Щороку чернівчани та буковинці загалом із нетерпінням чекають головного державного свята незалежної держави. Дня цієї самої незалежності. Чекають нетрафаретних патріотичних заходів, цікавих зустрічей, небуденних відчуттів та вражень. Вони беруть з собою дітей, вдягаються святково та йдуть до центру міста чи села.
І нічого не відбувається. Тобто відбувається, але так, буцім на дворі 1980 рік.
Людям, які відповідають за організацію та проведення святкувань, судячи з усього, не має різниці, що святкувати – день незалежності, день залежності, день меліоратора тощо. Вони набили руку святкувати будьщо. Напередодні збирають керівників закладів культури і принципово запитують у них, що у тих там відбувається. Ті, хвилюючись та плутаючись, відповідають. Чиновники старанно записують, показують начальству, те вельможно погоджується і дає дозвіл друкувати святкову афішу та передавати у пресу. Преса, голодна до сенсацій, радісно підхоплює і як велику таємницю, яку їй довірили, повідомляє загал про “програму святкування” свята. Насправді це ніяка не “програма”, а просто набір похмурих трафаретних заходів, які виправдовують існування та фінансування закладів культури та їх працівників. Ні креативу, ні ініціативи, ні зацікавленості. Ні жодної свіжої думки.
От щойно оприлюднено таку “програму” для цьогорічного свята. Воно, як може хтось випадково знає, ювілейне, 25-те. Чим же нас будуть частувати? Читаємо: “На 25-ий День незалежності в місті працюватимуть експозиції, проведуть культурні заходи та покажуть вогняне шоу”. Експозиції - це декілька книжкових виставок у бібліотеках, які і так там є щодня. Культурні заходи – це мітинги з чиновниками в краватках, які уважно слухатимуть один одного, та захід з однаковою назвою “Свою Україну любіть” у парку імені Шевченка та у будинку культури Цецино. Причому без зазначення що там конкретно відбуватиметься. Увінчуватиме свято буде дуже доречне цього урочистого дня вогняне шоу, що очевидно значить “ гори воно все пропадом”.
В кінотеатрі покажуть кіно, працюватимуть магазини, будуть продавати пиво, додумали ми самі. От, власне, і все.
“Свою Україну любіть”, - згадали ми. І пішли любити її самостійно. Кожен свою.
Щиро ваші Бах&Авербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter