Журналісти Медіа агентства АСС вирішили поспілкуватися з Віталієм Яремчуком, колишнім директором центру, про успіхи, виклики, які поставали перед командою за цей час, та подальші плани.
- Це крутий досвід. Понад 4 роки - це насправді багато. Головне досягнення - нам вдалося фактично з 0 побудувати унікальний простір з унікальними можливостями, з високим рівнем викладання іноземних мов, їх вже чотири - англійська, німецька, французька та нещодавно додалась китайська, а також правил дорожнього руху, майстер-класів. Загалом те, що центр, на мою думку, став простором для обміну думок і досвіду - велике досягнення. І головне, що все це - абсолютно безкоштовно. За цей час наші курси пройшли тисячі людей, і це великий успіх, що нам вдалося згуртуватися.
Яскравим прикладом також є наші фестивалі, якими ми дуже пишаємося. Це унікальні освітньо-культурні фестивалі «ГОНЧАРЕНКО ЦЕНТР WEEKEND», які щоліта ми проводимо в різних локаціях нашого міста просто неба.
Я дуже пишаюсь командою, абсолютна більшість - це волонтери. У нас, до речі, викладачі дуже різного віку - від 20 і 21 року до 50-55. Тобто діапазон широчезний. Для нас насамперед важлива якість, і всі викладачі з вищою фаховою освітою. Наприклад, Ірина, яка викладає ПДР, має понад 20 років стажу викладання у цій сфері. У кожного різний досвід, до кожного відвідувача викладачі можуть знайти підхід та фахово викласти матеріал.
Це приблизно 2300-2500 людей. Цифра досить велика і це навантаження на команду в першу чергу. Мені здається, що тут загалом сформувалася така спільнота волонтерська, і ті люди, які відвідують нас на постійній основі, вже відчувають себе частиною команди та можуть допомагати з організацією заходів при потребі, допомагають на наших фестивалях.
Наші новини є у Facebook
- Найпопулярніший, беззаперечний лідер - це, звичайно, англійська мова. Без сумніву, це такий стовп для всіх центрів в Україні, яких налічується майже 40. Також попит мають майстер-класи, адже люди в часи повномасштабної війни відчувають необхідність ментального відпочинку, коли виготовляєш щось своїми руками й потім можеш зберегти собі це на пам'ять або комусь подарувати. Також популярні софт-скіли. Наприклад, уроки з ораторського мистецтва або ведення соціальних мереж. Ну і, звичайно, правила дорожнього руху. Особливо ця опція стала популярною тоді, коли змінилося законодавство і людям дозволили вивчати правила самостійно. У нас дуже багато учнів, які закінчили наші курси й успішно склали іспити та стали водіями. Окрім того, що люди ходять до нас на події, вони й часто пропонують власні, і ми надаємо таку можливість, якщо, наприклад, потрібно провести зустріч, або презентацію, або навіть просто перегляд фільму.
- Я думаю насамперед тут велика заслуга центральної команди Гончаренко Центрів. Вони забезпечували і приміщеннями, і коштами тощо. Звісно, було складно. Я пам'ятаю наш перший фестиваль на відкритому повітрі, тоді були ковідні обмеження, і попри все був масковий режим, були антисептики, дотримувалася дистанція між людьми. Намагалися дотримуватися всіх вимог.
А на початку повномасштабного вторгнення взагалі переформатували нашу роботу та зупинили її. Більше почали працювати як гуманітарний штаб. До нас зверталося дуже багато людей, приносили власний одяг, продукти, ми почали більше співпрацювати з іноземними гуманітарними місіями. А з часом перейшли до звичного режиму, адже люди почали звертатися із питаннями, коли ж ми відновимо курси тощо.
Попри це не перестали волонтерити, просто робили це більш злагоджено з іншими центрами в Україні. Допомогу передавали у прифронтові міста, наприклад Краматорськ, Дергачі, Миколаїв, Чернігів.
- Те, що не вдалося, взагалі складно назвати, бо 4 роки - це досить тривалий період, і ми фактично малювали картину з нуля. Мені дуже прикро, що фактично немає конкуренції. Я розумію, що освіта має бути пріоритетом, вона повинна розвиватися. Прикро, що наш Центр - чи не єдине місце, де постійно відбуваються заняття. Звісно, є й інші центри, але вони вже більш тематичні, і для системної роботи цього мало. Навіть по області хотілось би бачити більше освітніх та культурних просторів.
- Я думаю ті чернівчани, буковинці, які будуть читати це інтерв'ю і мають запит з інших міст чи населених пунктів, можуть комунікувати з керівництвом Гончаренко Центру та розглядати таку можливість. Велика кількість просторів відкриваються як партнери, тобто нам надають приміщення. Якщо є такий інтерес, то цілком можна відкрити ще центри. До нас, до речі, багато людей доїжджають і з області, адже, на жаль, альтернатив немає.
- Я загалом у всій своїй роботі, як в освітній, так і в суспільній, виступаю за певну інституційну сталість, тобто незалежно від того, хто керівник, все має працювати так, як воно працювало - злагоджено. І у нас тут робота саме така, тому хто б не прийшов на моє місце, я думаю все буде чудово. Зміна керівництва - це завжди позитивно, це завжди новий поштовх, ідеї, бачення. Я дуже пишаюся тим, що ми ідеологічно та з максимально патріотичною проукраїнською позицією проводили заходи в нашому центрі, проводили різні акції на підтримку українського, зокрема «Дерусифікуй свою бібліотеку». Ми тоді зібрали 1000 книг, передали їх на макулатуру, а за вторговані кошти купили сучасну українську літературу для Драчинецької сільської бібліотеки. І я сподіваюся, що Центр розвиватиметься і надалі.
Надалі я б хотів зосередитися на освіті. Це те, у чому я відчуваю користь та величезний запит. Бо в мене, наприклад, спеціальність - викладання міжнародного права та Прав Європейського союзу. Це зараз дуже важливо в контексті нашого юридичного протистояння з росією і це те, чим дуже часто люди нехтують, мовляв, «міжнародне право не працює». Те, що ми сприймаємо дуже емоційно, лідери інших держав закордоном, будуть сприймати дуже сухо, виважено та свідомо, тому важлива місія і те, на чому я наголошую - навчати, передавати знання. Також викладаю у Київській школі економіки. Нам необхідна велика кількість фахових юристів-міжнародників, які будуть володіти англійською та іншими мовами Європейського союзу. Це мій пріоритет номер один. А другий пріорітет - це гуманітарна робота. З травня 2022 року заснували власну організацію «Інститут локальних ініціатив», на базі якого відкрили найбільший сільський гуманітарний штаб України, він називається «Громадська допомога».
Ну і звичайно - громадська діяльність, не буду залишатися осторонь. Хочу ділитися досвідом, який я здобув, представляючи Україну в Організації Об'єднаних Націй, Конгресі рад Європи, різних самітах високого рівня. Цей весь досвід дуже цінний і насправді корисний, і я думаю, що буду ділитися з ним і через студенство, і через неформальні розмови.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
