2 січня: «Гнат покваплює дівчат», нагадуючи, що от-от настане Різдво.

Гнат був учнем апостола і євангеліста Іоанна Богослова, єпископом Антіохії — давньої столиці Сирії. За переказами, його носив малюком сам Господь, але й Ігнатій носив у серці Бога, тому й одержав ім'я Богоносця. Страчений у Римі в 107 р. за проповідь християнської віри. Похований Ігнатій у Дальніх печерах Києво-Печерського монастиря. Був наділений даром зцілення хворих, йдеться на порталі Українські традиції.

Головна ознака цього дня — забій свиней, призначених до різдвяного столу. На Закарпатті існувало прислів'я: «Браття, завтра Ігнаття. Хто має свині, най ріже нині». Тут вірили, що, якщо зарізати свиню в інший час, м'ясо зіпсується.

Цього дня заборонялося прясти та прати. Жінки здебільшого виготовляли обрядове печиво, прибирали і мастили у хаті, чоловіки заготовляли дрова, лагодили сани. Хлопці, зібравшись окремо, розподіляли між собою ролі для вертепних дійств, ладнали зірку та костюми, вчили тексти і пісні. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сніг з дощем та сильний вітер. Прогноз погоди на 2 січня

Однак найпопулярнішою традицією українською символікою на різдвяно-новорічні свята був Дідух. Виготовляли його з першого зажинкового снопа. Верхівка вінка нагадувала конусоподібний сніп з безліччю колосся. Гілки обвивали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами. Свою обрядову роль Дідух виконував упродовж різдвяних свят. Основна його роль – символізувати спільного предка – Діда. Одночасно з Дідом покутяни готували й Бабу – на різдвяний вечір вносили до хати оберемок соломи і застеляли нею долівку. Це був своєрідний атрибут, що засвідчував існування культу предків. Адже вважалося, що добрі душі предків оберігають врожаї від усіляких бід, повеней, граду, бурі, вогню тощо. На їх честь коло Дідуха обов’язково ставили кутю та узвар - коло, яке вважалося поминальною стравою.