В головних органах управління нашим краєм, судячи з усього, відсутні власні прес-служби. Їх знесла гарячкувата революція разом із дверима колишнього палацу юстиції. Двері з часом поновили, а з прес-службами вийшло складніше. Спочатку про них ніхто не згадував, бо вони уособлювали проклятий попередній режим і заважали боротися з ним, а потім згадали та було пізно. Довелося набирати випадкових молодих людей суміжних професій, які нічого уособлювати не могли за визначенням.
Саме тому, на нашу думку, дуже не часті спілкування з пресою старшого очільника краю завжди викликають у певної частини буковинців неприхований, ледь стримуваний інтерес. Перш за все своєю відвертістю, майже дитячою наївністю та впертою вірою в те, що такі спілкування сильно додають цьому керівнику у зміцненні до нього широкої народної любові.
Ось і нещодавнє спілкування, основні тези якого слухняна частина преси негайно рознесла по найвіддаленішим селам краю, ще довго, дня два, буде обговорюватися та аналізуватися серед найбільш притомної частини осередків політичних партій та по обидві боки місцевого політичного табору. Одні будуть захоплено чмокати і казати “Голова!”, інші так само задумливо далеко спльовувати і вимовляти дещо протилежне від голови.
Ми на прес-конференції не були. Але уважно прочитали спочатку заголовки головних думок, які висловив очільник, на одному із ресурсів, а потім, коли зрозуміли широту мислення та розмаїття задач, пішли вглиб. Вразило багато речей – і про вибивання грошей в Києві в кращих традиціях радянських колгоспних експедиторів, і про те, що знову не вистачає мільйонів на завершення пунктів пропуску на кордоні, і про підступність одного із заступників очільника, який так і не написав заяву.
Своїми безсумнівними та вирішальними успіхами в роботі він назвав наведення порядку з незаконним видобутком гравію, у лісовій галузі (сам проводив обшуки в лісгоспах?) і припинення (особливо!) контрабанди товарів через кордон.
Ну, тут більш менш кваліфікована прес-служба мала б підстрахувати патрона, бо повідомлення про чергову спробу переправити цигарки через кордон до сусідньої держави подаються в наших ЗМІ мало не щодня. Тобто треба було б погодити хто чим хизується – чи правоохоронці, що затримують, чи очільник, який припинив. Неув’язочка!
Але найбільше наше захоплення викликало інше. Очільник у найкращих традиціях місцевого політичного мазохізму “просто звернувся” до Генеральної прокуратури України та Національного антикорупційного Бюро з проханням здійснити комплексну перевірку оприлюдненої у ЗМІ інформації про свою нібито протиправну діяльність. Цитуємо: "Я написав заяву на Генпрокурора України та в НАБУ. Попросив, щоби перевірили факти стосовно причетності мене у цій історії", - урочисто заявив він. Відчуваєте цей величний стиль, оце “ на генеральну прокуратуру”, оце “причетності мене у цій історії”?
Прочитавши ще два рази, ми дійшли однозначного висновку про те, що він дійсно непричетний. Причому ні до чого.
Того ж дня в країні стартувало електронне декларування.
Міг би першим просто заповнити правдиву декларацію. І ніякого мазохізму.
Ваші Бах&Авербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter