Роби те, що любиш і люби те, що робиш – і буде тобі щастя!

Мої близькі дуже добре знають, що я мрійниця, максималістка, перфекціоністка і ще якась там «-тка». Насправді, вважаю, що мені дуже пощастило у житті, адже я ніколи не ходила на неулюблену роботу і вчилась уникати спілкування з неприємними для мене людьми. Тому фраза, що робити треба те, що любиш і любити те, що робиш – якраз про мене. Наразі складається все саме так і дуже сподіваюсь, що так далі і буде. Адже це дійсно вселенське щастя =)

Цього разу заходжу здалека, але хочу розповісти про волонтерство у Польщі та звісно ж – про власний досвід у цій справі. Волонтерити тут модно. Пам’ятаю, як мене приємно здивувала історія з власного життя успішного та відомого польського бізнесмена, якій під час ЄВРО-2012 роздавав гостям футбольного турніру на вулицях міста буклети та мапи. Важко собі подібну картину уявити, наприклад, у Чернівцях. Але насправді здоровсько було б, якби місцеві бізнесмени під час святкування Дня міста, долучались би до такого роду речей, а не тільки б прогулювались вулицями. Добре, мріяти будемо потім…а зараз…

А зараз до теми. Мій польський волонтерський досвід почався з залученням до проекту першого інтернет-радіо для мігрантів у Польщі. Громадська організація виграла європейський грант, його працівники за ці кошти змонтували справжню радійну студію (серед них є професійні музиканти), де 24 години на добу лунала найрізноманітніша музика з усіх куточків світу. Після місяця тестового режиму почався процес заповнення програмної сітки, до якого були залучені мігранти з різних країн. Усі бажаючі, незалежно від досвіду, віку, національності, могли пропонувати свої проекти для інтернет-ефіру, які лунали б виключно мовою тієї чи іншої меншини. Звісно ж, усе виключно на волонтерських засадах. І мені було спершу важко у це повірити, але таким чином сформувалось повноцінне радіо!!!

Отже, за якихось кілька місяців на нашому ІМІ-радіо звучали програми англійською, французькою, російською, польською, сомалійською, арабською, в’єтнамською, а також мовою тигринья (на цій мові розмовляють у країні Еритреї, що в Африці) і звісно ж – українською! Тобто кожен носій своєї мови розробляв свій власний проект, витрачаючи на це свій власний час, де єдиною винагородою є …за великим рахунком - година слави в ефірі =) і все! Але, приєднавшись, до цього розкішного проекту, я отримала кілька несамовитих реалізацій. Перше – я могла в чужій країні займатись тим, що люблю, безмежно люблю і що в мене добре виходить – РАДІО!!! Коли в еміграції ти маєш такий ковток свіжого повітря, це дуже підтримує на плаву і не дозволяє опустити руки. Ти будеш це своє «люблю» робити без думки про оплату, адже ти отримуєш інші речі, цінність яких вдома, у рідних стінах, дуже недооцінена (пробачте за тавтологію!).

Завдяки цьому проекту, я познайомилась з багатьма цікавими людьми, зрештою – з такими самими емігрантами, як я. Під час наших редакційних зустрічей, ми не тільки обговорювали майбутні проекти, піар-компанії тощо - ми ділились досвідом, знайомились ближче, радили один одному, тішились успіхами один одного та підтримували у важкі миті. І що дуже важливо - «робочою» мовою нашого інтернаціонального радіо була польська.

Мрій – допоки мрія не здійсниться!

Співпраця з ІМІ-радіо подарувала мені ще одну несподіванку – спілкування з людиною, яка з юних років захоплювала мене своїм радійним професіоналізмом та харизмою – Сєвою Новгородцевим! Працюючи на радіо Станція, я (скажу відверто) десь таки собі мріяла, щоб Сєва став гостем програми «Суть речей». І це ж треба – поворот долі…одним словом, після того, коли я написала статтю про наше радіо для емігрантів для Української служби ВВС, проектом зацікавилась російська редакція у Лондоні. Колеги зі столиці Британії подзвонили до мене, ми домовились про інтерв’ю і наприкінці розмови чую таку фразу: «Оксано, записувати вас будемо десь о 16.00-16.15, коли Сєва на роботу прийде…»

І так сталось, що людина, в якої я мріяла взяти інтерв’ю - в результаті брала його у мене! Щоправда тараторила я наче кулемет і видавала мільйон слів в секунду – гіперзбудження та радість абсолютно «вбили» в мені весь радійний досвід =)

Дій!

Я пишу про проект ІМІ-радіо у минулому часі, тому що вже не волонтерю там. Відколи у мене 100% зайнятість, я не в стані поєднувати два радіоефіри в тиждень з основною роботою. Проект працює і я помітила, що пішовши – я звільнила місце для нових, як ми їх називаємо «свіжих» емігрантів. І така ротація – це дуже добре. ІМІ-радіо свого часу стало моєю домівкою у перші місяці життя в Польщі, коли немає досвіду, немає знайомих, немає навіть чіткого розуміння що з тобою відбувається, а так хочеться мати точку опори і місце заземлення. Впевнена, перше інтернет-радіо для мігрантів у Польщі є, було і буде зоною безпеки для багатьох людей з різних куточків планети.

І завершуючи тему волонтерства, додам, що першу роботу я отримала після того, як кілька місяців працювала як перекладач на волонтерських засадах для великого проекту з адаптації емігрантів у Польщі. Щоденна кількагодинна праця давала мені можливість удосконалювати польську мову та знайомитись з нюансами польського законодавства. То чи було це волонтерство, якщо в обмін за свою праця я отримувала нові знання?

Друзі, вірте у себе, незалежно в якій країні ви живете! Дійте! Намагайтесь робити речі, які приносять кайф! Кайфуте, роблячи щось і робіть кайфучи! Не соромтесь помилятись ! Живіть своїм серцем та відчуттями!

Добра усім та щастя!