Як я повертався з Польщі до Чернівців через закриті кордони

Точка зору чернівчанина Василя Петращука.

Я - один із численних заробітчан у Польщі. Кілька місяців працював і жив там у  невеличкому, майже закритому, колективі. Коли епідемія коронавірусу дісталася Польщі, я для себе вирішив: поки є робота, в Україну не повертатимусь, щоби не наражати на небезпеку свою сім`ю та рідних. Оскільки працював на невеликому виробництві, роботодавець обіцяв, що робота буде і під час карантину. Проте, не так склалося, як гадалося.

Наше підприємство зупинилося саме тоді, коли вже були закриті всі кордони, а в Чернівецькій області ввели особливий режим в`їзду та виїзду. Залишатися жити в чужій державі, харчуватися й оплачувати житло, при цьому нічого не заробляючи, - не варіант. Тим більше, вдома теж не працюють, грошей - катма. Тож треба було повертатися. І тут почалося…

Автобуси, потяги, літаки - скасовані. Телефони консульств, які були оприлюднені, не відповідають. Я зареєструвався в системі «Друг», потім - у системі «Захист», заповнив на сайті посольства прохання й згоду на евакуацію. ТИША!!!  Ні відповіді, ні допомоги, ні порад.

Зрештою, завдяки чатам та соцмережам вдалося знайти перевізника, який довіз мене та ще одного мого знайомого (теж заробітчанина) до польсько-українського кордону. На кордоні - автобусом з польської на українську сторону. В Україні нас, заробітчан, зустрічають нелегальні перевізники. Звісно, все це обходиться втричі дорожче, зі скупченням людей і без засобів безпеки (у мене була маска!).

Результат:

1) довелось контактувати з перевізником до кордону (невідомо, скільки і в якому стані людей він перевіз раніше);

2) ми і всі такі, як ми, зустрічаємось біля шлагбаума з польського боку кордону, чекаємо в черзі перетнути кордон (дистанції ніхто особливо не дотримується);

3) набиваємось в автобус для перетину кордону (бо ж пішки перетинати кордон Україна заборонила!);

4) шукаємо перевізника з кордону додомому (і знову - спілкування з невідомими людьми та довга дорога в закритому просторі транспорту).

Таким чином, навіть якщо ми були абсолютно здорові, мали всі шанси «підхопити» вірус дорогою додому.

Скільки коштувала раніше дорога з Польщі в Чернівці:

1) прямий автобус до міста - 120 - 150 злотих (780-975 грн);

2) таксі з вокзалу.

У скільки дорога обійшлася зараз:

1) до польсько-українського кордону - 200 злотих (1300 грн);

2) перетин кордону – 50 злотих (325 грн);

3) від кордону додому – 250 злотих (1625 грн).

Я не жаліюся, розумію, що всім зараз важко. Але треба розуміти: люди все одно продовжують повертатися з-за кордону. То хіба не логічніше було би в такій ситуації забезпечити автобусне сполучення?.. І нехай ціна на проїзд сягає 500 злотих (3250 грн), але за ці гроші забезпечте автобус масками (які щотригодини пасажири зможуть змінювати), антисептиками та можливістю провітрювання в дорозі. Звісно, по приїзду – обов`язкова самоізоляція і контроль за її дотриманням. А ще – експрес-тест на виявлення коронавірусу в усіх, хто повернувся з-за кордону. Тоді й шансів інфікуватись та розповсюдити вірус буде набагато менше. І українці почуватимуться захищенішими.

Зараз я та вся моя сім`я на самоізоляції. Перед моїм приїздом дружина з сином зробили запаси продуктів і домовилися з друзями, що вони все необхідне доставлятимуть нам під двері.

Відверто кажучи, намагаємося насолоджуватися тим, що вся сім'я разом.  Сподіваємось, що хвороби і проблеми нас обійдуть стороною. Але пройшовши цей шлях повернення додому під час епідемії, питань до держави стало більше, а довіри - менше.