5 нестандартних маршрутів Чернівцями (ФОТО)

Маршрут №1 від літератора та режисера Максима Дупешка

Попереджаю одразу: маршрут не для гіпертоніків. Але, якщо у вас все нормально з фізичною підготовкою і ви вже давно хочете махнути у гори, але постійно щось не пускає, то прогулянка «Александрійською» гіркою – якраз те, що треба.

  Щоб скоротити собі шлях, можна під’їхати до зупинки вул. Васіле Александрі на 1, 17, 18, 36 чи 41-му маршрутному таксі (17, 18, 36 – якщо їхати з центру міста). Потім повернути на ту ж вул. В. Александрі, а там – задерти голову, зрозуміти, що йти немало, і або передумати, або дертися на гору, полюючи на приголомшливу панораму міста. Звідси все місто видно, як на долоні. Хоча… та що там місто?! В ясну днину звідси видно пагорби Румунії з одного боку і верхівку Снятинської ратуші – з іншого. У кого в школі були проблеми із просторовим мисленням? Велкам на «Александрійську» гірку! Достатньо всього раз побачити місто з висоти пташиного польоту, і загубитися в ньому стає просто неможливо. І закохатися у нього, до речі, теж.

Маршрут №2 від студентки Ксюші та фотографа Діми

Недостатньо адреналіну після першого маршруту? Можна прогулятися до Садгори і вилізти на 85-метрову димову трубу. Несанкціоновано.

Завод, якому вона належить, давно вже в неробочому стані, тому, найімовірніше, що навколо нікого не буде. На цьому хороші новини поки що закінчуються – починаються перешкоди. Сходи, якщо той засіб для підйому на трубу можна так назвати, починаються надто високо, озиратися або дивитися вниз страшно, ноги болять… Зате в кінці кінців відкривається просто дивовижна панорама. «Ми провели на верхівці, певно, біля двох годин, – розповідає Ксюша. – На кожну сторону світу по півгодини. Справді, це було прекрасно.»

Маршрут №3 Ще Більш Несанкціонований від Одного актора театру вогню

Що робити, якщо робити нічого? Точно! Полізти в місце, де так темно, що хоч око виколи. Де так колотиться серце, що здається, ніби вискочить. Де так страшно, що мимоволі починаєш наспівувати «Штольню» – знаєте, там ще є таке «…спочатку було дуже весело, прикольно, а потім стало темно, страшно й больно…». Але, як кажуть, на колір і смак товариш не всяк. Тож на вулиці Гагаріна, за 15-тим будинком, є вхід у темний і вогкий дренажний тунель, який в народі називають «чернівецьким метро».

 Дренажна система збудована метробудівцями. Її довжина сягає, приблизно, двох кілометрів, а діаметр – близько 2 метрів.

«Головне – мати взуття, яке не промокає, і не мати «клепок» в голові, – жартує мій співрозмовник, фаєрщик Володимир, – тоді можна лізти. Ця штука конкретно лоскоче нерви, там почуваєшся дуже дивно. Уявіть: абсолютна тиша і темнота. Я тільки заради цього туди і поліз – повний дзен.»

Маршрут №4  від Chernivtsi lover’a

Якщо ви вперше в Чернівцях і хочете дізнатись про них усе – от прям усе – то цей маршрут саме для вас. У ньому немає романтики старих вуличок чи панорам міста, у ньому є сурові будні і алкоголь. Є така розвага в Європі – Пабкрол (англ. pub crawl – волочитися, лазити барами). Суть гри у тому, що група добровольців випиває послідовно в декількох пабах чи барах. Компанія обирає кільцеву гілку метро, виходить на кожній станції і у найближчому  пабі замовляє по пінті (≈0,5 літра) пива кожному. Четвертий маршрут адаптує цю розвагу під Чернівці і невелику кількість грошей в кишені: замість метро – рухаємось пішки, замість пінти пива – замовляємо 100 грамів сорокаградусної, замість євро – тримаємо у кулачку 50 гривень. Так, цього буде достатньо.

Маршрут пролягає через 4… Барів? Пивничок? Мабуть, правильно буде назвати ці місця «точками з постійними клієнтами». Перший пункт – пиріжкова на Центральній площі. Так, на Центральній площі є пиріжкова, крутий поворот, друже, чи не так?

Чи варто писати про ціни? Ціни смішні: залишаємо тут 16 гривень, виходимо із пиріжком, томатним соком і 100 грамами у пузі. Наступний пункт не менш адовий, не розслабляємось. Спускаємось Головною до бару «Експрес», замовляємо коронне «сто грам» і насолоджуємось неповторною атмосферою. Сумнівно, що ви захочете насолоджуватись нею довго, на щастя, наступний пункт зовсім недалечко – «Пекін» на Головній, 25 (Будинок-корабель).

Замовляємо Зміїну горілку (20 грн) і насолоджуємось приходом персонального зеленого змія. Останній, але не менш важливий пункт цього алкотуру пабкролу – єгипетське чудо «У Петровича» навпроти залізничного вокзалу.

Публіка тут різношерстна. Заходять усі, хто знає це місце. Якщо коротко, то тут дешево і сердито. Зайшов, поїв, подякував і полетів далі у своїх справах. Однак дивують тут не ціни і – навіть! – не інтер’єр. Тут є музичний апарат! Пам’ятаєте це чудо: опускаєш копієчку і насолоджуєшся «Муркою», централом чи хто там що любить. Цілком можливо, що дібравшись до «У Петровича» ваші музичні смаки можуть трохи деформуватися. Можете повірити мені на слово. Випробувано на собі.

Маршрут №5 від автора

Подумалося, що адреналіну уже досить. Незвичність мого маршруту полягає лише у тому, що він нічний. Приїжджаючи в Чернівці, туристи зазвичай ходять лише центром. Мало хто доходить, наприклад, до вулиці Юрія Федьковича.

  А це – одна із найкрасивіших вулиць міста.  Тут завжди тихо і спокійно (ні сонм людей, ні шаленого автомобільного трафіку).

Вночі – поготів. Починайте прогулянку із самого початку вулиці і прямуйте до її кінця. Далі –  вулицею Небесної сотні – до відділення ПриватБанку. А там уже – в парк. Озеро у Жовтневому – кінцевий пункт маршруту і одне із моїх улюблених місць в Чернівцях. Коли ти туди потрапляєш, то ніби і в самому центрі міста, а водночас в затишному кутку, який схований від людей і шуму.

Публікую фотографії, які робила вдень. Нехай п’ятий маршрут сам відкриває свої нічні таємниці.

Оля КОСТЮК, «Думай»

ФОТОГРАФІЇ: Оля Костюк, Діма Бабич, exploration.if.ua