За час незалежності в Чернівцях виросло нове покоління городян. Вони її ровесники.
Тому вони не уявляють іншої країни, іншого міста. Вони не знають що таке черги за олією у “Березці” на Кобилянській або того, що можна роками стояти в черзі на встановлення домашнього телефону і не отримати його. Вони не знають того, що колись був чорно-білий телевізор із однією програмою, а музику записували на великі бобіни.
Це покоління виховували ігрові приставки, мобільні телефони та плейєри. А не піонерська та комсомольська організації. Вони взагалі не знають хто такий Ленін чи Куйбишев. Вони більше звикли до Кузьми чи Дзідзьо.
Це покоління городян ніколи не плутають назв чернівецьких вулиць, бо вони ніколи не чули, що Шкільна називалася колись Боженка, а Соборна площа – Радянською.
Але це все не завадило кільком десяткам молодих городян піти захищати від ворога свою державу і скласти за це молоді голови. Не дивлячись на те, що їх виховував не комсомол, а айфон.
Хоча насправді це не зовсім так. Їх виховувало місто. Їх виховувала незалежність. А це варто багато чого.
Слава Україні!
Щиро ваші Бах&Авербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter