Країна відзначила день торгівлі. Ось і ми вирішили пройтися ввечері святковим містом. Дійшли загалом парадоксальних висновків та спостережень. Значна частина чернівчан давно звикла до стихійних ринків, досить охоче ними користується і цілком прихильно ставиться до бабусь з околішних сіл, які складають кістяк цієї “наземної” торгівлі.
Навіть до тих, хто є так званими перекупниками. Парадоксально, але ці ж самі чернівчани за інших обставин, в інший час та в іншому контексті рішуче засуджують безлад та антисанітарію, яка періодично затьмарює собою архітектурні принади міста, негативно впливає на туристичний та культурно-естетичний імідж Чернівців.
Мовляв, ми не станемо європейським містом, допоки терпимо стихійну торгівлю. Тому відповідна міська інспекція на велосипедах опинилася в досить двозначній ситуації. З одного боку вона повинна відстоювати конституційні та інші інтереси городян, а з іншого не стояти на заваді розвитку малого та дуже малого підприємництва. Вона повинна одночасно подобатися начальству та викликати стійку симпатію у населення. От і доводиться цим молодим людям на чолі із очільником періодично рішуче й невблаганно розганяти стихійні ринки рідного міста.
Стримуючи сльози, затуляючи вуха, опускаючи очі. Бабусі та ті, що їм співчувають, шикуються в колони та розходяться у прилеглі двори, на інші рубежі, в інші тимчасово вільні громадські простори. Інспектори в силу молодості через деякий час втрачають інтерес до проблеми, займаються іншими неподобствами, йдуть у відпустку, вагітніють тощо, і бабусі з’являються знову. Як птахи фенікс з попілу. І знову думка чернівчан набуває парадоксального змісту. Половина з них поділяє бабусін бізнес, інша половина рішуче засуджує перекупників та гнівно апелює до влади, яка не може покласти край стихійній торгівлі. Але й ця половина міста, стримуючи сльози, затуляючи вуха, опускаючи очі, так щоб ніхто не бачив, непомітно схиляється до бабусь і все ж забезпечує їм попит на їхню пропозицію. Парадокс!
А далі все з початку і так цілий рік.
Фахівці та дрібні місцеві політики з непрохідних партій стверджують про декілька варіантів вирішення проблеми, але вона не вирішується. Ніяк. Ні політично, ні економічно, ні ментально.
Скоріш за все тому, що поки в такий торгівлі буде зацікавлений хоча б один чернівчанин чи чернівчанка, вона буде. Такий от парадокс.
Щиро ваші Бах&Авербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter