на купу різних деструктивних процесів, які відбуваються в Україні дотепер, все ж це робиться, але наступним кроком має бути суд над комуністичною партією, крапка.
Я б хотіла сказати, що закони допомагають виховувати всіх від малого до великого, до кінця життя. Для того закони і пишуться і вони мають працювати. І якщо в будь-якій цивілізованій країні до вас прийдуть і скажуть, що ви оштрафовані, бо ви не так себе поводите, то це нікого не ображає і дискусій з цього питання не піднімає. Так і тут. Закон є.
На наступну сесію міської ради готується проект рішення перейменування вулиці Московської олімпіади, яка у нас знаходиться на Кемпінгу. Люди запропонували переіменувати на Степана Бандери, люди просять, позбирали підписи. А комісія пропонує Січових стрільців. Але є вже в якомусь товаристві садовому така невеличка вулиця, то топонімічна комісія запропонувала Стрілецьку.
Важливо, що новий закон вимагає відкрити всі архіви. В шкільні роки в мене був такий мозковий ступор. Я не розуміла, коли розказували вчителі про голодомор, чому люди не чинили спротиву, чому мільйони людей як вівці помирали. Виявляється – це брехня. Саме завдяки тому, що десь 5 років тому відкрилися частково архіви і там зазначається, що за півроку українське селянство підняло більше як півтисячі повстань і виявляється їх розстрілювали з тих кукурудзників, з тих літаків, випалювали. Ми дуже багато не знаємо і ми маємо знати. А щодо засудження нацизму, то мені дуже подобається в цьому плані Німеччина, де добився уряд, щоби євреям, як так само постраждали під час другої світової війни, виплачували компенсації і я думаю, що тоталітарна Московія безліч часу повинна виплачувати українцям компенсації за багатомільйонні жертви, за економічні збитки, за моральний терор, який вона вчинила, і так має відбутися. Але має відбутися лише по факту суду. Це ключове слово. Ці закон – це лише друге, що відбулося, а перше – це має бути суд над комуністичною партією, де завдяки відкритим архівам, свідченням, фото -, кіно матеріалам, ще свідки є, це колосальна інформація, яка має оприлюднена, винесена на весь світ, засуджена і має бути винесена компенсація. 23 роки про цей суд говоримо, треба вилікувати цю хворобу.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter