АСС іде у перший клас: спогади журналістів

Журналісти ІА АСС, з нагоди свята Першого дзвоника, пригадали свою першу шкільну лінійку та власні враження від свята.

"Вчителька запрошувала нас до школи листом у формі дзвіночка. Пам’ятаю, що я тоді була дуже маленька, важила 10 кілограм. Мені купили найменший портфель, який тільки можна було знайти. А ще, я не спала цілу ніч, бо дуже переживала перед школою", - згадує головна редакторка ІА АСС Людмила Григорчук.

"В мене був портфель з Мальвіною і Буратіно. А ще – дуже гарні бантики, якими я пишалась. На першому уроці ми в букварі читали пісню про першу вчительку. Там були слова "споришева стежечка, стежечка-мережечка". Я не розуміла слово "споришева" й дуже соромилась підняти руку та запитати", - каже журналістка Ольга Камська.

"Я була дуже активною дитиною: постійно гралася з дітьми у дворі. Тому на перший дзвоник я пішла у гарній сукні, але з побитими колінами", - пригадала журналістка Майя Гуменна.

"Вхідна брама до початкової школи і дорога кудись на другий поверх. Це найбільше запам'яталося. А коли після першого дзвоника нас, маленьких діток, повели в темне приміщення, запам'яталося, що йшли кудись дуже довго і піднімалися кудись дуже високо. Та згодом все стало знайоме і вже не виглядало таким масштабним. Проте перше враження - гігантизм суцільний", - каже фотожурналіст Максим Козменко.

«У мене були три гвоздики для першої вчительки. На вулиці йшов дощ і свято першого вересня було в спортивному залі. Всі намагались забігти в зал першими, тому через тісняву у мене зламалась одна з квіточок. Довелось подарувати вчительці дві», - з усмішкою розповів журналіст Віталій Олійник.